Постанова № 73725191, 27.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/3647/14-ц

Провадження № 22-ц/792/319/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання - Лапко Ю.В., Кошельник В.М.

за участю: представників апелянтів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника позивача - Веретюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року (суддя- Карплюк О.І.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог - Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, припинення права власності та виселення,

встановив :

В лютому 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом та просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 107826,76 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 861859,29 грн., за договором про надання споживчого кредиту №11124544000 від 07.03.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру у АДРЕСА_1, загальна площа 83,4кв.м., шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на зазначену квартиру; припинити право власності ОСОБА_8, ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_8, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1; витребувати у ОСОБА_8, ОСОБА_7 технічний паспорт та правовстановлюючі документи на квартиру.

Позов мотивовано тим, що 07.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 укладено договір про надання споживчого кредиту №11124544000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 75260 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% на рік з кінцевим терміном повернення кредиту 06.03.2017 року.

_________________

Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія -27

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 07.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці ОСОБА_8, ОСОБА_7 передали АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку квартиру загальною площею 83,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08.12.2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Позичальник ОСОБА_8 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.11.2013 року заборгованість по кредиту становить 107826,76 доларів США, що еквівалентно 861859грн.29коп. В договорі іпотеки міститься застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою іпотекодержателя виселенню підлягають мешканці квартири.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеного 7 березня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_8, в сумі 861859грн.29коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 83,4кв.м., шляхом передачі публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на неї. Визнано за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 83,4кв.м. Припинено право власності ОСОБА_8, ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 83,4 кв.м. Виселено ОСОБА_8, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. Витребувано від ОСОБА_8, ОСОБА_7 технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у сумі по 1827 грн. з кожного.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року заяву ОСОБА_8, ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що договором іпотеки передбачено право іпотекодержателя на набуття у власність предмета іпотеки в разі порушення боржником умов кредитного договору. Відповідач порушив умови кредитного договору, а тому наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.

В апеляційних скаргах ОСОБА_8, ОСОБА_7 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянтів, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки передбачено лише на підставі укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». За змістом умов договору іпотеки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст.39 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст.38 Закону України «Про іпотеку». Зазначають, що при виселенні в судовому порядку із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Вказали, що оскільки відповідачі набули право власності на спірну квартиру не за рахунок кредиту, суд дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення відповідачів із спірної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Представники апелянтів ОСОБА_8, ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_5апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - Веретюк О.А. заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 та представник третьої особи без самостійних вимог - Державної реєстраційної служби України повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що 07 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 укладено договір про надання споживчого кредиту №11124544000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 75260 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% на рік з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 06 березня 2017 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 07 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_8, ОСОБА_7 (іпотекодавці) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці ОСОБА_8, ОСОБА_7 передали АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку квартиру загальною площею 83,4кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 07.03.2007 року, укладеному з ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_8 умов кредитного договору №11124544000 від 07.03.2007 року щодо сплати кредиту та процентів належним чином не виконував, у зв'язку з чим заборгованість станом на 22.11.2013 року становить 107826,76 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 861859,29 грн., а саме: 61355 доларів США - заборгованість за кредитом; 46471,76 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору іпотеки, укладеного 07.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_8, ОСОБА_7, у разі порушення іпотекодавцями обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання боржником цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В договорі іпотеки міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань.

За змістом пункту 4 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцями будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

У розділі 5 договору іпотеки зазначено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.5.4 зазначеного договору іпотеки у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; за договором між іпотекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктами 4.5, 4.6 договору іпотеки звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку».

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.03.2018 року у справі №760/14438/15-ц.

Оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Оскільки відсутні підстави для звернення стягнення на квартиру, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про виселення відповідачів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повинні були сплатити судовий збір у сумі по 5846грн.40коп. кожний ((3654+243,60)х150%)).

Відповідач ОСОБА_8 звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачу ОСОБА_7 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, в дохід держави з позивача ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 11692грн.80коп. (5846грн.40коп.х2).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог - Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, припинення права власності та виселення.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, ІПН 340470226557, місцезнаходження за адресою: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ) в дохід держави судові витрати у сумі 11692грн.80коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Судді: /підпис/ Т.В.Спірідонова

/підпис/ А.В.Купельський

/підпис/ Т.О.Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова