Ухвала суду № 7370745, 17.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року № 22а-14925/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів: Обрізка І.М., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» та Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 11 вересня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2008 року Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що ДПІ у Стрийському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП „Стрийський вагоноремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. За результатами перевірки складено Акт № 842/23-4/20770332 від 21.05.2008 року. На підставі зазначеного Акту податковою інспекцією 03.06.2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій в розмірі 98682,00 грн. в т.ч. основний платіж 73280,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 25402,00 грн.

ДП „Стрийський вагоноремонтний завод" не погодився із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, просив визнати його нечинним.

Постановою господарського суду Львівської області від 11 вересня 2008 року позов Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008 р. в частині визначення Державному підприємству «Стрийський вагоноремонтний завод» податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмрі 1591,00 грн. з яких основний платіж 1181,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 409,50 грн.

Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив позивач - Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод», та відповідач - Державна податкова інспекції у Стрийському районі Львівської області подавши на неї апеляційні скарги.

Апелянт - Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 11 вересня 2008 року, та визнати нечинним повністю податкове повідомлення рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008 року.

В апеляційній скарзі зазначає, що Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області - відповідачем у справі з 27.03.2008 р. по 15.05.2008 р. було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства оформлено актом перевірки № 842/23-4/20770332 від 21.05.2008 р.

Відповідно до п. 4.5. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 327 від 10.08.2005 р. (із змінами) номер акта перевірки складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Однак податкове повідомлення-рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008. прийнято за підставі акту перевірки № 842/23-3/20770332 від 21.05.2008. Дана обставина свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000532303/0 прийняте 03.06.2008 р. на підставі неіснуючого акта перевірки. Суд першої інстанції дані мотиви позивача у справі залишив поза увагою.

Крім цього, відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 327 від 10.08.2005 (із змінами) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначення порушень податкового, валютного та іншого законодавства являється акт перевірки підприємства Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області від 18.04.2008 р. № 07-26/13, а не первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Це стосується господарських операцій з передачі відомчого гуртожитку в комунальну власність та передачі нерухомого майна в оренду.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств і організацій (3011020100) в розмірі 73280,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 25402,00 грн., а всього -98682,00 грн., підставою для нарахування податкового зобов'язання, відповідач у справі вважав порушення платником податку вимог пп. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25, п. 1.31 ст.1, пп. 4.1.6, п. 4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З цього приводу слід зазначити наступне: Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу однієї підстав для визначення податкового зобов'язання, а саме наявності облікованої кредиторської заборгованості на загальну суму 218494,82 грн. (в т.ч ПДВ), за якою, минув строк позовної давності, що відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, включення суми в розмірі 218494,82 грн. до чистого прибутку підприємства є безпідставним, не ґрунтується на відповідних доказах і спростовується угодою про зарахування зустрічних вимог від 21.05.2007р. (копія в справі), якою підтверджено погашення заборгованості ДГТО «Львівська залізниця» в сумі 142509,31 грн.

Посилання суду на те, що угода про зарахування зустрічних вимог не надавалась до перевірки не відповідає дійсності, адже в судових засіданнях представником позивача наголошено на тому, що до перевірки не було додано оригіналу даної угоди, а лише отримана по факсу копія цього документа, що повністю узгоджується з умовами частини першої ст. 181 Господарського кодексу України. За наявності сумнівів, контролюючий орган вправі був провести зустрічну перевірку контрагента позивача ДГТО «Львівська залізниця», якою дана операція відображена в обліку.

Отже, сума в розмірі 142509,31 грн. не відноситься до безнадійної заборгованості, оскільки не відповідає умовам, які визначені в п. 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, в акті перевірки № 842/23-4/20770332 від 21.05.2008 р. вказано лише дату виникнення кредиторської заборгованості. Аналіз норм чинного законодавства, зокрема ст. 259, 530 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що дата виникнення заборгованості та дата настання строку платежу поточної кредиторської заборгованості не завжди співпадають. Отже актом перевірки не зафіксовано (з посиланням на первинні документи) дати початку перебігу та спливу строку позовної давності, а вказано лише дату виникнення кредиторської заборгованості. За таких обставин, вважаю, що факт спливу терміну позовної давності відповідачем не доведено.

Безпідставними є також мотиви з приводу заниження скоригованого валового доходу в результаті безоплатно переданого Комунальному підприємству «Мрія» проведеного капітального ремонту та безоплатно переданих матеріальних цінностей у комунальну власність обліковою вартістю 50851,00 грн. без відповідного рішення засновника наказу Мінтрансзв'язку України.

До матеріалів справи додано наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.07.2006 р. за № 692 «Про передачу гуртожитку ДП „Стрийський ВРЗ" у комунальну власність» згідно з яким надано дозвіл на безоплатну передачу з балансу ДП „Стрийський ВРЗ" у комунальну власність міста Стрия відомчого гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул.Січових Стрільців, 12А, м.Стрий, Львівська області. Крім цього, надано наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.11.2006р. № 1102 «Про часткове зняття обмежень щодо розпорядження майном підприємств Укрзалізниці», рішення виконавчого комітету Стрийської міської Ради від 27 жовтня 2006 року № 354 «Про прийняття в комунальну власність м.Стрия будівлі гуртожитку по вул. Січових Стрільців, 12а від ДП „Стрийський ВРЗ" та рішення Стрийської міської Ради № 90 від 31.10.2006 р.

Мотиви суду на те, що в акті прийняття-передачі гуртожитку не відображено факту передачі таких матеріальних цінностей, як огорожа біля гуртожитку, лічильники, електробойлер, вогнегасники, суіттєвими спростовуються наступним:

Відповідно до п. 3 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. № 891 (з подальшими змінами та доповненями) відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно. Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Зазначеною постановою затверджено форму акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність. Розділ 5 «Вартість основних фондів» даного акту містить наступну інформацію: відновна вартість будівлі, сума зносу будівлі, залишкова вартість.

Акт приймання-передачі гуртожитку складений відповідно до даної форми акту та підписаний Комунальним підприємством «Мрія», яке прийняло на баланс зазначений гуртожиток. Оскільки зазначена форма акту не містить графи, де б зазначалася передача іншого майна (крім будівлі), передача вартості іншого майна проведена по авізо № 1 від 29.12.2006. та № 2 від 29.12.2006р.

Отже передача відомчого гуртожитку проведена: будівля гуртожитку з внутрішніми комунікаціями - по акту прийому-передачі відомчого гуртожитку від 29.12.2006р., а інші основні засоби - по авізо № 1 від 29.12.2006р. та № 2 від: 29.12.2006р., які підписані КП «Мрія» та скріплені печаткою комунального підприємства.

Крім цього, позивач листом № 119 від 25.04.2008. звертався де Укрзалізниці з проханням додатково надати дозвіл на передачу майна в комунальну власність в сумі 50,9 тис.грн., яке зазначене в акті перевірки.

На дане звернення отримано відповідь № ЦЗТ-12/629 від 14.07.2008р., якою повідомлено, що передача інженерного обладнання була передбачена актом технічного стану будівлі, який входив в пакет документів, що розглядалися Мінтрансзв'язку під час надання дозволу на передачу гуртожитку, а тому відсутні підстави додаткового надання дозволу на передачу інженерного обладнання на загальну суму 50,9 тис. грн.

При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач у справі, виникнення валових доходів у зв'язку з передачею відомчого гуртожитку пов'язував саме з відсутністю дозволу органу управління майном -Міністерства транспорту та зв'язку України, а не відсутністю первинних документів, як зазначено в постанові суду. Дозвіл на передачу відомчого гуртожитку оформлено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.07.2006р. за № 692 «Про передачу гуртожитку ДП „Стрийський ВРЗ" у комунальну власність».

Відсутність порушень позивачем у справі вимог ч. 5 ст.75 Господарського кодексу України під час безоплатної передачі гуртожитку в комунальну власність спростовується матеріалами справи та підтверджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2008р. у справі № 2а-210/08. Дана постанова не взята судом першої інстанції до уваги, посилаючись на те, що станом на 11.09.2008р. вона не набрала законної сили. При цьому суд не виконав вимог п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо завищення позивачем у справі сум валових витрат за 4 квартал 2006 року на суму 19050,00 грн., слідує наступне:

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Отже, лише у тому разі, якщо у п. 5.3-5.7 ст. 5 зазначеного Закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до складу валових витрат можна кваліфікувати як неправомірне. Але у п.п. 5.3-5.7 ст.5 згадуваного закону не міститься посилання на неправомірність віднесення до складу валових витрат на оплату послуг по атестації зварників підприємства.

Крім цього, п.5.11 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі, не дозволяється. Необхідність проведення атестації зварників передбачена Правилами атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 61 від 19.04.1996р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.05.1996р. за № 262/1287). Отже, зазначені витрати пов'язані підприємство понесло у зв'язку з виконанням вимог нормативних актів з охорони праці.

З приводу посилань відповідача по справі на порушення позивачем вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід зазначити наступне: зазначений пункт міститься наступне визначення: «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Проте, ст. 11 «Правила ведення податкового обліку» вказаного Закону не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які б були належні для цілей податкового обліку.

Отже, як вбачається із змісту наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вони передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів. Відповідно, неправомірність віднесення до складу валових витрат підприємства стосується сум, які не підтверджені будь-якими документами.

В даному ж випадку наявні договір № 12 від 30.11.2006р., акт прийому-передачі виконаних робіт № 12 від 28.12.2006р., податкова накладна № 3 від 14.12.2006р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 89287694 від 10.03.1998р., платіжне доручення № 40 від 20.11.2006р., рахунок № 38 від 30.11.2006р., платіжне доручення № 7588 від 14.12.2006р., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОО № 283230.

Отже, позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і правомірно включено вартість виконаних робіт по атестації зварників підприємства в розмірі 19050,00 грн. до валових витрат за 4 квартал 2006 року, оскільки наявні первинні документи, що підтверджують понесені витрати.

Наведені доводи підтверджуються судовою практикою з даної категорії справ, зокрема рішенням господарського суду Львівської області від 16.09.2003р. у справі № 8/2412-25/189, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006р. у справі № к-723/06.

Посилання відповідача та мотиви суду про відсутність у підприємця ОСОБА_2 дозволу на виконання робіт з атестації зварників у зв'язку з чим останній не міг проводити таку атестацію вважаю необгрунтованими з наступних причин:

Умови Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема ст. 5, не обмежують права платника податку відносити до валових витрат вартості робіт, виконаних контрагентом за відсутності у нього відповідного дозволу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, а відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності несе правопорушник.

Крім цього, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Договір № 12 від 30.11.2006р. не містить положень, які б забороняли підприємцю ОСОБА_2 залучати до виконання робіт третіх осіб, а для замовника - позивача у справі, за умовами договору важливо було отримати результат виконаних робіт - посвідчення зварників Українського атестаційного комітету зварників, незалежно від того, хто фактично буде здійснювати проведення атестації.

Наведене свідчить, що судом першої інстанція невірно встановлено дійсні обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, не виконано встановлених процесуальним законодавством процедур для розгляду справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Апелянт - Державна податкова інспекції у Стрийському районі Львівської області просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 11 вересня 2008 року, в частині задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ДП „Стрийським ВРЗ" в порушення п.8 „Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за 2007 рік занижено орендну ставку при розрахунку орендної плати за частину нежитлового приміщення (частина будівлі заводоуправління м.Стрий, вул.3убенка,2) розміром 48,5м.кв, зданого в оренду ВАТ „Державний Ощадбанк №6311". У відповідності з додатком 2 до вказаної Методики розрахунку за розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), банкоматів застосовується орендна ставка 30%. Відповідно до представлених до перевірки документів (договір, акти виконаних робіт) підприємство застосовувало впродовж 2007 року орендну ставку у розмірі 5%. У результаті застосування невірної орендної ставки ДП „Стрийським ВРЗ" недоотримано доходи за 2007 рік на загальну суму 4726,0 грн., а саме : за 1 кв. 2007р. - 1182,00 грн.; за II кв. 2007р. - 1181,00 грн.; за Ш кв. 2007р. - 1182,00 грн.; за ІVкв.2007р. - 1181,00грн.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж: результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, підприємством в порушення п.1.31 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) занижено скоригований валовий дохід за 2007 рік на загальну суму 4 726,0грн.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненок) на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 1.23 ст. 1 згаданого закону передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; - роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; - товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; - прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; - заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: - фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; - фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); - заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; - прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п.1.31. ст. 1 наведеного закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий дохід включає Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2.ст. 5 даного закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що по закінченню терміну позовної давності, загальний строк якої відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України становить 3 роки Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" не розрахувалося з постачальниками за раніше отримані товари. Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.12.2007 р обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 218494,82 грн. за якою минув строк позовної давності.

Під час проведення перевірки та на момент підписання акту перевірки посадовими особами підприємтсва не надавались документи які б свідчили про переривання перебігу терміну позовної давності чи спростовували термін простроченої кредиторської заборгованості.

Податковим органом зроблено висновок, що дана сума кредиторської заборгованості , за якою минув строк позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою, а тому підприємством занижено скоригований валовий дохід за 2007 р. на загальну суму 218495,00 грн.

Спростовуючи дане твердження податкового органу, позивач посилається на угоду про зарахування зустрічних вимог від 21.05.2007 р. згідно якої підтверджено погашення заборгованості ДГТО «Львівська залізниця» в сумі 142509,31 грн. Також позивач посилається на те, що в акті перевірки невизначено дати початку перебігу та спливу строку позовної давності, а вказано лише дату виникнення кредиторської заборгованості.

Однак, як вбачається з акту перевірки, угода про зарахування зустрічних вимог перевіряючим до перевірки не надавалась. В наданих поясненнях в судових засіданнях, представник позивача також підтвердив, що до перевірки така угода надана не була.

Окрім того суд зазначає, що сума по угоді про зарахування зустрічних вимог становить 142509,31 грн., в той час, як кредиторська заборгованість становила 218494,82 грн.

Таким чином суд вважав, що податковий орган правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку щодо заниження підприємством скоригованого валового доходу за 2007 р. на загальну суму 218495,00 грн., оскільки під час перевірки дана господарська операція не була підтверджена жодними первинними документами.

Також в акті перевірки зафіксовано, що Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" передано у комунальну власність міста Стрия Гуртожитку за адресою : вул. Січових Стрільців, 12А, м. Стрий, Львівська область.

В акті перевірки податковий орган робить посилання на акт Контрольно ревізійного управління у Львівській області від 18.04.2008 р. № 07-26/13 в якому зазначено, що згідно акту прийому - передачі передано будівлю гуртожитку балансовою вартістю 5472620,00 грн. Також в даному акті зазначено, що до перевірки підприємством було надано авізо , відповідно до яких Комунальному підприємству «Мрія» передано будівлю гуртожитку балансовою вартістю 5472620,00 грн., інші матеріальні цінності на суму 26907,00 грн. та вартість проведеного капітального ремонту на суму 23944,00 грн. Як було встановлено перевіркою, позивач безпідставно передав у комунальну власність матеріальні цінності на суму 26907,00 грн. та вартість проведеного капітального ремонту на суму 23944,00 грн., без відповідного рішення засновника Міністрерства транспорту та звязку України, і таким чином підприємством занижено скоригований валовий дохід на суму 50851,00 грн.

Відповідно до п.5 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" було передано у комунальну власність міста Стрия Гуртожиток за адресою : вул. Січових Стрільців, 12А, м. Стрий, Львівська область, балансовою вартістю 5472620,00 грн. згідно акту прийняття - передачі б/н та без дати.

Також в матеріалах справи знаходяться авізо № 1 від 29.12.2006 р. та авізо Н 2 від 29.12.2006 р. , відповідно до яких Комунальному підприємству «Мрія» передано будівлю гуртожитку балансовою вартістю 5472620,00 грн., інші матеріальні цінності на суму 26907,00 грн. та вартість проведеного капітального ремонту на суму 23944,00 грн. Позивач стверджує, що вартість проведенего капітального ремонту включена у балансову вартість гуртожитку. Також позивач стверджує, що інші матеріальні цінності передані Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" КП "Мрія" разом з гутрожитком, оскільки вони призначені для обслуговування гуртожитку.

Як вбачається з акту приймання - передачі гуртожитку в ньому дійсно відображено факт передачі матеріальних цінностей призначених для обслуговування житлового фонду, а саме: водопроводи, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення. Однак в даному акті прийняття - передачі не відображено факт передачі таких матеріальних цінностей, як огорожа біля гуртожитку, лічильники, електробойлер, вогнегасники, сміттєвики, які з твердженням позивача передані КП "Мрія" згідно авізо.

Дані суми були включені позивачем до складу валових витрат. Однак, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем не надано суду актів прийому - передачі, які б підтверджували факт проведення капітального ремонту гуртожитку та факт передачі інших матеріальних цінностей на загальну суму 50851,00 грн., а тому суд вважав, що податковий орган правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем занижено скоригований валовий дохід на суму 50851,00грн.

Також перевіряючими в ході проведення перевірки встановлено що Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" занижено орендну ставку при розрахунку орендної плати за частину нежитлового приміщення зданого в оренду ВАТ «Державний Ощадбанк №6311», а саме застосовано орендну ставку не 30% як це передбачено «Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» затвердженої постановою Кабінету Мвністрів України від 04.10.1995 р. № 786, а в розмірі 5%. Позивач непогоджується з такою позицією податкового органу, мотивуючи це тим, що вищезгадана методика передбачає, що за розміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги застосовується ставка 5%.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди державного майна № СВРЗ-02-15-07-32/Ю укладено 31.05.2007 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1846 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, зокрема встановлено, що орендна ставка за використання нерухомого державного майна для розміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги становить 5%. В цій частині дана методика є чинною і на даний час.

Суд погодився з твердженнями позивача, що Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" правомірно застосовано орендну ставку в розмірі 5% при розрахунку орендної плати за частину нежитлового приміщення зданого в оренду ВАТ «Державний Ощадбанк № 6311», а тому в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими.

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено, що згідно договору від 30.11.2006 р. Приватний підприємець ОСОБА_2 проводив навчання та атестацію спеціалістів зварювального виробництва.

Зокрема ПП «ОСОБА_2 виконувались наступні роботи: Проведення на виробничій базі «Замовника» атестації спеціалістів зварювального виробництва. Кількість спеціалістів, що підлягають атестації : електрозварювальників 28 чол.; електрогазозварників - 2 чол.

Вартість робіт по атестації складає 22860,00 грн.

Згідно відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва наданої на запит ДПІ у Стрийському районі ПП ОСОБА_2 знаходиться на спрощеній системі оподаткування , є платником єдиного податку за ставкою 6% та платником ПДВ, здійснює оптову торгівлю і посередництво в торгівлі.

Відповідно до Правил атестації зварників затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.1996 р. № 61 Атестація зварників здійснюється атестаційними комісіями , які створюються на підприємствах, в навчальних закладах, спеціалізованих організаціях та установах, що мають кваліфікованих спеціалістів по зварюванню, а також необхідну для підготовки і проведення перевірок зварників учбово - випробувальну базу.

Дозвіл на роботу атестаційної комісії видають територіальні управління Держнаглядохоронпраці України на підставі спільного висновку УАКЗ та експертне технічних центрів Держнаглядохоронпраці.

Результати перевірки теоретичних знань і практичних випробувань зварників атестаційна комісія в 10-денний термін оформляє протоколом за встановленою формою.

Суд зазначає, що дані правила є обовязкові для підприємств, організацій і громадян незалежно від відомчої належності та форм власності.

Приватний підприємець ОСОБА_2 здійснює оптову торгівлю і посередництво в торгівлі. Виходячи з положень наведених правил атестації зварників атестація зварників може проводитись тільки спеціально створеною комісією дозвіл на роботу якій видають територіальні управління Держнаглядохоронпраці України на підставі спільного висновку УАКЗ та експертне - технічних центрів Держнаглядохоронпраці. Ні до перевірки ні суду доказів про наявність такого дозволу у ПП ОСОБА_2 позивачем не надано, а отже останній не міг проводити таку атестацію.

Не надано також протоколу в якому висвітлюються результати перевірки теоретичних знань і практичних випробувань зварників.

В акті здачі - прийому виконаних робіт № 12 не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих робіт , їх об'єм, вартість. Акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення робіт, відсутній розрахунок вартості виконаних робіт.

Окрім того суд зазначає, що Акт здачі - прийому виконаних робіт № 12 підписаний між сторонами ПП ОСОБА_2 та Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод", однак як вбачається із пояснень представника позивача, він зазначає, що атестацію зварників проводило Мале колективне підприємство "Інженерно виробничий центр зварювання " Транссвар", хоча жодних документів, які підтверджують такі твердження не надає.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують понесені витрати у звязку з проведенням атестації зварників, а тому податковим органом правомірно встановлено завищення підприємством валових витрат за 4 квартал 2006 р. на суму 19050,00 грн.

Враховуючи наведені обставини суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000532303/0 від 03.06.2008 р. в частині визначення Державному підприємству "Стрийський вагоноремонтний завод" податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 1591,00 грн. з яких основний платіж 1181,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 409,50 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» та Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 11 вересня 2008 року у справі № 12/167А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В.Ніколін

Судді І.М. Обрізко

А.М.Ліщинський