Рішення № 73695599, 27.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Київ №810/908/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1П.) з позовом до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни та видачі "Посвідчення інваліда війни";

- зобов’язати встановити статус інваліда війни та видати "Посвідчення інваліда війни".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в період з 03.05.1976 по 20.04.1978 він проходив військову службу в рядах збройних сил, що підтверджується довідкою Тетіївського районного військового комісаріату Київською області від 30.01.2018 №14 та військовим квитком.

Пояснює, що під час проходження служби він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій відділу хребта, пошкодження правого плечового суглобу, що підтверджується довідкою командира військової частини польової пошти 61484 від 11.11.1977 №24.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.02.2017 серії АВ №0214877 йому присвоєно другу групу інвалідності. У вказаній довідці як причину інвалідності зазначено травму пов’язану з виконанням обов’язків військової служби.

У зв’язку з отриманням позивачем інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, він звернувся до відповідача з проханням встановити йому статус інваліда війни та видати "Посвідчення інваліда війни". Листом від 15.12.2017 №4/2216 Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації відмовило позивачу у встановленні статусу інваліда війни з підстав отримання ним травми в період проходження строкової служби, в мирний час в державі, а не в зв’язку з захистом Батьківщини або внаслідок інших бойових дій у складі діючої армії. При цьому, відповідач зазначає, що в довідці МСЕК від 24.02.2017 серії АВ №0214877 не зазначено причинний зв'язок травми з захистом Батьківщини, перебуванням на фронті в інший періоди, або ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи ядерних аварій, ядерних випробувань тощо.

На думку позивача, Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації незаконно відмовило йому в надання статусу інваліда війни.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації розглянуло заяву ОСОБА_1 та подані ним ксерокопії документів. Для підтвердження правильності встановлення статусу інваліда війни ОСОБА_1 Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації звернулось із запитом від 29.11.2017 №4/2090 до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації. Аналогічний запит був направлений до Міністерства соціальної політики України від 29.11.2017 №4/2091.

Посилаючись на норми статей 2 та 7 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та отримавши відповідь з Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 11.12.2017 за №02-41/4092 було прийнято рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни через відсутність законодавчих підстав, про що ОСОБА_1 був повідомлений листом від 15.12.2017 №4/2216. Аналогічний лист-підтвердження, що законодавчих підстав для встановлення статусу інваліда війни ОСОБА_1 немає, був отриманий від Міністерства соціальної політики України від 11.12.2017 за №724/0/166-17/401.

Відповідач наголошує, що позивач у період проходження строкової віськової служби у в/ч 61484, знаходячись у військовій частині та перебуваючи на заняттях по бойовій підготовці, отримав травму, яка в подальшому призвела до інвалідності, тобто, зазначена травма отримана в період проходження строкової служби, в мирний час в державі, а не в зв’язку з захистом Батьківщини, або внаслідок інших бойових дій у складі діючої армії.

29 березня 2018 року до суду від Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, а 30.03.2018 від ОСОБА_1, надійшли клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 задоволено клопотання ОСОБА_1 та Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою від 19.04.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у рядах Збройних Сил з 03.05.1976 по 20.04.1978, що підтверджується довідкою Тетіївського районного військового комісаріату Київською області від 30.01.2018 №14 (том 1, а.с. 15) та військовим квитком серії НУ №7158057 (том 1, а.с. 10-14).

Відповідно до довідки командира військової частини польової пошти 61484 від 11.11.1977 №24, позивач виконуючи свої військові обов'язки та перебуваючи на заняттях по бойовій підготовці отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій відділу хребта, пошкодження правого плечового суглобу (том 1, а.с. 16).

Згідно з даних довідки МСЕК Серія АВ №0214877 від 24.10.2017, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 24.10.2017. Інвалідність пов'язана з виконанням обов’язків військової служби (том 1, а.с.8)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.07.2017 №1936, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудного відділу хребта старшого сержанта у відставці ОСОБА_1, 1956 р.н, що підтверджується довідкою командира військової частини польова пошта 61484 від 11.11.1977 №24 та яка у подальшому призвела до розвитку захворювань: поєднана дисциркуляторна (МПМК 22.06.11) та посттравматична (ЗЧМТ, струс головного мозку 1977 р.) енцефалопатія ІІ ст., в ст. субкомпенсації, переважно в судинах ВББ у вигляді вираженого вестибуло-атактичного синдрому, цефалгічного синдрому, вестибулярної дисфункції, стато-координаторних розладів, мнестичним зниженням. Стійкий церебрастенічний синдром поєднаного ґенезу. Церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ст. 2, ризик дуже високий. Гіпертонічний ангіосклероз сітківки. ІХС: стенокардії напруги, ІІІ ФК. Атеросклероз вінцевих артерій, дифузний кардіосклероз. Екстрасистолічна аритмія. СН ІІ А ст., що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - травма, так, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби (том 1, а.с. 9).

29 листопада 2017 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення інваліда війни ІІ групи (том 1, а.с. 34). Листом від 15.12.2017 №4/2216 повідомлено, що згідно поданих документів, підстав для встановлення статусу інваліда війни немає. Відповідач обґрунтовуючи свою відмову вказує, що, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.07.2017 №1936, в період проходження служби в в/ч 61484, знаходячись у військовій частині, ОСОБА_1 отримав травму, яка призвела до інвалідності, тобто травма отримана в період проходження строкової служби в мирний час в державі, а не в зв’язку з захистом Батьківщини, або внаслідок інших бойових дій у складі діючої армії. Також, згідно довідки МСЕК Серія АВ №0214877 від 24.10.2017 причиною інвалідності є травма, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. У вищевказаній довідці не зазначено причинний зв’язок травми з захистом Батьківщини, перебування на фронті в інші періоди, або ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи ядерних аварій, ядерних випробувать і т.д. (том 1, а.с. 17).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

За приписами частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до інвалідів війни належать також інваліди з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; 2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; 4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання; 5) осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки; 6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року; 7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах; 8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; 9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; 10) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - ОСОБА_4), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII), строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Отже, за правилами цієї норми проходження строкової служби з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону №3551-XII.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Порядок) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Порядку, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Порядку, "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800.

Згідно з пунктом 21.5 Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Суд вважає, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов’язана з виконанням обов'язків військової служби", не є безперечною підставою для надання ОСОБА_1 статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону.

Суд встановив, що ОСОБА_1 отримав травму, яка призвела до інвалідності, в період проходження строкової служби у військовій частині 61484, а не в зв'язку з захистом Батьківщини, або внаслідок інших бойових дій в складі діючої армії.

Крім того, суд наголошує, що позивач не надав суду будь-яких доказів, що військова частина, в якій він проходив військову службу, перебувала в районі бойових дій та, відповідно, вела такі дії.

Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов’язана з виконанням обов’язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження військової служби.

При цьому, суд зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження строкової військової служби, тому ОСОБА_1 не може вважатися інвалідом війни.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 11.12.2017 №02-41/4092, в якому зазначено про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни (том 1, а.с. 36), лист Міністерства соціальної політики України від 11.12.2017 №724/0/166-17/401, щодо відсутності законодавчих підстав для встановлення статусу інваліда війни ОСОБА_1 (том 1, а.с. 27) та електронний лист Громадської Приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини від 15.08.2018 (том 1, а.с. 40), оскільки вищевказані листи носять лише роз'яснювальний характер.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є правомірними, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.