Ухвала суду № 73683239, 26.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті апеляційного провадження

26 квітня 2018 року

м. Харків

справа № 2020/13169/12

провадження № 22ц/790/2708/18

Апеляційний суд Харківської області в складі судді Бурлака І.В., перевіривши відповідність вимогам закону апеляційної скарги Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року в складі судді Боговського Д.Є. по справі за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» - залишено без задоволення.

На вказане рішення суду поштою 27 березня 2018 року Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що копію повного тексту рішення підприємством отримано лише 21 березня 2018 року, у зв'язку з чим вважав, що строк на подачу апеляційної скарги ним не пропущено.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для надання до суду заяви про поновлення строку з зазначенням поважних причин пропуску строку і наданням відповідних доказів щодо цього з дня отримання копії цієї ухвали.

При цьому, в ухвалі зазначено, що жодних поважних причин, що перешкоджали Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» більше п'яти років (2013-2018 рр.) отримати інформацію щодо результатів розгляду цієї справи позивач не зазначив та не надав належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

23 квітня 2018 року Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилався на те, що оскаржуване рішення суду проголошено без участі представника позивача, та матеріали справи не містять доказів направлення судом першої інстанції копії повного тексту оскаржуваного рішення. У зв'язку з чим підприємству не було відомо про відмову у задоволенні його позовних вимог, а також не було відомо, з яких підстав суд першої інстанції ухвалив рішення. Оскаржуване рішення суду першої інстанції підприємством отримано лише 21 березня 2018 року.

Зазначив, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» не мав об'єктивної можливості раніше дати отримання підприємством оскаржуваного рішення звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції по даній справі.

Вважав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку учасника справи особисто з'являтися до суду для отримання копії рішення, у зв'язку з не направленням на його адресу копії судового рішення. Крім того, з 27 грудня 2011 року підприємство перебуває в процесі банкрутства, тому у підприємства наявні певні труднощі щодо реалізації своїх процесуальних прав, які вимагають додаткових витрат.

Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне відмовити Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Пунктом 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.294 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи рішення судом першої інстанції ухвалено 14 березня 2013 року.

Матеріали справи свідчать про те, що учасників справи належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Також матеріали справи містять клопотання Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 12 березня 2013 року (а.с.51), в якому він просив розглянути справу без участі представника позивача.

Під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення представник Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» присутній не був.

06 лютого 2018 року представник Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» ознайомився з матеріалами справи (а.с.61), а 21 березня 2018 року підприємством отримано копію повного тексту рішення (а.с.86).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року)».

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Встановлення в законі строків на апеляційне оскарження також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може порушити принцип правової визначеності. Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення судом про прийняте рішення у справі. Проте навіть у такому випадку можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком учасників справи, і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» причини пропуску строку не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою у визначені законом строки.

Навпаки, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» належним чином було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції. Матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представника підприємства.

Із змісту апеляційної скарги не вбачається, що існували обставини непереборної сили, які перешкоджали Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

Єдиною перешкодою, на яку посилається Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» в апеляційній скарзі та заяві, є відсутність в матеріалах справи доказів направлення судом першої інстанції Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» копії повного тексту судового рішення, а також відсутність нормативно-правового акта, яким передбачено обов'язок учасника справи дізнаватися про стан відомого йому судового провадження, з якою погодитися не можна, враховуючи практику Європейського суду, положення статті 358 ЦПК України та висновки застосування відповідних норм права, викладених у судових рішеннях Верховного Суду від 06 лютого 2018 року провадження № 61-2862св18, від 29 березня 2018 року провадження № 61-8468ск18, від 29 березня 2018 року провадження № 61-321ск18.

Вважаю, що зазначені апелянтом причини пропуску строку (протягом п'яти років) є неповажними, які свідчать про недобросовісність у користуванні процесуальними правами, оскільки підприємство у розумний інтервал часу не вжив заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.

Таким чином, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року необхідно відмовити

У разі відмови у відкритті провадження у справі, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Керуючись ст.358 ЦПК України суддя

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 березня 2013 року по справі за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби в Основ'янському районі міста Харкова повернути Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» 321,90 грн., сплачених 22 березня 2018 року за платіжним дорученням № 1854 ПАТ «АБ «Укргазбанк» на розрахунковий рахунок 31211206780011, Одержувач: УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, Код ОКПО: 37999628, МФО банку: 851011, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області.

Вилучити з матеріалів справи і повернути Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» оригінал вказаного платіжного доручення (а.с.72), долучити до матеріалів справи його копію.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Суддя