Постанова № 73674964, 19.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/5698/16-ц

провадження № 22-ц/781/286/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідачі – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу та рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 рокуу складі судді Галагана О.В. і

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ПАТ «ОСОБА_2 – Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просило:

- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за кредитним договором № SME0013283 від 23.05.2008 року, а саме: за кредитом – 20938,55 доларів США, за нарахованими відсотками – 12188,19 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № SME0013283 від 23.05.2008 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000 доларів СЩА., а відповідач в порядку та на умовах, що визначені даним Договором зобов’язаний повертати кредит зі сплатою процентів за користування кредитом, у строки та на умовах, які передбачені договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

Згідно договору поруки № SMERS01049/4 від 29.05.2009 року поручителем є відповідач ОСОБА_5, яка за порушення зобов’язань за договором поруки несе солідарну відповідальність разом з ОСОБА_4.

Відповідачі свої зобов'язання по поверненню кредиту за вказаним кредитним договором належним чином не виконували, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому за ними утворилася заборгованість, яка станом 17.08.2016 року становить 33126,74 доларів США.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року визнано неподаною та повернуто позивачу зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Ухвала мотивована тим, що зустрічна позовна заява не відповідала вимогам ст.119 ЦПК України, а саме: не надано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 640 грн., а тому була залишена без руху. Станом на 26.09.2017 року відсутні відомості про усунення недоліків.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року позов ПАТ «ОСОБА_2 – Банк» задоволено.

Стягнуто з солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_2 – Банк» користь заборгованість за кредитним договором № SME0013283 від 23.05.2008 року в розмірі 33126,74 доларів США, яка складається з заборгованості: за кредитом – 20938,55 доларів США, за нарахованими відсотками – 12188,19 доларів США

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_2 – Банк» по 6233,29 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що суду не надано належних доказів, які свідчили б про наявність підстав для звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов’язання. Суд також врахував наявність рішення суду, яке набрало законної сили про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «ОСОБА_2 – Банк» про відмову в задоволенні позову про припинення договору поруки.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та рішення суду першої інстанції в частині повернення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким визнати поруку припиненою, а в решті рішення суду залишити без змін.

В решті рішення суду не оскаржувалось.

Апеляційна скарга на ухвалу суду мотивована тим, що 23 січня 2017 року, на виконання ухвали суду про залишення зустрічної позовної заяви без руху, до суду першої інстанції надано квитанцію про сплату судового бору, а тому суд безпідставно повернув вказану заяву.

Апеляційна скарга на рішення суду мотивована тим, що порука на підставі пункту 3.1 Договору поруки та ч.4 ст.559 ЦК України припинилася.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з’явилися про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження ухвали суду підлягає задоволенню, а в частині оскарження рішення суду підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № SME0013283 від 23.05.2008 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000 доларів СЩА. на строк користування 84 місяці зі сплатою процентів в розмірі 16 % річних (а.с. 4-5, 6-7).

Відповідач в порядку та на умовах, що визначені Договором зобов’язаний повертати кредит зі сплатою процентів за користування кредитом у строки та на умовах передбачених договором та додатком №1 до нього – графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов’язання виконав повністю, надавши відповідачу кредит в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

Згідно договору поруки № SMERS01049/4 від 29.05.2009 рокупоручителем є відповідач ОСОБА_5, яка за порушення обов’язків за договором поруки несе солідарну відповідальність разом з ОСОБА_4 (а.с. 17-18, 19-20, 21).

29.05.2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору про надання траншу № SME0013283 від 23.05.2008 року (а.с. 8, 9).

ЗАТ «Альфа-Банк» 19.08.2009 року було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», шляхом перейменування в ПАТ «Альфа-Банк».

01.10.2009 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору про надання траншу № SME0013283 від 23.05.2008 року (а.с. 12).

Відповідно до умов угоди, відповідач ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 50000 дол. США на строк користування 84 місяці зі сплатою процентів в розмірі 8 % річних з 01.10.2010 та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,35 % річних з 25.02.2010 року, а позичальник зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов’язання за цим договором в повному обсязі.

01.03.2010 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору про надання траншу № SME0013283 від 23.05.2008 року (а.с. 14).

Відповідно до умов угоди, відповідач ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 50000 дол. США на строк користування 84 місяці зі сплатою процентів в розмірі 8 % річних з 01.03.2010, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10 % річних з 09.04.2010 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,4 % річних з 25.08.2010 року, а позичальник зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов’язання за цим договором в повному обсязі.

31.03.2009 року та 21.10.2010 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду до договору поруки № SMERS01049/4 від 29.05.2009 року, відповідно до якого поручитель підтвердила, що вона ознайомлена з умовами укладених додаткових угод (а.с. 19-20, 21).

Умов договору відповідачі належним чином не виконали, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 17.08.2016 рік в розмірі 33126,74 дол. США, яка складається з заборгованості: за кредитом – 20938,55 доларів США, за нарахованими відсотками – 12188,19 доларів США.

Боржник був попереджений про існуючу заборгованість вимогою за вих. № 64135-102Б/Б від 08.08.2016 року.

Так само, про існуючу заборгованість був попереджений поручитель (а.с. 32).

Однак, станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість за кредитом не погашена.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду зводяться до того, що порука згідно п.3.1 Договору поруки та ч.4 ст.559 ЦК України вважається припиненою.

Однак з такими доводами апеляційної скарги погодитись неможна з таких підстав.

Зобов’язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Пунктом 3.1 договору поруки № SMERS01049/4 від 29 травня 2009 року, укладеного між Банком та ОСОБА_5, передбачено, що порука за цим договором припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого порукою, кредитор не пред’явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, боржник ОСОБА_4 (а відтак і поручитель), узяв на себе зобов’язання повернути суму кредитів з відповідними процентами до 21 травня 2015 року та 24 травня 2015 року, сплачуючи частинами (щомісячними платежами) згідно з графіками платежів.

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, в разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16 яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

Як убачається з додатків № 1 до договору про надання траншу від 22 травня 2008 року, до договору траншу від 23 травня 2008 року, укладеного між банком та позичальником, які є невід’ємною частиною цих договорів траншу, позичальник зобов’язується частково погашати заборгованість за кредитами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, щомісяця до 21-го числа (включно) кожного місяця та відповідно до 24-го числа (включно) кожного місяця. Відповідно до пункту 2.1. договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язань за кредитним договором.

Випискою по особовим рахункам з 25.05.2008 року по 17.08.2016 року (а.с.36-54) підтверджується, що ОСОБА_4 свої останні платежі по кредитним договорам сплатив 22 листопада 2013 року, а наступні терміни платежів за договорами було визначено відповідно до 21 грудня 2013 року та 24 грудня 2013 року (включно), які він не здійснив, а тому з 22 грудня 2013 року та з 25 грудня 2013 року несплачена заборгованість вважається простроченою.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого у договорі поруки трирічного строку для пред’явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов’язань за кредитом (ч.4 ст. 559 ЦК України).

Тобто банк мав протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 22 грудня 2013 року та з 25 грудня 2013 року відповідно), пред’явити вимоги до поручителя.

Такі вимоги до поручителя підтверджується матеріалами справи, банк пред’явив у межах вказаного трирічного строку (а.с.2-3), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення боргу з поручителя, оскільки порука не припинилася.

Задовольняючи позовні вимоги суд правильно керувався приписами ч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) та взяв до уваги наявність рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28.02.2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.07.2017 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання поруки припиненою.

Апеляційна скарга в частині оскарження ухвали суду підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст.121 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення ухвали) суддя встановивши, що позовну заяву подану без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 119 ЦПК України, сплатить суму судового збору заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Отже, підставою для визнання заяви неподаною та її повернення є лише не усунення недоліків позовної заяви або несплата судового збору.

Постановляючи хвалу про визнання зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 неподаною та повертаючи заяву суд виходив з того, що станом на 26.09.2017 року відсутні відомості про усунення недоліків.

Проте, такі доводи суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що хвалою суду від 17.01.2017 року (а.с.115-116) залишено без руху зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання поруки припиненою та запропоновано ОСОБА_5 протягом п’яти днів з дня отримання ухвали сплатити 640 грн. судового збору.

Згідно наявної у справі розписки, копію зазначеної ухвали отримано представником ОСОБА_5 20.01.2017 року (а.с.118).

23.01.2017 року до Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшла квитанція №60 від 23.01.2017 року про сплату 640 грн. судового збору (а.с.119).

Факт отримання квитанції про спату судового збору підтверджується відміткою суду на супровідному листі до квитанції (а.с.120).

Таким чином доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи.

Крім того, суд послався на наявність рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28.02.2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.07.2017 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання поруки припиненою, що не є підставою для визнання заяви неподаною та її повернення, а може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині повернення зустрічної позовної заяви, відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.375 ЦПК України, вимоги апеляційної скарги на рішення суду належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2018 року задоволено клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та відповідно до ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочено сплату судового збору в розмірі 13713,23 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року підлягає залишенню без задоволення, а рішення без змін, відповідно до ст.ст.136,141 ЦПК України та враховуючи ставки судового збору станом на 01.01.2018 року, з ОСОБА_5 підлягає стягненню в дохід держави 8810 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року про визнання неподаною та повернення зустрічної позовної заяви скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2017 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 8810 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

ОСОБА_3