Постанова № 73672906, 24.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8126/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1849/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 24.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 369/8126/17-ц Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шуляк Д.О.,

позивач: ОСОБА_4 Лоуренц ,

відповідач: ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Т.В., від 19 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_4 Лоуренц звернувся до Києво-Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманого майна.

Крім того, позивач через свого представника ОСОБА_7 звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Toyota Yaris, 2015 року випуску, що належить відповідачу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_4 Лоуренца –ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль Toyota Yaris, 2015 року випуску, що належить ОСОБА_5.

ОСОБА_5 з вказаною ухвалою не погодилася та через свого представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати. Посилалася на її незаконність та порушення судом норм процесуального права. Вказала, що позивачем не було зазначено причини до забезпечення позову, а накладення арешту, на її думку, здійснено без належних підстав і судом враховано доводи лише позивача.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена і обґрунтована відповідно до положень ЦПК України, тому, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Накладаючи арешт на спірний транспортний засіб, місцевий суд враховував обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, розумність і адекватність його вимог, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також те, що попередні заходи забезпечення позову виявились такими, що не забезпечують виконання рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів, не зважаючи на заперечення апеляційної скарги, з наведеними доводами суду першої інстанції погодилася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Не зважаючи на доводи апелянта, під час вжиття заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано позовні вимоги, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону, а твердження апеляційної скарги являються необґрунтованими.

Доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга не містить.

Тому, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 268, п. 1 ч.1) ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: