Ухвала суду № 73669488, 26.04.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11240/16-ц

Провадження № 4-с/344/33/18

У Х В А Л А

26 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, ПАТ «Ідея Банк» про зобов”язання вжити дії, спрямовані на зняття арешту з нерухомого майна та заборони на його відчуження згідно постанови №б/н від 29.03.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою, згідно якої просила зобов”язати Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції вжити дії, спрямовані на зняття арешту з нерухомого майна та заборони на його відчуження згідно постанови №б/н від 29.03.2010 року. Вимоги скарги мотивувала тим, що 17.03.2016 року дізналася про те, що постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції 29.03.2010 року накладено арешт на її майно та заборонено його відчуження. 17.08.2016 року з листа вих.№10/12719 від 19.07.2016 року Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції скаржниця дізналась, що в період з 29.03.2010 року по 27.09.2010 року на примусовому виконанні перебував судовий наказ №2н/1197 від 19.03.2009 року виданий Івано-Франківським міським судом про стягнення з неї боргу в розмірі 6 650,75 грн. на корсить ВАТ “Плюс Банк”. 27.09.2010 року державним виконавцем на підставі п.2 ст. 47 ЗУ “Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Станом на 24.03.2016 року судовий наказ на примусове виконання до відділу більше не надходив. А тому, вважає, що арешт майна є необгрунтованим та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси скаржниці, просила вимоги скарги задоволити в повному обсязі.

В судове засідання заявниця не з’явилася, 08.11.2016 року надіслала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, просила вимоги скарги задоволити в повному обсязі (а.с. 29).

Представник Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції в судове засідання не з’явився, 22.11.2016 року надіслав до суду заперечення на скаргу, відповідно до якого просив скаргу залишити без розгляду. Крім цього, згідно клопотання просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (а.с.41-43).

Представник ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 124 ОСОБА_2 України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

19.03.2009 року Івано-Франківським міським судом було видано судовий наказ №2н/1197 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ “ПлюсБанк” боргу в розмірі 6 602,74 грн., судового збору в розмірі 33,01 грн., ітз. в розмірі 15,00 грн.

На виконання вказаного судового наказу 29.03.2010 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та на підставі ст. 55 ЗУ “Про виконавче провадження”, для забезпечення збереження майна боржника 29.03.2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 16.02.2010 року чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно листа Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 19.07.2016 року, 27.09.2010 року державним виконавцем на підставі п.2 ст. 47 ЗУ “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв”язку з відсутністю майна боржника (а.с.45).

Однак, підстави для повернення виконавчого листа ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції від 03.08.2010 року чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого листа) визначались ст. 40, а не 47, як про це зазначає представник зацікавленої особи.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 40 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції від 03.08.2010 року чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого листа) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно вимог ч.5 ст. 40 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції від 03.08.2010 року чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого листа) повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 21 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції від 03.08.2010 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Як вбачається із листа Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 19.07.2016 року, згідно перевірки журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчих проваджень, обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю, журналів обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю, алфавітних покажчиків виконавчих проваджень та єдиного державного реєстру Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ встановлено, що становм на 19.07.2016 року судовий наказ про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Плюс Банк” на примусове виконання до відділу не надходив (а.с.45).

Таким чином з 27.09.2010 року по 19.07.2016 року пройшло майже шість років, тобто понад строки визначені ст. 21 ЗУ “Про виконавче провадження” для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Одже, наявність на даний час накладеного на майно боржника — ОСОБА_1 призводить до порушення її прав на користування та розпорядження своєю власністю на власний розсуд та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції від 12.06.2016 року чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов’язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 18 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав та, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши матеріали скарги, перевіривши чи діяв державний виконавець відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 неправомірними та слід усунути порушення шляхом скасування вказаної постанови.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 ОСОБА_2 України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 18, 450, 451 ЦПК України, керуючись ст. ст. 260, 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, ПАТ «Ідея Банк» про зобов”язання вжити дії, спрямовані на зняття арешту з нерухомого майна та заборони на його відчуження згідно постанови №б/н від 29.03.2010 року — задоволити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1.

Скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 29.03.2010, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пров. Лермонтова, 25, м.Дніпродзержинськ, та заборонено здійснювати його відчуження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пастернак І.А.