Постанова № 73666243, 26.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/3193/17 Номер провадження 22-ц/775/735/2018

Єдиний унікальний номер 236/3193/17 Головуючий у 1 інстанції Саржевська І.В.

Номер провадження 22-ц/775/735/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 236/3193/17 за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на бездіяльність державного виконавця,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 лютого 2018 року, постановлену в приміщенні суду в місті Лиман Донецької області о 10 годині 08 хвилин, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даною скаргою, в якій вказала, що 02 вересня 2011 року Петровським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист № 2-285/11 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно суми боргу в розміру 701 191,38 грн. Постановою державного виконавця Будьонівського районного відділу Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження, винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2. 08 квітня 2013 року виконавче провадження закрито, винесено постанову про повернення виконавчого документу ПАТ «УкрСиббанк», накладені арешти та заборони зняті не були. Постановою державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька від 04 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження накладено арешт на все належне майно боржника ОСОБА_2 Постановою державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька від 20 травня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу – ПАТ «УкрСиббанк», визначено строк для повторного його пред’явлення до 20 травня 2015 року, виконавче провадження завершено. Проте, арешт на майно та заборона на його відчуження також зняті не були. Заявник зазначає, що про існування арештів вона дізналась лише 20 липня 2017 року при зверненні до нотаріуса Київського міського нотаріального округу. Відповідь на звернення від 26 липня 2017 року про зняття арештів від Будьонівского районного ВДВС м. Донецька на час подання скарги до суду, вона не отримала, стягувач повторно не пред'явив виконавчий документ до примусового виконання, тому законні підстави для арешту майна відсутні. Просила поновити строк на звернення до суду зі скаргою; зобов’язати Будьонівский районний ВДВС м. Донецька зняти арешти та скасувати заборони на відчуження з усього належного їй майна, накладених на підставі постанови заступника начальника Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 листопада 2011 року у виконавчому провадженні № 29867975 та постанови старшого державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 39586150.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 лютого 2018 року в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця відмовлено; скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на бездіяльність державного виконавця, залишено без розгляду

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила поновити строк на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що жодний документ виконавчого провадження їй не надсилався, в матеріалах справи відсутні відомості про їх отримання скаржником. Про існування виконавчих проваджень та накладені арешти і заборону дізналася лише 20 липня 2017 року. 27 липня 2017 року звернулась до державного виконавця з проханням зняти арешти та заборони. Відповіді не отримала до теперішнього часу, в зв’язку з чим вважає, що встановлений десятиденний строк на оскарження бездіяльності ВДВС пропущено з поважних причин. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що десятиденний строк повинен рахуватись з дати ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом, не визначився на яку саме бездіяльність подана скарга, не дав належної оцінки факту ненадання відповіді на лист від 26 липня 2017 року та дійшов помилкового висновку про пропущення строку на подання скарги з неповажних причин. Крім того, стягувач АТ «УкрСиббанк» в установлений законом строк виконавчий лист до виконання не пред’являв, Станом на теперішній час будь-яких виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 у провадженні органів виконавчої служби не перебуває. Строк пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання скінчився. Державний виконавець в порушення законодавчих приписів, отримавши лист скаржника від 26 липня 2017 року, не зняв раніше накладені арешти та не скасував заборони на відчуження з усього належного ОСОБА_2 майна як безпідставні.

В судове засідання учасники справи не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила розглянути скаргу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання ОСОБА_2 скарги на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що заявник про наявність порушення свого права дізналася 20 липня 2017 року, проте звернулась до суду 13 жовтня 2017, тобто після спливу встановленого законом строку і підстав для його поновлення суд не знаходить, оскільки жодних поважних причин, які б об’єктивно перешкоджали заявнику своєчасно звернутися до суду з даною скаргою, ОСОБА_2 не зазначено і судом не встановлено. В зв’язку з чим скарга на бездіяльність державного виконавця залишена без розгляду.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що що 07 листопада 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» пред`явлено до виконання виконавчий документ № 2-285 від 02 вересня 2011 року, виданий Петровським районним судом м. Донецька про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом та судові витрати на загальну суму 701191, 38 грн (арк.спр. 8).

09 листопада 2011 року заступником начальника Будьоннівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (арк.спр. 9).

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 11 жовтня 2017 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 29867975, від 09 листопада 2011 року, 18 листопада 2011 року за № 11858248 зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 (арк.спр.13).

Постановою старшого державного виконавця Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 від 08 квітня 2013 року виконавчий лист на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, оскільки згідно відомостей з обліково-реєструючих установ за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано, відомості щодо місця праці боржника відсутні, пенсію не отримує. Строк повторного пред’явлення виконавчого документа 08 квітня 2014 року (арк.спр.8-9).

04 вересня 2013 року старшим державним виконавцем Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (арк.спр. 7).

З ОСОБА_3 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 13 жовтня 2017 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 39586150, від 04 вересня 2013 року, вбачається, що 10 вересня 2013 року за № 13894927 зареєстровано обтяження: арешт рухомого майна (арк.спр.12).

Постановою від 20 травня 2014 року виконавчий лист на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, оскільки згідно відповідей з обліково-реєструючих установ за боржником нерухоме та рухоме майно не зареєстровано, згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, відомості щодо місця праці боржника відсутні, відкриті рахунки в установах банків відсутні, пенсію не отримує. Строк повторного пред’явлення виконавчого документа 20 травня 2015 року (арк.спр.7).

26 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Будьонівского районного ВДВС м. Донецька з заявою про зняття арештів та заборон на відчуження майна, накладених у виконавчих провадженнях № 29867975 та № 39586150 постановами заступника начальника та старшим державним виконавцем Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_5 від 09 листопада 2011 року та від 04 вересня 2013 року, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 11858248 та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 11858253 та 13894927 (арк.спр. 10-11).

На підставі ч.1 ст.385 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Аналогічні вимоги до строку звернення зі скаргою передбачені в ч. 1 ст. 449 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина третя статті 385 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою).

Проте не завжди державний виконавець здійснює передбачену відповідним законом дію або приймає постанову у виконавчому провадженні у визначений строк. У такому разі слід керуватися тим, чи зазначений в законі строк здійснення певної дії державним виконавцем, чи ні.

Якщо строк в законі зазначений, але по закінченню цього строку дію, яку державний виконавець зобов'язаний був здійснити, він не здійснив, то таку поведінку державного виконавця слід розцінювати як відмову у здійсненні дії і відповідно до статті 385 ЦПК обчислювати строк оскарження і початок його перебігу.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, то суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_2 просила зобов’язати Будьонівский районний ВДВС м. Донецька зняти арешти та скасувати заборони на відчуження з усього належного їй майна, накладених на підставі постанови від 09 листопада 2011 року у виконавчому провадженні № 29867975 та постанови від 04 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 39586150 (арк..спр.2-3). В обгрунтування причин пропуску строку на звернення зі скаргою ОСОБА_2 зазначила, що дізналась про існування зазначених арештів 20 липня 2017 року.

В той же час до суду вона звернулась лише 13 жовтня 2017 року (арк..спр.15), тобто за спливом більше ніж двох місяців – з порушенням десятиденного строку з дня, коли дізналася про порушення її прав чи свобод.

При цьому, заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою, ОСОБА_2 посилалась лише на те, що не отримувала копії постанов про накладення арештів, а дізналась лише 20 липня 2017 року. В той же час причини пропуску десятиденного строку після 20 липня 2017 року ОСОБА_2 взагалі не зазначила.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду зі скаргою без поважних причин та відмовив в задоволенні клопотання про його поновлення і відповідно залишив скаргу без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково відрахував початок перебігу строку з дати рішення про стягнення боргу, безпідставні, оскільки такі висновки оскаржувана ухвала суду не містить.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не визначився з тим, яку саме бездіяльність оскаржує заявниця, не ґрунтуються на законі.

На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_2 взагалі не ставила питання щодо бездіяльності державних виконавців, а просила лише зобов’язати зняти арешт (арк..спр.2-3), тобто питання щодо бездіяльності державних виконавців взагалі не було предметом судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги про незаконність існування арешту на рухоме та нерухоме майно поза межами виконавчого провадження стосуються розгляду скарги по суті, в той час як суд першої інстанції залишив її без розгляду в зв’язку з неповажністю причин пропуску строку на її подання.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: