Рішення № 73663779, 24.04.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

24.04.2018 227/574/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 квітня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Верній М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з моменту подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 жовтня 2000 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2006 року шлюб між сторонами розірвано. На сьогоднішній день їхні стосунки припинені. ОСОБА_2 з моменту розлучення у вихованні неповнолітньої дитини участі не приймає, коштів на її утримання не надає. Позивач матеріальної допомоги від держави не отримує, тому донька ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. На позовних вимогах наполягала. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідача та з повідомленням причин неявки до суду не звертався, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що шлюб, укладений сторонами 21 жовтня 2000 року (а.с.6), на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2006 року було розірвано (а.с.7). Що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-НО № 110120, виданим 21 лютого 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області. (а.с.8)

Згідно свідоцтва про народження серії І-БП № 072650, виданого Виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. (а.с.9)

Довідкою про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 21 листопада 2017 року Виконавчим комітетом Білозерської міської ради м.Добропілля, підтверджується, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом зі своєю матір’ю – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою вул. Південна (Южна), буд. 6, кв. 11, м. Білозерське м. Добропілля Донецької обл. (а.с.12).

Як вбачається з відповіді Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради від 03 березня 2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідно до позовної заяви зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, не перебуває в управлінні на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. (а.с.19)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Як роз’яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Доказів про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість про сплату відповідачем аліментів на дитину сторони не надали.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України та як роз’яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 Закону України від «Про державний бюджет України на 2018 рік» - з 01 січня 2018 року встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 1860 гривень.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, позицію позивачки, те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дитині.

Згідно статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 27 лютого 2018 року. Тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 в рахунок держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, ст. ст. 141, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280, 284-285, 352-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, (РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотирьох) гривень 80 копійок, який необхідно сплатити на р/р 31215256700001, ЄДРПОУ 37993783, банк ГУ ДКСУ у м. Києві, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

24.04.2018