Рішення № 73663772, 25.04.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.04.2018 227/683/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 квітня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Верній М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, однак не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання даної заяви й до досягнення повноліття дитини. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є бабусею малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Мати дитини, ОСОБА_4, яка є донькою позивача, проживала деякий час у цивільному шлюбі без офіційної реєстрації з ОСОБА_2. 01 грудня 2010 року в них народилась донька ОСОБА_3. 18 січня 2011 року вони зареєстрували шлюб. Шлюбні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не склались, тому 09 квітня 2015 року шлюб було розірвано, після чого дитина проживала разом з матір'ю, а відповідач перестав підтримувати будь-які стосунки з дитиною.

29 листопада 2016 року мати дитини, ОСОБА_4, померла. З того часу ОСОБА_3 мешкає з позивачем.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3. 10 січня 2018 року рішенням виконавчого комітету Добропільскої міської ради № 37 ОСОБА_5 було призначено опікуном над малолітньою онукою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, іншим особам аліменти не виплачує. Позивач піклується та виховує онуку, тому вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідача та з повідомленням причин неявки до суду не звертався, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VII-НО № 446763, виданим 04 жовтня 1989 року Виконкомом Високопільської сільської ради Олександрівського району Донецької області. (а.с.6)

У ОСОБА_7 та ОСОБА_8 01 грудня 2010 року народилась донька ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 373266, видане 13 грудня 2010 року Виконкомом Новодонецької селищної ради міста Добропілля Донецької області. (а.с.5)

Після укладення шлюбу з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 взяла прізвище ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 18 січня 2011 року Виконкомом Новодонецької селищної ради міста Добропілля Донецької області. (а.с.7) 09 квітня 2015 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області шлюб було розірвано. (а.с. 8)

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії І-НО № 957567, виданого 01 грудня 2016 року Виконавчим комітетом Новодонецької селищної ради м.Добропілля Донецької області, 29 листопада 2016 року мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла. (а.с.9)

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Анастасію передано під опіку її бабусі ОСОБА_1 для проведення заходів соціально-правового захисту її прав та інтересів. (а.с.11-13)

10 січня 2018 року Виконавчий комітет Добропільської міської ради ухвалив Рішення № 37, призначивши ОСОБА_1 опікуном над малолітньою онукою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозволено ОСОБА_1 отримувати державну допомогу, пенсію, аліменти на малолітню онуку. (а.с. 14)

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживає разом з бабусею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою АДРЕСА_1. Як зазначено у акті депутата Новодонецької селищної ради ОСОБА_9 від 17 січня 2018 року, за цією ж адресою зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проте не мешкає там вже понад два роки (з 2015 року). (а.с. 10)

Як вбачається з відповіді Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції від 21 березня 2018 року, ОСОБА_2, в базах даних ДРФО Добропільської ОДПІ не зареєстрований, на податковому обліку як фізична особа – підприємець не перебуває.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Як роз’яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - відповідно до ст. 80 Сімейного кодексу батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

Крім того, частиною 2 статті 166 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України та як роз’яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 Закону України від «Про державний бюджет України на 2018 рік» - з 01 січня 2018 року встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 1860 гривень.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, позицію позивачки, те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дитині.

Згідно статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 06 березня 2018 року. Тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 в рахунок держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, ст. ст. 141, 166, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280, 284-285, 352-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса місця реєстрації: 85010 Донецька область смт. Новодонецьке м. Добропілля, вул. Комарова, буд. 5, кв. 15; адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса місця реєстрації: 85010 Донецька область смт. Новодонецьке м. Добропілля, вул. Комарова, буд. 5, кв. 15; адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотирьох) гривень 80 копійок, який необхідно сплатити на р/р 31215256700001, ЄДРПОУ 37993783, банк ГУ ДКСУ у м. Києві, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

25.04.2018