Постанова № 73633527, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №235/5875/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Сіваченко І.В., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 235/5875/17 (головуючий І інстанції Величко О.В.), складене в повному обсязі 27 лютого 2018 року в м. Покровськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2017 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії. Його батько ОСОБА_2 з 1980 року здобув право на отримання військової пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 11241 від 28.10.2003 року, до листопада 2014 року перебував на обліку в УПФУ Кіровського району м. Донецьк.

Позов обґрунтовано тим, що 19.11.2015 року помер батько позивача. 15.09.2017 року він через свого представника звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату недоодержаної за життя пенсії свого батька за період з листопада 2014 року по листопад 2015 рік. Йому відмовили у виплаті пенсії. Позивач просив визнати дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зупинення виплати ОСОБА_2 пенсії з листопада 2014 року по листопад 2015 рік неправомірними, визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними; зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію за період з листопада 2014 року по листопад 2015 року.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 235/5875/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

19.11.2015 року помер батько позивача - ОСОБА_2, який отримував пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) ( а. с. 8, 13, 16-17).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся 03.10.2017 року до відповідача із заявою про отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові .( а. с. 22).

Листом ГУ УПФУ в Донецькій області від 17.10.2017 року позивачу відмовлено у виплаті пенсії у зв'язку з тим, що позивачем був пропущений строк звернення за такою виплатою, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( а. с. 22).

Згідно частин 1, 3 Статтею 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що після смерті батька, стан його здоров’я погіршився, через що багато часу провів у лікарнях, що підтверджують лікарські довідки, а тому не мав фізичної можливості своєчасно заявити про своє право на отримання недоодержаної за життя пенсії свого батька.

В матеріалах справи міститься довідка «Центральної міської клінічної лікарні № 24 міста Донецька» № 02/249 від 11.09.2017 року, згідно з якої ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 21.12.2015 року по 05.01.2016 року, з 06.10.2016 року по 01.12.2016 року. Зазначену довідку суд першої інстанції прийняв як доказ поважності причин пропуску позивачем 6 місячного строку звернення до відповідача з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку з смертю ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже висновок суду першої інстанції, що видання не уповноваженою відповідно до українського законодавства особою довідки знаходження позивача на лікуванні є підставою визнання поважними причинами пропуску строку звернення до відповідача з вищевказаною заявою, не відповідає законодавству України про статус тимчасово окупованих територій та нормативно-правовим актам щодо діяльності підприємств та установ на цих територіях.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначена медична довідка не може бути прийнята судом, як доказ поважності пропуску строку звернення з заявою про отримання суми пенсії, оскільки в силу Закону № 1207-VII видана на тимчасово окупованій території України і не створює правових наслідків.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про отримання суми пенсії 01.10.2017 року після смерті ОСОБА_2, який помер 19 листопада 2015 року поза межами 6 місячного строку передбаченого частиною 3 статті 61 Закону № 2262-XII без поважних причин.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень у даному випадку діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Таким чином, на підставі зазначеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог саме з підстав, зазначених в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині в частині обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 235/5875/17 – задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 235/5875/17– змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 235/5875/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_3