Постанова № 73633528, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №812/191/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (повний текст складено 27 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/191/18 (суддя І інстанції – Чиркін С.М.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30.03.2017 з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою від 22.12.2017 ТУ ДСА України в Луганській області; - зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30.03.2017 з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою від 22.12.2017 ТУ ДСА України в Луганській області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/191/18 у задоволенні позову – відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і совободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і сободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював на посаді судді Рубіжанського міського суду з 22.03.1993 по 29.03.2017, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 9-17).

Наказом ОСОБА_2 управління державної судової адміністрації в Луганській області від 23.12.2008 № 644/к призначено судді Рубіжанського міського суду Луганської області Томку Володимиру Васильовичу, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати з 11 січня 2009 року (а.с. 38).

Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.12.2015 № 120-ОС встановлено судді Рубіжанського міського суду Луганської області Томку Володимиру Васильовичу з 08 листопада щомісячну доплату за вислугу років на підставі наявного стажу роботи 60% посадового окладу, як такому, стаж роботи на суді судді становить 25 років (а.с. 39).

24.01.2017 рішенням Вищої ради правосуддя № 22/0/15-17 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Рубіжанського міського суду Луганської області у зв’язку з поданням заяви про відставку (а.с. 32).

29.03.2017 наказом Рубіжанського міського суду Луганської області № 12-ос відраховано позивача зі штату Рубіжанського міського суду у зв’язку з поданням заяви про відставку та виходом у відставку 29.03.2017 (а.с. 33).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 29.03.2017 № 594/17вих про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, яка видана позивачу ОСОБА_2 управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області (а.с. 41), визначено, що заробітна плата, яка враховується при призначені (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 256000,00 грн, в тому числі: - оклад - 160000,00 грн; - доплата за вислугу років 60% - 9600,00 грн.

ОСОБА_3 обставини визнаються сторонами.

Згідно із інформацією, зазначеною в довідці від 22.12.2017 № 2128/17-вих, виданої ОСОБА_2 управлінням Державної судової адміністрації України у Луганській області, на ім’я Позивача про те що його суддівська винагорода згідно зі статтею 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій та статус суддів” на дату звернення становить - 256000,00 грн, в тому числі: посадовий оклад - 16000,00 грн, доплата за вислугу років (60% посадового окладу) - 9600,00 грн (а.с. 115).

Також у довідці від 22.12.2017 № 2128/17-вих зазначено, що з виходом у щорічну оплачувану відпустку судді виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000,00 грн (стаття 134 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій та статус суддів”). Довідку видано на підставі особового рахунку працюючого судді на відповідній посаді за листопад 2017 року.

28.12.2017 позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою від 22.12.2017 ТУ ДСА України в Луганській області (а.с. 34-35).

Листом від 09.01.2018 № 267/308/Т-14 відповідач в перерахунку щомісячного грошового утримання відмовив, послався на відсутність підстав для його здійснення оскільки при його розрахунку вже застосовано суддівську винагороду у вказаному у довідці розмірі 256000,00 грн. Згідно з довідкою матеріальну допомогу також не включено до складу суддівської винагороди (а.с. 36-37).

Позивачем до суду надані також накази Рубіжанського міського суду Луганської області за 2010 - 2017 роки, якими надавались відпустки позивачу з виплатою додаткового посадового окладу для оздоровлення (а.с. 62-77).

Відповідачем до суду надано копію пенсійної справи Позивача (а.с. 83-113), з наданих документів вбачається: - протоколом від 04.04.2017 № 506 позивачу призначено довічне грошове утримання судді з 30.03.2017 з встановлення 88% від заробітку в розмірі 22538,00 грн (а.с. 83); - постановою Кремінського районного суду Луганської області від 04.09.2017, яка частково змінена постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 зобов’язано Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання починаючи с 01 серпня 2017 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання (а.с. 104-111); - розпорядженням від 23.10.2017 № 167191 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді через зміну надбавки, відсоток розрахунку утримання від заробітку складає 90%, встановлено утримання в розмірі 23040,00 грн (а.с. 102).

Спірним у даній справі є відмова відповідача у здійснення перерахунку довічного грошового утримання з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення

Відповідно до статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено: - судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року (частина перша); - суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (частина друга).

Згідно з пунктом 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно зі статтею 136 цього ж Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України № 1402-VIII від 02.06.2016 “Про судоустрій і статус суддів”, в редакції яка набрала чинності 15.12.2017 і діяла на час звернення Позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.

Отже, положеннями Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Це означає, що у випадку призначення позивачеві пенсії перевага б надавалася спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема стаття 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і стаття 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в силу яких, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

У даному ж випадку, Позивач отримує довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому і було призначено із розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди.

Суддівська винагорода, в силу положень статті 135 Закону № 1402-VIII, складається виключно з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Вказані правові норми розширеному тлумаченню не підлягають. ОСОБА_3 №1402-VIII є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

З урахуванням того, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, то правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - відсутні.

Суд вважає помилковими посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005.

Оскільки у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку із прийняттям нового закону, положеннями якого обмежуються чи звужуються гарантії незалежності суддів порівняно із законом, що діяв раніше, і обставини справи цього не стосуються.

Також, зазначене рішення КСУ не стосується включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач, відмовляючи возивачеві у перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

Таким чином, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями статті 135 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні. ОСОБА_3 є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/191/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 812/191/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_4