Постанова № 73633526, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №229/4165/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання Чернявська К.Г.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року (повний текст складено 18 грудня 2017 року в м. Дружківка) у справі № 229/4165/17 (суддя в 1 інстанції – Петров Є.В.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області про зобов'язання провести вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 через представника звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці (далі - Управління), в якому просила зобов'язати відповідача провести поновлення та виплату їй пенсії за віком з 07.10.2009 шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що позивач є громадянкою України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № КС 342826. На даний час проживає на території держави Ізраїль. 13.05.1994 по досягненні пенсійного віку та наявності 39 років страхового стажу, позивачці була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй Кіровським райсобезом м. Макіївка Донецької області до виїзду за кордон. Перед виїздом позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1. 13.11.1996 позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України №5359/З-11 від 12.05.2017 Управління визначене уповноваженим для розгляду особистої заяви позивачки про поновлення пенсії та направлено до Управління заяву позивача про поновлення пенсії з доданими необхідними документами для розгляду по суті та прийняття рішення.

26.05.2017 відповідач розглянув по суті заяву позивачки про поновлення пенсії та виніс рішення про відмову у поновленні пенсії з наступних підстав: позивачкою не була дотримана вимога особистого звернення про поновлення пенсії; представники позивачки, які дають на підставі нотаріально посвідченої та апостильної довіреності, не мають законних повноважень передати до Управління особисту заяву про поновлення пенсії; відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє поновити пенсію позивачці; м. Макіївка Донецької області, де проживала позивачка до свого виїзду за кордон 20 років назад не підконтрольне Україні.

Рішення відповідача про відмову про поновлення пенсії було отримано представником позивачки 06.06.2017.

20.07.2017 представник позивачки по довіреності особисто прибула до Управління разом з усіма необхідними оригіналами документів, які необхідні для огляду та засвідчення копій та оригіналом особистої заяви позивачки про поновлення пенсії нотаріально посвідченим та апостильованим. Проте начальник Управління повідомила, що заява позивачки про поновлення пенсії по суті вже розглянута та винесено відповідне рішення, всі необхідні для цього документи відповідач має, оригінали оглянуті, а тому відмовляється приймати привезені документи.

21.08.2017 представниками позивачки Укрпоштою було надіслано до Управління оригінал заяви позивачки про поновлення пенсії апостильованої та підписаної особисто ОСОБА_3 разом з усіма копіями документів необхідних для поновлення пенсії. Натомість 07.09.2017 листом №10812/03 відповідач вдруге відмовив у поновленні пенсії позивачці з перелічених вище підстав.

Такі дії відповідача представник позивачки вважає неправомірними та з огляду на положення Закону № 1058-ІV та Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 просив суд поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 07.10.2009, шляхом призначення її знову, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у справі № 229/4165/17 позов задоволено повністю, внаслідок чого, зобов'язано Управління провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 07.10.2009 шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону № 1058-ІV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав неправомірною позицію відповідача про те, що відсутність правових механізмів для здійснення даних виплат є підставою для припинення виплати раніше призначених, оскільки такі дії породжують дискримінацію громадян України які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції. Право же позивача на отримання пенсії за віком є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань. Також, суд зазначив, що враховуючи неправомірність дій відповідача по не відновленню виплати позивачу пенсії з 07.10.2009 до цього часу, відповідні пенсійні виплати мають бути проведені ОСОБА_3 з індексацією та компенсацією втрат частини доходів, посилаючись при цьому на ст. ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Крім того, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд першої інстанції вважав, що маються підстави для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач постійно проживає за межами України, що ускладнює спостереження за змінами в законодавстві України, є особою похилого віку, не має юридичної освіти, позов стосується поновлення його соціальних прав. Також суд виходив з того, що відмова в поновленні строку на звернення до суду з адміністративним позовом може бути розцінена, як перешкода у доступі до правосуддя позивачеві з боку суду, а також з того, що право на пенсію особа має по досягненню нею певного віку, якого позивач досяг, в тому, що право на отримання пенсії можна вважати порушеним щомісячно, тому строк на звернення до суду підлягає поновленню.

Таким чином, поновлення виплати пенсії за віком позивачу повинно відбуватися з 07.10.2009 в розмірах відповідно до чинного законодавства, оскільки після прийняття рішення №25-рп/2009 Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду зобов'язано поновити виплату пенсій особам, яким така виплата була незаконно припинена.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якої зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення по суті заяви Позивача управлінням не приймалось, а лист управління як позивачем, так і судом першої інстанції помилково визначено як відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до Закону № 1058-ІV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Однак позивач в діючій та архівній базах УПФУ у м. Макіївка Донецької області не значиться. Справа позивача не була передана до відповідного органу Пенсійного фонду України, а отже поновлення “на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі” є неможливим.

Щодо вимог про індексацію пенсії та виплату компенсації частини доходів слід зазначити, що вони сплачуться у випадку порушення строків їх сплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу, але у даному випадку у рішення суду не доводить того факту, що припинення виплати пенсії сталося з вини органів Пенсійного фонду України, а тому вказані виплати не підлягають стягненню та виплаті.

Також, апелянт зауважує, що по справі № 21-5615а15 від 08 грудня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що такі спори мають вирішуватися з урахуванням норм процесуального права, - статей 99, 100 КАС (у старій редакції КАС України), а у новій - це ст.ст. 122,123 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № КС 342826 (т.1 а.с.32). Згідно копії довідки ГУ ДФС у Запорізькій області має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.49).

Позивачем також надано копії посвідчення ветерана праці (т.1 а.с.61), трудової книжки, на першому аркуші якої вчинений напис, що з 13.05.1994 їй призначена пенсія за віком (т.1 а.с.51).

13.11.1996 позивач виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була узята на облік у консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль (а.с.34). ОСОБА_3 стверджує, що починаючи з 1997 року та до цього часу призначена їй пенсія позивачу не виплачувалася.

Відповідно до листа ПФУ №5359/З-11 від 12.05.2017, Управління визначене уповноваженим для розгляду особистої заяви позивачки ОСОБА_3 про поновлення пенсії (т.1 а.с.65).

Листом від 26.05.2017 №5943/08 Управління відмовило представнику позивачки про розгляд її заяви у поновленні виплати пенсії з огляду на те, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсій. Згідно інформації з Центральної бази даних одержувачів пенсії ОСОБА_3 не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України, електронна та паперова пенсійна справа відсутня. Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 року №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 16.08.2016 №19-1) затверджено перелік управлінь ПФУ, які здійснюють обслуговування страхувальників на період проведення АТО. Згідно вказаного переліку, управління здійснює обслуговування страхувальників управлінь ПФУ в Кіровському районі м. Макіївки. Червоногвардійському районі м. Макіївки та Калінінському районі м. Донецька. Статтею 1 Закону № 1058-ІV страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію. Вважає, що відсутні законодавчі підстави для розгляду заяви про поновлення пенсії позивачу (т.1 а.с.66-67).

Представник позивача повторно 21.07.2017 (т.1 а.с.72) поштою подав відповідачу особисту заяву ОСОБА_3 від 17.02.2017 про поновлення виплати пенсії (т.1 а.с.71). До заяви подавались копії довіреності, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ІПН, трудової книжки, посвідчення ветерана праці (т.1 а.с.72).

Проте, Управління листом № 10812/03 від 07.09.2017 року знову відмовило представнику позивачки у розгляді питання щодо поновлення позивачці пенсії з аналогічних обґрунтувань (т.1 а.с.73-74).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 Конституційного Суду України виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за межі України.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно заяви, підписаної ОСОБА_3 17.02.2017, вона просила відповідача поновити виплату пенсії (т.1 а.с.71), а не призначити її. Апеляційний суд звертає увагу, що правові категорії поновлення та призначення пенсії є різними за змістом, правовим регулюванням, тому не може сприйняти правильним визначення позивачем та місцевим судом формулювання «поновити пенсію шляхом її призначення».

Питання поновлення виплати пенсії врегульовано частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV: «Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону».

Питання щодо подання та оформлення документів для поновлення виплати пенсії урегульовано постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, від 25 листопада 2005 року за № 22-1, якою затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок).

Цим Порядком передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії (п.1.5 Порядку).

Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (п.1.7 Порядку).

Відповідно до приписів п. 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім’ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім’ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Таким чином, діючим законодавством чітко визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі.

В зв’язку з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що оскільки у відповідача відсутня як електронна, так і паперова пенсійна справа ОСОБА_3, Управління позбавлено можливості відновити виплату пенсії позивачу.

Крім того, пунктом 2.9 Порядку передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п. 2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно п. 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Пункт 2.25 Порядку передбачає, що до заяви про виплату пенсії у зв’язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Відповідно до приписів п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про поновлення реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно п. 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Як вбачається з положень п. 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як встановлено апеляційним судом в ході судового розгляду, позивач особисто або через представника не подав безпосередньо до управління Пенсійного фонду заяву про поновлення виплати йому пенсії встановленого зразка, оскільки заява від 17.02.2017 не містить другого аркушу (розписка-повідомлення), хоча такий зразок передбачений додатком 2 до Порядку (т.1 а.с.71); не надав оригіналу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, оригіналів документів про стаж та вік, тобто заявник не дотримався порядку звернення для поновлення виплати пенсій.

З урахуванням встановлених обставин, та зважаючи на факт відсутності в Управління пенсійної справи ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що відповідач як орган Пенсійного фонду України не мав достатніх законних підстав для вирішення питання про поновлення виплати пенсії позивачу, тому діяв у межах повноважень, наданих Законом.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 425/1867/16-а (№ провадження К/9901/3780/18) і в справі № 723/2676/14-а (№ провадження К/9901/1543/18), - номери в Єдиному Державному реєстрі судових рішень – 72089028 і 72065284 відповідно.

Згідно ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосовані норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Більш того, як зазначалось вище, частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV передбачено, що виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до абзацу другого частини 3 статті 35 Закону № 1058-ІV, якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Такий порядок поновлення виплати пенсії за вказаною статтею за правилами аналогії закону слід розповсюджувати не тільки на поновлення виплати пенсії по інвалідності, але і на всі випадки поновлення виплати пенсії. Оскільки з часу припинення виплати пенсії ОСОБА_3 минуло більше п'яти років, позивач має право не на поновлення виплати пенсії, а на призначення їй пенсії знову на загальних підставах, з дотриманням вимог діючого законодавства та, зокрема, Порядку.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо вимог про індексацію пенсії та виплату компенсації частини доходів слід зазначити, що вони є похідними від вимоги поновити виплату пенсії. Оскільки в задоволенні основної позовної вимоги відмовлено, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог.

Зазначені обставини судом першої інстанції не враховано, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області – задовольнити повністю.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у справі № 229/4165/17 – скасувати повністю.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне судове рішення - 26 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.А. Блохін

ОСОБА_4