Ухвала суду № 73631988, 25.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

25 квітня 2018 року № 810/2037/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві заяву про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» до Гірської сільської ради про оскарження рішень та свідоцтв про право власності,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» про забезпечення позову шляхом:

- заборони Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна – відкритої автомобільної стоянки, реєстраційний номер №6275439, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і адміністративно-контрольної будівлі з прилеглою стоянкою № 2, реєстраційний номер №10660018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розміщеного на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 (Київська обл., Бориспільський р-н, Гірська с/рада);

- заборони Державному підприємству «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження: 02000, м. Київ, вулиця Стрілецька, 4-6) проводити електронні торги з продажу відкритої автомобільної стоянки, реєстраційний номер №6275439, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і адміністративно-контрольної будівлі з прилеглою стоянкою №2, реєстраційний номер №10660018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що розміщені на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 (Київська обл., Бориспільський р-н, Гірська с/рада) - лот № 273534, шляхом їх зупинення.

Заява обґрунтовується тим, що проведення ДП «СЕТАМ» торгів з продажу зазначеного майна призведе до укладення завідомо неправомірного договору купівлі-продажу майна, що в подальшому стане підставою для оформлення права користування або права власності на частину земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль».

При цьому, станом на дату звернення ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» до Київського окружного адміністративного суду із вказаною заявою про забезпечення позову відповідний позов до суду не подано.

Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» має намір найближчим часом звернутись до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Гірської сільської ради предметом якого є:

- визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Гірської сільської ради від 15.06.2004 № 119 в частині оформлення права власності на нерухоме майно – відкриту автомобільну стоянку ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» за адресою: АДРЕСА_2, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», та визнання недійсним Свідоцтва від 18.06.2004 №533 про право власності на вказане нерухоме майно,

- визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Гірської сільської ради від 11.04.2005 № 206-19-IV в частині оформлення права власності на нерухоме майно – адміністративно-контрольну будівлю з прилеглою стоянкою № 2 за адресою: АДРЕСА_1, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», та визнання недійсним Свідоцтва від 04.05.2005 №709 про право власності ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на вказане нерухоме майно.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви – до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у зв’язку з наступним.

Як зазначено вище, у заяві про забезпечення позову вказано, що ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» має намір найближчим часом звернутись до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Гірської сільської ради предметом якого є визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Гірської сільської ради в частині оформлення права власності на нерухоме майно та Свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» виходило з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, позовні вимоги у позові, з яким ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» має намір найближчим часом звернутись до Київського окружного адміністративного суду, про що вказано у заяві про забезпечення позову, стосуватимуться права власності іншого суб’єкта господарювання на нерухоме майно, тобто цивільного права, а отже, такий спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також, суд зазначає, що у разі прийняття рішення про надання у власність або користування нерухомого майна (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання цього права має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція щодо оскарження ненормативного акта органу місцевого самоврядування про надання у власність нерухомого майна, який вичерпує свою дію після його реалізації, у даному випадку – рішень Виконавчого комітету Гірської сільської ради щодо оформлення права власності на нерухоме майно, була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-3296а15, від 29.03.2017 у справі № 21-3412а16.

Крім того, щодо позовних вимог про визнання нечинними Свідоцтв про право власності, суд зазначає наступне.

Зі змісту частини першої статті 19 ЦПК України слідує, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно належить до документів, на підставі яких провадилась реєстрація права власності, яке вони посвідчують.

У зв'язку із цим відповідно до частини першої статті 21 та статті 393 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, тому такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Така ж правова позиція викладена в пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3.

Отже, спір щодо оскарження свідоцтв про право власності підлягає розгляду загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Також, при прийнятті рішення щодо заяви ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» про забезпечення позову, суд керується наступним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Враховуючи викладене, ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» при зверненні до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову порушило правило, визначене частиною першою статті 153, частиною першою статті 154 КАС України, оскільки така заява подана не до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже, підстави для задоволення заяви ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150 – 154 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.