Рішення № 73631992, 25.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року № 810/1285/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасувати постанови,

в с т а н о в и в:

20 березня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" (далі - позивач) з позовом до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач) про визнання недійсною та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 серпня 2017 р. ВП № 54577351.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 травня 2017 р. державним виконавцем відповідача було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП № 36594704. У цей же день ним було винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання. Вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно, оскільки підставою для стягнення з боржника виконавчого збору може бути лише фактичне стягнення державним виконавцем грошових коштів, від суми яких здійснюється обрахунок суми відповідного збору.

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог п. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) на відповідача покладено обов'язок щодо стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За таких обставин вважає оскаржувані постанови винесеними правомірно.

Від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

24 серпня 2017 р. відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54577351 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 54 327 грн 80 коп. на підставі постанови від 24 травня 2017 р. ВП № 36594704 (далі - постанова ВП № 54577351) (а.с. 25).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку постанову відповідача ВП №54577351 протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1404-VIII.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 названого Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як убачається з п. 5 названої норми, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

15 лютого 2013 р. відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП № 36594704 з примусового виконання наказу № 5011-32/6923-2012, виданого 8 серпня 2012 р., про стягнення з позивача на користь ТОВ "Агроком" заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 543 278 грн 01 коп. боргу (далі - постанова від 15 лютого 2013 р. ВП № 36594704) (а.с. 74).

Згідно з платіжним дорученням від 28 березня 2014 р. № 614 позивачем було перераховано на користь ТОВ "Агроком" 2740 грн 16 коп. в рахунок погашення боргу на виконання наказу № 5011-32/6923-2012, виданого 8 серпня 2012 р. (а.с. 85).

22 травня 2017 р. до відповідача надійшла заява від ТОВ "Агроком" про повернення виконавчого документу без виконання (а.с. 96).

24 травня 2017 р. відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 36594704 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (а.с. 97).

Крім того, у цей же день відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 36594704, якою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у сумі 54 327 грн 80 коп. (а.с. 71).

Водночас, названа постанова була виведена в окреме виконавче провадження ВП № 54577351.

24 травня 2017 р. з метою виконання вказаної постанови відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54577351 з примусового виконання постанови від 24 травня 2017 р. ВП № 36594704 (а.с. 25).

При вирішенні правомірності винесення відповідачем названих оскаржуваних постанов, судом враховано таке.

Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.

Тобто, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно ст. 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Так, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, як встановлено судом, державним виконавцем було стягнуто з боржника на користь стягувача лише 2740 грн 16 коп., тобто, лише 0,5 % присуджених сум за наказом № 5011-32/6923-2012 від 5 лютого 2013 р.

При цьому, вимогами ст. 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3 ст. 40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких ч. 1 ст. 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку ст. 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно ст. 37 Закону.

Водночас, як вже зазначалося, згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 20 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 (у редакції, яка діяла на дату винесення оскаржуваних постанов), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 р. у справі № 910/1587/13.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 54 053 грн 78 коп., оскільки фактично стягнуто було 2740 грн 16 коп. боргу (відповідно сума виконавчого збору складала 274 грн 02 коп.).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного та з метою забезпечення відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме, визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24 травня 2017 р. ВП № 36594704 в частині стягнення виконавчого збору у сумі 54 053 грн 78 коп.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання такої постанови також є протиправною, а позовні вимоги щодо визнання її протиправною та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що виконавчий збір стягується незалежно від факту виконання виконавчого документа, оскільки воно спростовується наведеними вище нормами та судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1762 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 12 березня 2018 р. № 0.0.983713242.1, оригінал якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1762 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору від 24 травня 2017 р. ВП № 36594704 в сумі 54 053 грн 78 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження від 24 серпня 2017 р. ВП № 54577351.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.