Постанова № 73631713, 05.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року м. Київ Справа № 810/2625/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства "Київгідромонтаж"доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київгідромонтаж" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Приватному акціонерному товариству "Київгідромонтаж" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 229569,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57392,25 грн., на думку позивача, прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 05.09.2017, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (т. 1 а.с. 142).

Матеріали справи містять також заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 143).

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

В силу приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Приватне акціонерне товариство "Київгідромонтаж" (ідентифікаційний код 13705021, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 4) зареєстроване в якості юридичної особи 17.09.1991 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, будівництвом житлових і нежитлових будівель, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 39-42).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У березні-квітні 2017 року посадовою особою Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання Приватним акціонерним товариством "Київгідромонтаж" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2017 № 201/10-36-14-01-13/13705021 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано, що Приватним акціонерним товариством "Київгідромонтаж" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" послуг не дотримано вимог пункту 44.1 статті 44 та пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2016 року на суму 229569,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведений вище звітний період відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших територіальних органів доходів і зборів, про господарську діяльність контрагента позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" та про характер його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної вище юридичної особи, стосовно:

- відсутності у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" та його контрагентів-постачальників трудових та матеріальних ресурсів, достатніх виробничих потужностей та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- неподання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року;

- невідповідності видів придбаних ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" товарів (робіт, послуг), інформація про які міститься в базах даних Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", товарам, роботам та послугам, що були реалізовані іншим суб'єктам господарювання в межах податкового періоду.

Крім того, в ході позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем встановлено, що договір підряду, укладений між позивачем та його контрагентом, підписано від імені директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" ОСОБА_3, в той час як за даними територіального органу доходів і зборів директором підприємства є ОСОБА_4

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти-постачальники ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" є юридичними особами з ознаками фіктивності, правочини між ними та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг", а у подальшому між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що договір, за яким ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" зобов'язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2016 року на суму 229569,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № НОМЕР_1, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 286961,25 грн., з яких: 229569,00 грн. – за основним платежем, 57392,25 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України.

Скаргу позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 № 15061/6/99-99-11-01-02-25 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.05.2017 № НОМЕР_1 – без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Головним управлінням ДФС у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Приватним акціонерним товариством "Київгідромонтаж" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У листопаді 2016 року позивачем укладено з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" договір підряду від 01.11.2016 № 01/11-16ВР (т. 1 а.с. 82-87), згідно з умовами якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання відповідно до технічних завдань, які є невід'ємною частиною даного договору, виконати на користь позивача роботи з переробки вузлів кріплення та виготовлення металоконструкцій, демонтажу кабелів, банера, опорних стійок, г/к перегородок, віконних та дверних блоків в г/к перегородках, монтажу розділових та металопластикових перегородок, демонтажу-монтажу існуючих світильників та стелі "Армстронг", облаштування колесовідбійника розділової перегородки, ремонтно-відновлювальні роботи (зняття шпаклівки, оброблення тріщин, шпаклівка та фарбування), послуги з розробки дизайн-проекту та інші будівельно-монтажні роботи, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Протягом листопада 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" складено та підписано акти надання послуг від 28.11.2016 № 193, 28.11.2016 № 194, 28.11.2016 № 195, 28.11.2016 № 196, 28.11.2016 № 197 та 28.11.2016 № 198, відповідно до яких позивач прийняв надані його контрагентом послуги з: переробки вузлів кріплення, виготовлення металоконструкцій та будівельно-монтажних робіт по реконструкції торгівельного центру "ОСОБА_5 ОСОБА_6" на загальну суму 1377412,76 грн., у тому числі ПДВ – 229568,80 грн. (т. 1 а.с. 97, 99, 101, 103, 93, 95).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" виписано податкові накладні від 28.11.2016 № 193 на загальну суму 280000,00 грн., у тому числі ПДВ – 46666,67 грн. (т. 1 а.с. 104); 28.11.2016 № 194 на загальну суму 290000,00 грн., у тому числі ПДВ – 48333,33 грн. (т. 1 а.с. 105); 28.11.2016 № 195 на загальну суму 270000,00 грн., у тому числі ПДВ – 45000,00 грн. (т. 1 а.с. 106); 28.11.2016 № 196 на загальну суму 250000,00 грн., у тому числі ПДВ – 41666,67 грн. (т. 1 а.с. 107); 28.11.2016 № 197 на загальну суму 122436,00 грн., у тому числі ПДВ – 20406,00 грн. (т. 1 а.с. 108) та 28.11.2016 № 198 на загальну суму 164976,76 грн., у тому числі ПДВ – 27496,13 грн. (т. 1 а.с. 109).

Додатковою угодою від 10.12.2016 № 1 до наведеного вище правочину сторони домовились про відстрочення оплати за надані позивачу послуги у сумі 820000,00 грн. до 01.10.2017 (т. 1 а.с. 89).

Часткову оплату за надані ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" послуги у розмірі 557412,76 грн. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 111-113).

Податок на додану вартість у сумі 229569,80 грн. включено позивачем до податкового кредиту за листопад 2016 року.

За поясненнями представника позивача, отримані від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" послуги з виготовлення металоконструкцій та переробки вузлів кріплення у торгово-розважальних центрах за адресами: м. Київ, вул. Берковецька, 6 та м. Київ, Дарницький район, перетин проспекту ОСОБА_7 та вул. Колекторної, замовлялись позивачем з метою виконання власного господарського зобов'язання за договором про надання послуг від 25.09.2015 № 05-09/2015, укладеним ним з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль".

На підтвердження вказаних обставин, представником позивача подано суду копії: договору про надання послуг від 25.09.2015 № 05-09/2015 (т. 1 а.с. 149-151); заявок на виконання робіт з переробки вузлів кріплення та виготовлення металоконструкцій (т. 1 а.с. 153-155, 182); актів приймання-передачі матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 156, 183-184) та проектної документації для виконання робіт, обумовлених вказаним правочином (т. 1 а.с. 157, 187); актів здачі-прийняття матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 158, 185); звітів про матеріали, використані позивачем під час виконання робіт з переробки вузлів кріплення (т. 1 а.с. 159, 186); актів надання послуг (т. 1 а.с. 124, 125); угоди про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (т. 1 а.с. 194).

У свою чергу, надані ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" інші будівельно-монтажні роботи, а саме: розробка дизайн-проекту, монтаж розділових та металопластикових перегородок, ремонтно-відновлювальні роботи (зняття шпаклівки, оброблення тріщин, шпаклівка та фарбування), облаштування колесовідбійника розділової перегородки, демонтаж/монтаж світильників та стелі "Армстронг", демонтаж кабелів, банера, опорних стійок, віконних та дверних блоків в г/к перегородках тощо замовлялись позивачем на виконання умов правочину, укладеного ним з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 кеш енд кері Україна ТОВ", відповідно до яких позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити реконструкцію торгового центру "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5", що знаходиться в м. Рівне по вул. Макарова, 21 для організації в ньому сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

На підтвердження вказаних обставин представником позивача подано суду копії наступних документів: акта приймання-передачі виконаних робіт, передбачених дизайн-проектом № 10-11/16-АР, по приміщеннях з облаштування тимчасових перегородок для підвищення якості обслуговування клієнтів у торгівельному центрі "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5", зокрема, робіт з: розробки дизайн-проекту, перепланування торгового залу, облаштування входу, перепланування адміністративних площ (т. 1 а.с. 118-123); рахунки на оплату послуг (т. 1 а.с. 195, 196); оборотно-сальдові відомості по рахунку 26006436145001, що підтверджують оплату ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 кеш енд кері Україна ТОВ" наданих позивачем послуг (ремонтно-будівельних робіт) (т.1 а.с. 216, 217), а також фотографії торгового центру "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5" після проведених будівельно-монтажних робіт (т. 1 а.с. 208-212) та інтернет-роздруківки с новинами про відкриття нового сервісного центру Міністерства внутрішніх справ за адресою: м. Рівне по вул. Макарова, 21 (т. 1 а.с. 213-214).

У свою чергу з метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" послуг, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: заявок (технічних завдань) (т. 1 а.с. 90, 94, 96, 98, 100, 102); актів надання послуг (т. 1 а.с. 95, 97, 99, 101, 103); товарних чеків та видаткових накладних, які підтверджують закупку позивачем матеріальних цінностей для виконання його контрагентом будівельно-монтажних робіт у торговельному центрі "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5" (т. 1 а.с. 197-200); акти здачі-прийняття матеріальних цінностей, які свідчать про отримання контрагентом позивача матеріалів для виконання робіт з переробки вузлів кріплення та виготовлення металоконструкцій (т. 1 а.с. 158, 159, 185, 186) та будівельно-монтажних робіт (т. 1 а.с. 201, 202, 203, 204, 205); звіту про використані ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" матеріальні цінності під час реконструкції торгового центру "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5" (т. 1 а.с. 206-207); дизайн-проекту в альбомах (комплекти № 1, № 2, № 3 та № 4) розташування приміщень у торговельному центрі "МЕТРО ОСОБА_5 енд ОСОБА_5" по вул. Макарова, 21 в м. Рівне, виконаного контрагентом позивача на виконання умов укладеного між ними договору (т. 2 а.с. 1-41).

Крім того, матеріали справи містять проектну документацію, а саме: схеми розташування елементів та прогонів покриття торгово-розважального центру по вул. Берковецька, 6 в м. Київ, схеми розташування несучих елементів стелі кінотеатрів та відомості робочих креслень комплекту торгово-розважального центру на перетині проспекту ОСОБА_7 та вул. Колекторної в м. Києві (т. 1 а.с. 160-181, 188-189), які у своїй сукупності свідчать про виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" робіт у рамках об’ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень наведених у цих графічних матеріалах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку – юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв’язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" на користь позивача послуг підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про надані на користь позивача послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів, робіт (послуг).

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (будівництво житлових і нежитлових будівель), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" послуг, що підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням суб’єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання стороною правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" на користь позивача послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" (контрагент позивача) та про характер взаємовідносин ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" з його контрагентами – постачальниками, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" та його контрагентів-постачальників достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній, у зв’язку з чим висновки контролюючого органу про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента суд вважає необґрунтованими.

У свою чергу, твердження контролюючого органу стосовно того, що договір підряду від 01.11.2016 № 01/11-16ВР, укладений між позивачем та його контрагентом, підписано від імені директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" не ОСОБА_4, який за даними територіального органу доходів і зборів є директором підприємства, а іншою особою - ОСОБА_3, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2016, на момент підписання наведеного вище правочину керівником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг", який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 80-81).

Водночас, ОСОБА_4 є директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інжиніринг" лише з 16.12.2016, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 42-53).

Суд також звертає увагу відповідача на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність факту надання на користь позивача його контрагентом послуг були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.05.2017 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4304,45 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.05.2017 № НОМЕР_1, – визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства "Київгідромонтаж" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 45 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.