Постанова № 73608635, 25.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/7044/17 Номер провадження 22-ц/775/552/2018

Суддя-доповідач ОСОБА_1П

Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М.

Категорія 26

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області колегією в складі:

Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в м. Бахмуті цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», за участі третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, в якій подано апеляційну скаргу Приватним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2018 року, –

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві поданій до суду 15 травня 2017 року ОСОБА_4 просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» /надалі ОСОБА_5/ моральну шкоду спричинену в результаті професійного захворювання на виробництві в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2018 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 отримав травму під час виконання ним трудових обов’язків у ОСОБА_5 та право позивача на виплату моральної шкоди виникло з часу встановлення йому МСЕК 55% втрати працездатності і третьої групи інвалідності, та діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок саме ОСОБА_5 сплатити моральну шкоду потерпілому. З урахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач та стану його здоров'я, суд стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовано та судом безпідставно визначена до сплати моральна шкода в сумі 50000,00грн.

Переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

11 грудня 2015 року за наслідками розслідування хронічного професійного захворювання в ОСОБА_4 через тривалу роботу в умовах дії шкідливих виробничих чинників встановлено вібраційну хворобу ІІ ст. (вегетосенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. міжфалангових суглобів та дефартрозом І ст. ліктьових суглобів); хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість, легку ступінь (ІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_6 та ОСОБА_7І.) /акт по формі П-4 від 11.12.2015 року а.с. 14-21/.

За даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці при виконанні працівником ОСОБА_4 технологічного процесу, в період роботи обрубником на ОСОБА_5 працівник піддавався дії пилу, марганцю, локальній вібрації, шуму, температурі повітря в зимовий період року - шкідливих виробничих факторів в рівнях перевищуючих гранично допустимі /а.с.18-20/.

16 грудня 2015 року обласною профпатологічною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_4 вперше визначено 55% втрати професійної працездатності з яких 40% вібраційна хвороба та 15% туговухості (приглухуватості) та встановлено третю групу інвалідності /а.с 22/.

05 січня 2017 року ОСОБА_4 повторно підтверджено 55% втрати професійної працездатності з яких 40% вібраційна хвороба та 15% туговухості (приглухуватості) та третю групу інвалідності /а.с.25/.

Також згідно висновків медико-соціальної експертної комісії від 16.12.2015 року та 05.01.2017 року ОСОБА_4 протипоказана праця в умовах вібраційного шуму, фізичних навантажень та несприятливого клімату /а.с. 23, 27/.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з’ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд керувався статтею 2371 Кодексу законів про працю України та виходив із того, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Порушення прав позивача в судовому засіданні підтверджено письмовими доказами які досліджені судом та є належними і допустимими доказами, якими підтверджені обставини порушення прав працівника через неналежні умови праці та тривалу роботу ОСОБА_4 в умовах дії шкідливих виробничих чинників.

Відповідно до ч.1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 наведеної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Тобто, виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_5, та врахував при цьому письмові докази які є вирішальними для результатів розгляду даної справи.

Також вирішуючи спір, судом першої інстанції повно встановлені обставини, які враховуються для визначення розміру моральної шкоди та суд дав оцінку наданим сторонами доказам.

При задоволенні позовних вимог суд прийняв до уваги, що згідно положень наведених норм, відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника та моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення, зокрема документальних доказів щодо проходження позивачем лікування.

Також в обґрунтування розміру моральної шкоди судом апеляційної інстанції приймається та обставина що позивач із 16 років 5 місяців загального стажу 12 років 2 місяці і 21 день пропрацював обрубником зайнятим на обробці литва наждаком та вручну 4 розряду та фактично в молодому віці став інвалідом який через протипоказання щодо праці в умовах вібраційного шуму, фізичних навантажень та несприятливого клімату позбавлений можливості виконувати роботу за своїм фахом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в запереченнях на позовну заяву та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року.

Судді: