Постанова № 73608641, 25.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/7519/17 Номер провадження 22-ц/775/440/2018

Номер провадження 22-ц/775/440/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Новосьолової Г.Г.,Новосядлої В.М.,

розглянувши у м. Бахмуті Донецької області матеріали цивільної справи № 219/7519/17, у порядку спрощенного провадження,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року,

( суддя Брежнев О.А., рішення ухвалене 01 грудня 2017 року в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 113794,44 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №50005022, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 85365,60 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 10554,60 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZCG065695, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №50005022, відповідно до якої позивач надав відповідачеві додатковий кредит у сумі еквіваленту 3011,84 доларів США, в українських гривнях, що на дату укладання додаткової угоди становило 24584,14 грн. цільове призначення додаткового кредиту сплата страхових платежів відповідно до договору страхування №245002/4098/0000599 від 27 червня 2012 року, укладеним на виконання умов кредитного договору. Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №50005022, відповідно до якої позивач надав відповідачеві додатковий кредит у сумі еквіваленту 3011,84 доларів США, в українських гривнях, що на дату укладання додаткової угоди становило 24584,14 грн. цільове призначення додаткового кредиту сплата страхових платежів відповідно до договору страхування №245002/4098/0000599 від 27 червня 2012 року, укладеним на виконання умов кредитного договору.

Позивач раніш звертався до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору, але в тому провадженні не розглядалося питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 26.08.15 року по 25.05.17 року та основної заборгованості зі сплати Додаткового кредиту за період з вересня 2015 року по травень 2017 року.

З дня набрання законної сили рішення по даний час, рішення суду не виконане, тому просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у сумі 46035,45 грн., основну суму заборгованості зі сплати Додаткового кредиту у сумі 34096,25 грн., пеню у сумі 2828,06 грн., 3% річних у сумі 5832,64 грн., інфляційні витрати у розмірі 25002,04 грн. , понесені судові витрати, та витрати з юридичних послуг.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року у задоволені позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1Л, про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права,неправильне дослідження та трактування наявних у матеріалах справи доказів..

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження,відповідно до приписів ч.13.ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з такого.

Відповідно до пунктів 11, 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції від 03.10.2017 року, введений в дію 15.12.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено,що згідно копії кредитного договору від 22 червня 2012 року, укладено кредитний договір між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 (а.с.13-24) на суму 85365,60 грн., що еквівалентно суми кредиту в доларах США 10554,60 доларів США, строк кредиту 60 місяців. У цьому договорі сторони зазначили строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів. Процентна ставка 9,90% з можливістю зміни процентної ставки, відповідно до статті 2.3 загальних умов кредитування. Цей договір підписаний обома сторонами, тобто є їх волевиявленням. Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, та іншого, що обумовлено у цьому договорі обома сторонами. Цього ж дня між сторонами було укладено договір про внесення змін до кредитного договору, згідно якого позивач зобов’язується надати відповідачу додаткову суму кредиту у сумі еквівалентну 3011,84 доларів США, в українських гривнях сума -24584,14 грн., а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід’ємними частинами, та цієї додаткової угоди.

Відповідно до копії договору застави транспортного засобу №50005022 від 26 червня 2012 року (а.с.28-32) ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов’язань заставляє майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZCG065695, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 121950,86 грн., цей договір підписаний обома сторонами.

Згідно копій рахунків-фактур (розрахунку заборгованості) відповідач повинен був сплачувати позивачу наступні суми (а.с.36-56): за вересень 2015 року у сумі 1412,05 грн., за жовтень 2015 року –1365,47 грн., за листопад 2015 року – 1486,68 грн., за грудень 2015 року – 1489,26 грн., за січень 2016 року – 1537,72 грн., за лютий 2016 року – 1645,29 грн., за березень 2016 року – 1690,52грн., за квітень 2016 року – 1671,07 грн., за травень 2016 року – 1623 грн., за червень 2016 року – 1619,13 грн., за липень 2016 року – 1603,30 грн., за серпень 2016 року – 1603,36 грн., за вересень 2016 року – 1679,86 грн., за жовтень 2016 року – 1675,27 грн., за листопад 2016 року – 1648,33 грн., за грудень 2016 року – 1651,37 грн., за січень 2017 року – 1728,32 грн., за лютий 2017 року – 1749,64 грн., за березень 2017 року – 1755,45 грн., за квітень 2017 року -1745,76 грн., за травень 2017 року – 1715,40 грн..

З копії листа (а.с.33-35) на ім’я відповідача від 17 квітня 2015 року вбачається, що позивач вимагає від ОСОБА_1 достроково повернути суми кредиту у повному обсязі у розмірі 174206,96 грн.

Відповідно до копії заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року (а.с.99-102) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму заборгованості за Кредитними договором № 50005022 від 22.06.2012 року в розмірі 199 606 (сто дев’яносто дев’ять тисяч шістсот шість) грн. 10 коп., яка складається з наступного: 156 675 (сто п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 10 коп. – загальна сума заборгованості, 2645 (дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 58 коп. – пеня, 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 25 коп. – 3 % річних, 15 960 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 05 коп. – інфляційні витрати, а також заборгованість за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року: 16 893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 03 коп. – сума додаткового кредиту, 898 (вісімсот дев’яносто вісім) грн. 66 коп. – пеня, 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 60 коп. - 3 % річних, 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 83 коп. – інфляційні витрати. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 06 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті ) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Окрім того з вищевказаного судового рішення,а саме з його мотивувальної частини вбачається, що позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 50005022 від 22.06.2012 року в розмірі 232 879,22 грн., яка складається із загальної суми заборгованості в розмірі 156 675,10 грн., штраф в розмірі 17 073,12 грн., пеню в розмірі 2645,58 грн., 3 % річних у розмірі 1630,25 грн., збитки в розмірі 16 200,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 15 960,05 грн., основну суму Додаткового кредиту в розмірі 16 893,03 грн., пеню в розмірі 898,66 грн., 3 % річних в розмірі 269,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 4633,83 грн., посилаючись на те, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 85 365,60 грн. строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Крім того, між позивачем та відповідачем 08.07.2013 року укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 50005022, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 25 584,14 грн. з цільовим призначенням – сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування № 245002/4098/0000599 від 27.06.2012 року.

З довідки виданої державним підприємством «Артемсіль» (а.с.103) вбачається, що з заробітної плати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі постанови державного виконавця №ВП №51002435 від 11 травня 2016 року стягуються щомісячно кошти, а саме: у травні 2016 року – 1199,82 грн., у червні 2016 року – 2097,42 грн., у липні 2016 року – 3554,68 грн., у серпні 2016 року – 3468,54 грн., у вересні 2016 року – 5728,40 грн., у жовтні 2016 року – 3151,32 грн., у листопаді 2016 року – 4865,54 грн., у грудні 2016 року – 8776,94 грн., у січні 2017 року – 3977,20 грн., у лютому 2017 року – 2280,84 грн., у березні 2017 року – 2939,70 грн., у квітні 2017 року – 2068,68 грн., у травні 2017 року – 3263,61 грн., у червні 2017 року – 2591,80 грн., у липні 2017 року – 2068,96 грн., у серпні 2017 року – 1734,68 грн., у вересні 2017 року – 3171 грн., загальна сума стягнутих коштів становить 56939,313 грн., що значно (у декілька разів) перевищує кошти, згідно копій рахунків-фактур (розрахунку заборгованості) за якими відповідач повинен був сплачувати позивачу відповідні суми (а.с.36-56).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ч.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у стягненні відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував своє право щодо стягнення у судовому порядку з відповідача на свою користь заборгованність за кредитним договором, а відповідач сумлінно виконує рішення суду та з нього щоміся стягується заборгованість за рішенням суду. Представником позивача не доведено факт, що діючим законодавством України не передбачено право повторної вимоги стягнення заборгованості з відповідача.

Висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданими сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про повну відмову у задоволенні позову, зокрема не перевірив, чи звертався позивач з вимогою про стягнення відсотків за користування кредитом, за який термін звернувся позивач про нарахування відсотків, куди зараховані платежі, які здійснив відповідач за заочним рішенням.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до копії заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року (а.с.99-102) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму заборгованості за Кредитними договором № 50005022 від 22.06.2012 року в розмірі 199 606 (сто дев’яносто дев’ять тисяч шістсот шість) грн. 10 коп., яка складається з наступного: 156 675 (сто п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 10 коп. – загальна сума заборгованості, 2645 (дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 58 коп. – пеня, 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 25 коп. – 3 % річних, 15 960 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 05 коп. – інфляційні витрати, а також заборгованість за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року: 16 893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 03 коп. – сума додаткового кредиту, 898 (вісімсот дев’яносто вісім) грн. 66 коп. – пеня, 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 60 коп. - 3 % річних, 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 83 коп. – інфляційні витрати. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 06 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті ) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Тобто проценти за користування кредитним договором № 50005022 від 22.06.2012 року не були предметом розгляду у провадженні № 2/219/256/2016 та не були стягнуті з відповідача, про що свідчить рішення суду від 27.01.2016 року( а.с.80-81).

Відповідно до ст.82 ч.4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного, у суда першої інстанції не було законних підстав повністю відмовляти позивачу у стягненні з відповідача процентів за кристування кредитом, оскільки відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь проценти за користування кредитом за термін з 26.08.15 року по 25.05.17 року у сумі 46035,45 грн., яка складається з відкоригованої суми у розмірі 22158,08 грн. та процентів за користування кредитом за 600 днів, у розмірі 23877,37 грн. При цьому сума заборгованості при розрахунку, бралася позивачем у розмірі 137820,32 грн.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у стягнення відсотків за користування кредитом.

Апеляційна скарга у цій частині підлягає частковому задоволенню з такого.

Апеляційним судом встановлено, що 22 червня 2012 року, укладено кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 (а.с.13-24) на суму 85365,60 грн.,строк кредиту 60 місяців. У цьому договорі сторони зазначили строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів. Процентна ставка 9,90% з можливістю зміни процентної ставки, відповідно до статті 2.3 загальних умов кредитування. Цей договір підписаний обома сторонами, тобто є їх волевиявленням. Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, та іншого, що обумовлено у цьому договорі обома сторонами.

Як встановлено заочним рішенням суду від 27 січня 2016 року сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» склала 156675,10 грн. , та була стягнута з відповідача( а.с.80-81).

З довідки виданої державним підприємством «Артемсіль» (а.с.103) вбачається, що з заробітної плати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі постанови державного виконавця №ВП №51002435 від 11 травня 2016 року стягуються щомісячно кошти, а саме: у травні 2016 року – 1199,82 грн., у червні 2016 року – 2097,42 грн., у липні 2016 року – 3554,68 грн., у серпні 2016 року – 3468,54 грн., у вересні 2016 року – 5728,40 грн., у жовтні 2016 року – 3151,32 грн., у листопаді 2016 року – 4865,54 грн., у грудні 2016 року – 8776,94 грн., у січні 2017 року – 3977,20 грн., у лютому 2017 року – 2280,84 грн., у березні 2017 року – 2939,70 грн., у квітні 2017 року – 2068,68 грн.

В матеріалах справи відсутні докази про те, куди зараховані вказані кошти: в рахунок тіла кредиту, пені, 3% річних або інфляції, що унеможливлює погодитися з розрахунком позивача за період з 11 травня 2016 року( дата вступу заочного рішення в закону силу) й по 25.05.17 року.З цих підстав стягнення відсотків за користування кредитом за термін з 11.03.2016 року й по 25.05.17 року не підлягає задоволенню оскільки відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами….., суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та( або) відзиві на неї.

Звертаючись до суду з позовом, та в апеляційній скарзі, позивач наполягав на тому, що рішення суду не виконувалося відповідачем. Відповідач ОСОБА_1 надав суду Довідку про стягнення з його доходів заборгованості за рішенням суду ( а.с.103).Апелянт вказану Довідку не спростував. Розрахунку відсотків за користування кредитом з урахуванням заборгованості за рішенням суду, не надав.

Відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність” за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стягненню підлягає сума відсотків за користування кредитом у розмірі 8405,97 грн., яка розрахована з суми заборгованості - 156675,10 грн.,розміру відсотків- 9,9%, період – 199 днів ( з 26.08.15 року по 10.03.2016 року).

Не грунтується на законі вимога позивача про стягнення з відповідача відкоригованої суми у розмірі 22158,08 грн., з такого.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, що становлять невід’ємну частину договору, розмір платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту визначено у гривні станом на день укладення договору у графіку погашення кредиту, який також є невідємною частиною договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанію рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Виходячи з розрахунків, які зазначені у графіку погашення кредиту, всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до п. 1.3 Загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.

Вказані положення Загальних умов стосуються повернення платежів відповідно до Графіка погашення кредиту, а оскільки за рішенням суду від 27 січня 2016 року встановлена заборгованість у грівнях, а саме 156675,10 грн. без еквівалентів платежів у іноземній валюті, то позов у частині стягнення відсотків за користування кредитом з урахуванням коригування курсу долару не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач - ТОВ «Порше Мобіліті» просив також рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у стягненні основної суми заборгованості зі сплати Додаткового кредиту за період з вересня 2015 року по травень 2017 року у сумі 34096,25 грн., пені у сумі 2828,06 грн.,3% річних у сумі 5832,64 грн., інфляційних витрат у сумі 25002,04 грн.

Апеляційна скарга у цій частині не підлягає задоволенню з такого.

Апеляційним судом встановлено, що 22 червня 2012 року сторонни уклали договір про внесення змін до кредитного договору, згідно якого позивач зобов’язується надати відповідачу додаткову суму кредиту у сумі еквівалентну 3011,84 доларів США, в українських гривнях сума становить - 24584,14 грн., а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід’ємними частинами, та цієї додаткової угоди.

Відповідно до копії заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року (а.с.99-102) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у тому числі заборгованість за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року у сумі 16 893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 03 коп. – сума додаткового кредиту, 898 (вісімсот дев’яносто вісім) грн. 66 коп. – пеня, 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 60 коп. - 3 % річних, 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 83 коп. – інфляційні витрати. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 06 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті ) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач у зв’язку з тим, що стягнення заборгованості за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року не було предметом розгляду у провадженні № 2/219/256/2016, просив стягнути вказану заборгованність, пеню, 3% річних, інфляцію, проте такі доводи позивача не грунтуються на матеріалах справа і сума заборгованості за Додатковою угодо № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року була стягнута судом першої інстанції Заочним рішенням від 27 січня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляції, 3% річних за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року, суд першої інстанції послався на те, що позивач реалізував своє право щодо стягнення у судовому порядку з відповідача на свою користь заборгованність за Додатковою угодою № 1 за кредитним договором.

Висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають обставинам справи та прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).

Виконання рішення суду чи судового наказу в цивільній справі здійснюється відповідно до статей 367-389 Цивільного процесуального кодексу, діючого на час виникнення вказаних правовідносин,Закону «Про виконавче провадження», Інструкції Міністерства юстиції та інших правових актів.

Тобто існує інший порядок виконання рішення суду, чим той з яким звернувся позивач до суду.

Таким чином апеляційна скарга у цій частині не підлягає задоволенню, а рішення суду у цій частині залишено без змін як законне та обгрунтоване.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн. та судових витрат. В обґрунтування позову суду надано Копію Договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15 жовтня 2010 року ( а.с.57-62) з ТОВ «Юридична фірма ВЕРНЕР і Партнери та Платіжне доручення № 1631 від 21 червня 2017 року про сплату судового збору у сумі 1706 грн. 93 коп.

Позов у цій частині підлягає частковому задоволенню з такого.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

До витрат пов’язаних з розглядом справи належать витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат з правової допомоги позивач не надав суду жодного доказу, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З цих підстав позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимогою.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати з оплати судового збору у сумі 126,09 грн.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні відсотків за користування коштами за кредитним договором № 50005022 від 22.06.2012 року та стягання судового збору скасувати, позов у цій частині задовольнити частково. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» витрати зі сплати судового збору у суммі 126 ( сто двадцять шість) гривнів 09 коп.

Керуючись ст. ст. 367,368,374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні відсотків за користування коштами по кредитному договору № 50005022 від 22.06.2012 року та стягнення судового збору, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування коштами по кредитному договору № 50005022 від 22.06.2012 року та стягнення судового збору, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відсотки за користування коштами по кредитному договору № 50005022 від 22.06.2012 року за період з 26.08.15 року по 10.03.16 року у сумі 8405 ( вісім тисяч чотириста п’ять ) гривнів,97 коп., витрати зі сплати судового збору у суммі 126 ( сто двадцять шість) гривнів 09 коп.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.

Головуючий: Л.О.Груіцька

Судді: Г.Г.Новосьолова

ОСОБА_2