Рішення № 73602098, 24.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р. № 814/704/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (а/с-262, м. Миколаїв, 54028), м. Миколаїв, 54003

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Миколаєва про визнання протиправною бездіяльність щодо неврахування трудового стажу в повному обсязі, скасування рішення № 73/8 від 20.10.2017 про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення».

Відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пільгової пенсії за віком.

Дослідив докази і письмові пояснення, суд дійшов висновку:

Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду 25.07.2017 із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області № 73/8 від 20.10.2017 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який відповідно до п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» повинен бути не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. А у позивача згідно трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу його загальний трудовий стаж складає 26 р. 1 м. 3 дн., з яких 12 р. 9 м. 20 д. пільговий стаж роботи із шкідливими і важкими умовами, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись з рішення відповідача , позивач оскаржив його до ГУ ПФУ в Миколаївській області. У скарзі від 15.01.2018 позивач просив скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва від 20.10.2017 № 73/8 та розподілити помісячно суми сплачені за 2-4 кв. 2001 року.

Головне управління ПФУ в Миколаївській області 12.02.2018 у своєму рішенні зазначило, що листом управління Фонду від 22.12.2017 № 1354/11 позивача повідомлено про необхідність надання заяви щодо розподілення сум чистого доходу, одержаного за 2-4 кв. 2001 помісячно. Оскільки позивач не надав відповідну заяву та документи, що підтверджують суми одержаного доходу в розрізі кожного місяця, отже підстави для розподілу в індивідуальних відомостях про застраховану особу сум, одержаних протягом 2001 року відсутні. Рішення від 20.10.2017 № 73/8 прийнято вірно.

Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст.62 Закону України « Про пенсійне забезпечення» №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків ( ст.56 Закону України « Про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400 від 26.06.1997 платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування визначені фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, об’єктом оподаткування для яких є сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України ( п.2 ст.2 Закону №400) 32% від об’єкта оподаткування.

Згідно з пп.5.3.2 п.5.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 № 4-6, збір обчислюється і сплачується щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

У спірному рішення зазначено, що періоди квітень-травень, липень-серпень та квітень-листопад в 2001 року до страхового стажу позивача не зараховано, оскільки позивач в ІІ- ІVкв. 2001 перебував на загальній системі оподаткування. Сума чистого доходу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, за ІІ кв. 2001 складає 137,50 грн., що вказана в червні 2001, ІІІ кв.2001 – 150, 15 грн., що вказана в вересні 2001, за ІVкв. 2001 – 123,75 грн., що вказана в грудні 2001, тому до страхового стажу позивача було зараховано саме червень, вересень та грудень 2001 року.

Відповідач у відзиві зазначає, що Управлінням неодноразово направлялись листи позивачу з роз’ясненням та проханням подати заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо розподілення сум чистого доходу за ІІ- ІVкв. 2001 помісячно для зарахування зазначеного періоду для призначення пенсії, однак зазначена заява не була подана.

Але дане зауваження відповідача спростовується скаргою позивача від 15.01.2018, у якій він просив ГУ ПФУ в Миколаївській області розподілити помісячно суми доходу за ІІ- ІVкв. 2001, але ГУ ПФУ не тільки не надало відповідь позивачу з цього питання, а повторно у своєму рішення від 12.02.2018 посилається на те, що позивачу необхідно подати заяву щодо розподілення сум чистого доходу, одержаного за ІІ- ІVкв. 2001.

Ухвалою від 19.03.2018 суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області розрахунок розподілення сум чистого доходу позивача, одержаного за ІІ- ІVкв. 2001.

На виконання ухвали суду УПФУ в Миколаївській області надало суду копію індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2001 рік та лист, в якому зазначено, що здійснити розподілення сум чистого доходу за вказаний період помісячно неможливо без надання позивачем документів первинного обліку фактичних витрат на оплату праці та інших витрат, що є об’єктом оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем у наданій Управлінню індивідуальній відомості про застраховану особу за звітний період 2001 зазначено відомості про загальний стаж за звітний період, в якій враховуються страхові внески складає 9 місяців. Сума нарахованого страхового збору за звітний період складає 131 грн. 65 коп.

Відтак, позивачем в індивідуальних відомостях за 2001 рік вказано суми доходу за ІІ- ІVкв. 2001, з яких в повному обсязі сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки позивач подав відомості, в яких визначив суму доходу та сплатив страховий збір за 9 місяців 2001 року, то Управління повинно було зарахувати ці 9 міс 2001 року до страхового стажу позивача, а не 3 місяці (червень, вересень, грудень), як це було зроблено, тому загальний страховий стаж позивача повинен складати не 26 р. 1 м. 3 д., а 26 років 7 м. 3 д., що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач не довів суду, що неврахування позивачу періодів квітень-травень, липень-серпень та квітень-листопад в 2001 року до страхового стажу ґрунтується на нормах права, не зазначив підстави для не включення цього періоду до страхового стажу, оскільки відповідно до Закону України № 400 та Інструкції № 4-6 в редакції чинній на момент спірного періоду (2001 рік) передбачено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи –підприємці. Збір обчислюється і сплачується щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період, що й було зроблено позивачем.

Тому вимагання відповідачем від позивача звернутись до ГУ ПФУ в Миколаївській області для розподілення сум чистого доходу за ІІ- ІVкв. 2001 помісячно для зарахування зазначеного періоду для призначення пенсії є недоречним.

Відтак, рішення № 73/8 від 20.0.2017 належить скасувати.

Також відповідач у відзиві зазначає, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача таких періодів: з 01.07.1978 по 29.04.1980, з 08.09.1982 по 01.01.1983, коли позивач працював у винрадгоспі «Шлях до Комунізму» виробничо-радгоспного об’єднання «Дагвино» РРФСР, оскільки у трудовій книжці позивача записи про прийняття на роботу не відповідають даті наказу про прийняття та звільнення з роботи.

Управлінням винесено рішення про внесення змін до рішення управління від 20.12.2017 № 73/8 про відмову в призначенні пенсії від 28.03.2018 № 19/1, яким мотивувальну частину викладено в новій редакції. В ньому зазначено, що вищезазначені періоди до страхового стажу позивача не зараховані, в зв’язку з чим загальний страховий стаж позивача склав 23 р. 11 м. 10 д.

Відповідно до ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення про внесення змін до рішення управління від 20.12.2017 № 73/8 про відмову в призначенні пенсії від 28.03.2018 № 19/1.

Відповідач відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем не зазначена норма права, якою передбачена можливість Управління змінювати раніше прийняті рішення. Крім того, рішення від 20.12.2017 № 73/8 було залишено без змін ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення, тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б) ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» з 25.07.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, тому позов належить задовольнити.

Позовні вимоги в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відповідно до ст.382 КАС України задоволенню не підлягають, оскільки вказана вимога відноситься до права суду зобов’язати або не зобов’язувати суб’єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов’язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) щодо неврахування трудового стажу в повному обсязі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Скасувати Рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 20.10.2017 року № 73/8 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, Рішення від 28.03.2018 року № 19/1 про внесення змін до рішення управління від 20.10.2017 року № 73/8 про відмову в призначенні пенсії.

4. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 25.07.2017 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачений квитанцією № 16855 від 02.03.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко