Рішення № 73599988, 19.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 915/1324/17

Господарський суд Миколаївської області

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 02-36/233 від 12.01.18;

від відповідача - ОСОБА_2, договір б/н від 05.02.18.

розглянувши справу № 915/1324/17

За позовом: публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”,

03150, вул. Ковпака, 29, м. Київ,

до відповідача: Товвриства з обмеженою відповідальністю

“БІССЕРГГ”,

57520, Миколаївська область, Очаківський район, с. Кам’янака

вул. І. Шевченка, буд. 53-В,

про стягнення грошових коштів у сумі 266906 грн. за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії від 17.08.2012 р. № 646013162NONREVOLV 1, –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біссергг» заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначає, що 17.08.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №646013162NONREVOLV1, відповідно до якого та усіх додатків до нього (далі – Договір кредиту) Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 162916,67 грн., з порядком повернення, передбаченим ст.1 Договору кредиту зі сплатою 23 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості по Договору кредиту до 16 серпня 2014р. або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту.

Свої зобов’язання Позивач виконав належним чином в повному обсязі, а саме: відкрито позичковий рахунок та надано суму кредиту, натомість, Відповідач не виконує умови Договору кредиту – порушує строки повернення кредиту та сплати процентів.

Оскільки Відповідач не виконує свої зобов’язання, Позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви просить стягнути з нього заборгованість по Договору кредиту за період з 05.02.2015р. по 20.02.2017р. в сумі 93313,72 грн., в тому числі:

· Заборгованість за відсотками – 51580,05грн.

· Пеню за несвоєчасне повернення кредиту – 15953,46 грн.

· Пеню за несвоєчасне повернення відсотків – 6657,04 грн.

· Інфляційні витрати за кредитом – 14050,10 грн.

· Інфляційні витрати за відсотками – 5073,07грн.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, послався на обставини, викладені в позовній заяві.

Представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку із спливом строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дійсно , 17.08.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №646013162NONREVOLV1, відповідно до якого та усіх додатків до нього (далі – Договір кредиту) Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 162916,67 грн., з порядком повернення, передбаченим ст.1 Договору кредиту зі сплатою 23 відсотків річних

Згідно п. 1.1.2 Договору кредиту повернення кредиту здійснюється рівними частинами, періодично – до 5 числа кожного місяця, в сумі 7083,33 грн., починаючи з 05.09.2012р. та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом не пізніше 16 серпня 2014р.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень п.1.1.2 Договору, строк (термін) виконання зобов’язання щодо сплати Відповідачем тіла кредиту та відсотків по ньому сплив 16 серпня 2014р.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем , що у нього дійсно існує заборгованість в сумі,яка була заявлена позивачем в позові.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Усі нарахування за користування коштами та інші виплати ,передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності.(Постанова ВС КСЦ від 14.03.18 р.)

У даній справі на вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки, а пені – рік.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв'язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів, пені та інфляційних витрат поза її межами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв’язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

Зокрема, така позиція викладена в Ухвалі Верховного суду по справі №444/9519/12-ц від 23.01.2018р.

Виходячи зі змісту Договору кредиту, строк позовної давності по поверненню тіла кредиту та відсотків по ньому сплив 17.08.2017р., Позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2017р., тому сплив строків позовної давності по основному зобов’язанню виключає можливість стягнення процентів, пені та інфляційних витрат, нарахованих на основне зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 25.04.2018.

Суддя С.М.Коваль