Рішення № 73592124, 23.04.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/301/18

23 квітня 2018 рокум.Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2018 р. просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у переведенні ОСОБА_2 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року;

- зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області перевести ОСОБА_2 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з 24.10.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в ОСОБА_1 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 04.05.2016 року їй призначено пенсію за віком. В подальшому, 19.10.2017 року позивач звернулася до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою, у якій просила перевести її із пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", однак відповідачем було відмовлено у призначенні такої пенсії та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця періоди роботи позивача в органах державної податкової служби Тернопільської області з 11.06.1990 р. по 01.01.1995 р., з 01.02.1997 р. по 29.07.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.04.2016 р. Позивач вважає таку відмову незаконною з тих підстав, що період проходження нею служби в податкових органах 23 роки 4 місяці та 15 днів, має зараховуватись до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р. Крім цього стверджує, що відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу на інших посадах, віднесених до категорій посад державної служби 2 роки 6 місяців 2 дні. Разом стаж на посадах державної служби становить 25 років 10 місяців та 17 днів. За таких обставин, позивач вважає, що має необхідний 20 річний стаж та досягла передбаченого віку 57 років для переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У строк встановлений судом відповідач надав на адресу суду відзив (а.с.18-21) та заперечення (а.с.33-35). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що періоди роботи позивача з 02.01.1995 р. по 31.01.1997 р. та з 30.07.2013 р. по 31.12.2013 р. підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Стаж державної служби становить 2 рок 6 місяців 2 дні. Інші періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 15.03.2018 р. (а.с.23-25), де зазначено про безпідставність посилання відповідача на положення п. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», оскільки зазначені нормативні акти регулюють правовий статус працівників, які не мали спеціальних звань, та не змінювали правового статусу посадових осіб податкових органів, яким такі звання присвоєно.

Також представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача на положення п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. та ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII при обчисленні стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 р., оскільки спірним є період роботи позивача до набрання чинності Законом № 889-VIII, а отже відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Крім того, представник позивач вважає посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 та ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 помилковими, оскільки згідно з ч. 18 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р. період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У зв'язку з викладеним, просить відхилити відзив на позов, а позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.03.2018 року о 10:00 год.

Судове засідання, призначене на 22.03.2018 року о 10:00 год., не відбулося у зв’язку з перебуванням головуючого у відпустці. Розгляд справи відкладено на 17.04.2018 р. о 10:40 год.

В подальшому, у зв’язку з клопотанням представника відповідача, судове засідання, призначене на 17.04.2018 р. о 10:40 год., було відкладено на 23.04.2018 р. о 16:00 год.

До судового засідання представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представником відповідача ОСОБА_3, до початку розгляду справи продано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 11.06.1990 р. по 22.04.2016 р. безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби: у Державній податковій інспекції МФ УРСР по Тернопільській області, Державній податковій адміністрації в Тернопільській області, Державній податковій службі у Тернопільській області, Головному управління Міндоходів у Тернопільській області, Головному управлінні Державної фіскальної служби у Тернопільській області. Присягу державного службовця прийняв 13.01.1995 р. За період роботи в органах податкової служби позивачу 01.02.1997 р. присвоєно персональне звання – інспектор податкової служби І рангу,16.02.2001 р. спеціальне звання – радник податкової служби 3 рангу, 01.01.2014 р. спеціальне звання – радник податкової та митної справи ІІІ рангу. ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України 22.04.2016 р. ОСОБА_3 відомості встановлені судом із записів трудової книжки позивача серії БТ-І № 0257368 (а.с.20-24) та не спростовуються відповідачем.

Позивачу призначено пенсію за віком з 04.05.2016 р., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України № 716/02 від 05.02.2018 р. (а.с.14).

В подальшому позивач звернувся до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02.01.2018 р. № 21/05 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період роботи позивача в органах державної податкової служби Тернопільської області з 11.06.1990 р. по 01.01.1995 р., з 01.02.1997 р. по 29.07.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.04.2016 р., оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р.. До зарахування стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців підлягає період з 02.01.1995 р. по 31.01.1997 р. та з 30.07.2013 р. по 31.12.2013 р. Стаж державної служби становить 2 роки 6 місяців 2 дні.

Не зарахований стаж роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби становить 23 роки 4 місяці 15 днів (з 11.06.1990 р. по 01.01.1995 р., з 01.02.1997 р. по 29.07.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.04.2016 р.)

Не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016 р.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі – Закон України №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з ч. 18 ст. 37 Закону України №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У ст. 25 Закону України №3723-XII установлено категорії посад державних службовців.

Як вбачається з вищенаведеної правової норми, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст. 25 Закону України №3723-XII відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України "Про державну службу", але й актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 р. затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України №509-XII), а з 12.08.2012 – Податковий кодекс України.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.1, 4 ст. 15 Закону №509-XII).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам ст. 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Нормами абз. 1, 2 п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13. Колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що період роботи позивача з 11.06.1990 р. по 01.01.1995 р., з 01.02.1997 р. по 29.07.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.04.2016 р. на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби. Таким чином, з огляду на зарахований стаж роботи 2 роки 6 місяці 2 дні на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 25 років 10 місяців, тобто позивач має необхідний 20 - річний стаж для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. сплачений згідно квитанції № 40 від 01.02.2018 р.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про державну службу”, оформлену листом ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.01.2018 року №21/05.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) зарахувати ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) період роботи з 11.06.1990 р. по 01.01.1995 р., з 01.02.1997 р. по 29.07.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.04.2016 р. до стажу державної служби та перевести її на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу”, з 19 жовтня 2017 року.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. сплачений згідно квитанції №40 від 01.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.