Рішення № 73591533, 18.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/875/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» (далі – ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами № 028 від 15.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, оскаржуваної постанови відповідача, в обґрунтування чого позивач покликається, зокрема, на такі обставини. Між ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» та ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3С.) було укладено цивільно-правовий договір № 5/К від 01.11.2017, згідно якого ОСОБА_3 як виконавець за договором бере на себе зобов’язання виконувати обов’язки сторожа. На підтвердження відсутності трудових відносин між позивачем та громадянином ОСОБА_3, зазначає, що в штатному розкладі підприємства відсутня посада сторожа, у табелях обліку відпрацьованого часу працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах, ОСОБА_3 немає, з правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3 не ознайомлювався і не дотримувався. Крім цього, позивач покликається на те, що в тексті цивільно-правового договору договір № 5/К від 01.11.2017 чітко вказано, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому в результаті інспекційного відвідування ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» відповідачем було встановлено порушення трудового законодавства, а саме, на думку інспектора, мав місце фактичний допуск особи до роботи сторожа без оформлення трудового договору у порядку визначеному чинним законодавством, про що оформлено акт інспекційного відвідування юридичної особи, що використовує найману працю № 13-01-189/0011 від 24.11.2017. На підставі даного акту відповідачем винесена постанова № 028 від 15.02.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зокрема, з огляду на те, що чинне законодавство України не містить обов’язкових приписів, у яких випадках сторони зобов’язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

05 березня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

02 квітня 2018 року на адресу суду від ГУ Держпраці у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, відповідач посилається на те, що в ході інспекційного відвідування, проведеного у позивача, було встановлено, що громадянин ОСОБА_3 був допущений до роботи сторожа, при цьому всупереч приписам ст.24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) з даним працівником не було укладено трудового договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з розділом 1 цивільно-правого договору № 5/к від 01.11.2017, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, його предметом є виконання робіт виконавцем, а саме – виконання обов’язків сторожа. Зазначає, що виконання обов’язків сторожа за договором свідчить про наявність відносин трудового характеру між його сторонами, оскільки чинним законодавством передбачено професію сторожа, визначено її функціональні обов’язки та завдання тощо. У поданому відзиві відповідач стверджує, що цивільно-правовий договір № 5/К від 01.11.2017, на який посилається позивач, передбачав систематичне виконання трудової функції сторожа на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, згідно розробленого для виконання графіку. При цьому, вказує на те, що самим договором не було визначеного обсягу виконуваної роботи, а лише було обумовлено зобов’язання виконавця виконувати обов’язки сторожа.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив такі задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

11.12.2017 на адресу ГУ Держпраці у Львівській області від ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» надійшло повідомлення про нещасний випадок із смертельним наслідком, який трапився 10.12.2017 з ОСОБА_3

У п.6 цього повідомлення «відомості про потерпілого» зазначено: місце роботи – ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», професія – охоронець.

У відповідності до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок № 1232) на підставі отриманого повідомлення, наказом ГУ Держапраці у Львівській області від 12.12.2017 № 226-НВ призначено комісію для спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився із ОСОБА_3

Оскільки в ході спеціального розслідування нещасного випадку підприємством було надано цивільно-правовий договір, укладений з потерпілим, головою комісії зі спеціального розслідування ОСОБА_4 підготовлено службову записку № 231/1 від 12.01.2018 на ім’я начальника ГУ Держапраці у Львівській області з пропозицією провести інспекційне відвідування на ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» на підставі абзацу 12 п.38 Порядку № 1232 з метою з’ясування дійсного характеру правовідносин між громадянином ОСОБА_3 та зазначеним підприємством.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особа, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Згідно з п.п. 5 п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 23.01.2018 № 0078-П та направлення від 23.01.2018 № 0078 було проведено інспекційне відвідування на ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 24.01.2018 № 13-01-189/0011, в якому зафіксовані порушення законодавства про працю, виявлені під час здійснення контрольного заходу, а саме – порушення вимог ч.1 ст.24 КЗпП України, зокрема фактичний допуск ОСОБА_3 до роботи сторожа без оформлення трудового договору у порядку визначеному чинним законодавством.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі – Порядок № 509).

Так, згідно з абз.1 п.2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до абз.2 п.2 Поряду № 509, штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Так, на підставі акта інспекційного відвідування від 24.01.2018 № 13-01-189/0011 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області прийнята постанова № 028 від 15 лютого 2018 року про накладення на ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» штрафу у розмірі 111 690 грн.

Як вбачається з постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 028 від 15.02.2018, така прийнята на підставі абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, яким, зокрема, передбачено фінансову відповідальність суб’єкта господарювання у виді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її до суду.

Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог та правомірність доводів відповідача щодо порушення позивачем норм КЗпП України, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частина 1 ст. 24 КЗпП України передбачає укладення трудового договору з фізичною особою виключно у письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

На виконання вимог ст.24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» на роботодавця покладено обов'язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.253 КЗпП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

В силу ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно частин 1, 2 ст. 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з умов цивільно-правого договору № 5/к від 01.01.2017, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем, його предметом є виконання робіт виконавцем, а саме – виконання обов’язків сторожа.

Суд погоджується з думкою відповідача, що «виконання обов’язків сторожа» за договором, свідчить про наявність відносин трудового характеру між сторонами, оскільки чинним законодавством передбачено професію сторожа, визначено її функціональні обов’язки та завдання тощо.

Так, згідно додатку «А» до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держпродспоживстандарту України від 28.07.2010 № 27 передбачено професію «Сторож», код професії – 9152.

Завдання та обов’язки сторожа, кваліфікаційні вимоги до цієї посади, визначені випуском 1 Професій працівників, що є загальним для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336.

Як встановлено в акті інспекційного відвідування ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» № 13-01-189/0011 від 24.01.2018, передбачувану договором роботу ОСОБА_3 здійснював не самостійно, а у відповідності до графіку (нічного) чергування на будівельному майданчику по вул.Личаківська, 232 за грудень 2017 року, затвердженого директором ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», в якому навпроти прізвища ОСОБА_3 проставлено темними комірками робочі дні, що свідчить про виконання обов’язків сторожа на будівельному майданчику особами позмінно, як це передбачено ст.58 КЗпП України «Робота змінами».

Згідно з п.2.1 цього договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду в сумі 800 грн. кожен місяць. При цьому, виплату зазначеної винагороди проводиться в день виплати заробітної плати на підприємстві.

З наведеного вбачається, що праця за цим договором не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу в день виплати заробітної плати на підприємстві.

Цивільно-правовий договір № 5/К від 01.11.2017, укладений між позивачем та громадянином ОСОБА_3 передбачав систематичне виконання трудової функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, згідно розробленого для виконання графіку. При цьому самим договором не було визначено обсягу виконуваної роботи, а лише обумовлене зобов’язання виконавця виконувати обов’язки сторожа.

Тобто, предметом укладеного договору між позивачем та ОСОБА_3 є процес праці, а не її кінцевий результат. Варто зауважити, що за даним договором, з огляду на визначений ним предмет, фактично не можливо передати результат виконаної роботи замовникові при виконанні робіт.

Таким чином, наведене свідчить про те, що правовідносини між ПП Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» та ОСОБА_3 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником. Водночас, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно абзацу 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, натомість надано трудовому договору форми цивільно-правового договору шляхом його укладення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства, а тому позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом цього позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й такими, що повністю спростовуються доводами відповідача та долученими до матеріалів справи письмовими доказами. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.04.2018.

Суддя В.М. Сакалош