Ухвала суду № 73582865, 17.04.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4301/18 1-кс/335/2993/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., прокурора Чорнодід Ю.С., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

06.04.2017 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080060000939 від 10.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановленого, що 07 квітня 2018 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись на території Автотранспортного підприємства 12362, де останній тимчасово підробляв, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд.1, з місцевості для паркування де зберігалися автозапчастини до вантажного автомобіля, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрав ресора для автомобіля «ЗІЛ 130», в кількості 3 штук, вартістю 1200 гривень кожна, ресора для автомобіля «ГАЗ 53», в кількості 3 штук, вартістю 1200 гривень кожна, коробку перемикання передач автомобіля «ГАЗ 53»к кількості 1 штука, вартістю 3000 гривень, колісний диск для автомобіля «ЗІЛ 130» в кількості 1 штука, вартістю 500 гривень, що належать ОСОБА_3 Пантелієвичу, завдавши останньому матеріальну шкоду в розмірі 10 700 гривень (без ПДВ).

Після чого, ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину разом з викраденим майном, тим самим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

12.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання заперечував, просив застосувати більш м’який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080060000939 від 10.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у якому 12.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

При вирішенні даного клопотання, суд бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_1, його вік, міцність соціальних зв’язків, стан здоров’я, репутацію, а також дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має дохід, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше засуджений.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Слідчим суддею взято до уваги під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу дані, які характеризують особу підозрюваного та його стан здоров’я.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, слідчий суддя враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема дані, які характеризують підозрюваного з позитивної сторони.

Так, в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 підозрюваним надано достатньо доводів про те, що застосування більш м’якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, про які зазначено у клопотанні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції”, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування” обвинувального вироку.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає не доведеним, що більш м’який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє житло у нічний час доби – у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, та покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід як домашній арешт, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Застосування більш м’яких запобіжних заходів слідчий суддя вважає недоцільним.

Визначаючи коло обов’язків, які слід покласти на підозрюваного, з урахуванням умов домашнього арешту, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, до 12.06.2018 року, який слід обчислювати з 18.04.2018 року.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1, у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, строком до 12.06.2018 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження.

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду .

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Встановити строк дії даної ухвали слідчого судді строком до 12.06.2018 року включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції, за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна