
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 квітня 2018 року
м. Харків
справа № 643/10601/16-ц
провадження № 22ц/790/794/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
імена (найменування сторін):
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Камінської Марини Ігорівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року в складі судді Сугачової О.О.,
у с т а н о в и в:
В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») в особі свого представника Камінської Марини Ігорівни звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотек.
Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2008 року укладено Кредитний договір № ML 700/1143/208, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк (далі - ПАТ «ОТП Банк»), надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 60 700 швейцарських франків зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 5,99% річних + FIDR строком до 16 квітня 2036 року.
В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором укладено Договір іпотеки № РML 700/1143/208, предметом якого є АДРЕСА_1, належна на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 квітня 2008 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Самощенко О.А. за реєстровим № 2042. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Самощенко О.А. за реєстровим № 2047.
На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та Договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року право вимоги за вказаними договорами відступлене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року в загальному розмірі 2 823 993 грн. 96 коп. та 3 219 грн. 00 коп. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року заочне рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року змінено. Зменшена сума заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року, що стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», з 2 823 993 грн. 96 коп. до 1 253 681 грн. 86 коп., зменшена сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і відсоткам - з 2 197 153 грн. 03 коп. до 626 840 грн. 93 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі Договору дарування, посвідченого 04 травня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А. за реєстровим № 635, власником квартири АДРЕСА_1 (колишня назва - АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
Посилаючись на те, що заборгованість, стягнута за судовим рішенням, на даний час не погашена, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року в розмірі 1 253 681 грн. 86 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 626 840 грн. 93 коп. шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі - отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час продажу; з метою збереження предмета іпотеки до його реалізації передати вказану квартиру загальною площею 39,3 кв. м. в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 08 грудня 2017 року, позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року в розмірі 1 253 681 грн. 86 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 626 840 грн. 93 коп. шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі - отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо.
Встановлена початкова ціня продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час продажу.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року не виконав. Згідно з умовами іпотечного договору іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свою вимогу за кредитним договором у повному обсязі, що визначається на час виконання цієї вимоги, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки. Відповідно до статті 23 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-1У (з наступними змінами) «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-1У) у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Позов в іншій частині суд першої інстанції вважав таким, що не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги не передбачені чинним законодавством та відсутні докази щодо чинення перешкод з боку відповідача стосовно збереження предмета іпотеки, його можливої реалізації тощо.
09 листопада 2017 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони визначили як строк дії договору (дату повернення кредиті - 16 квітня 2036 року), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Однак позивач змінив строк виконання зобов'язання, направивши ОСОБА_1 письмову вимогу від 04 грудня 2009 року про дострокове погашення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги. Факт отримання ОСОБА_1 письмової вимоги 04 грудня 2009 року підтверджено судовими рішеннями. Отже у зв'язку з невиконанням боржником досудової вимоги від 04 грудня 2009 року у банку виникло право вимоги 04 січня 2010 року. Позов пред'явлено 18 серпня 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2017 року справа була повернута до суду першої інстанції для виконання вимог пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання).
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп., в рівних частинах з кожного.
14 листопада 2017 року Камінська М.І. - представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині встановлення початкової ціни та відмови в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством передбачено та надано іпотекодержателю право на отримання предмета іпотеки в управління на період до його реалізації; ОСОБА_1 здійснив відчуження предмета іпотеки без згоді іпотекодержателя, що і є доказом чинення перешкод з боку відповідача; поза увагою суду залишився Звіт про оцінку майна № 4827, складений 27 вересня 2017 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальностю «Альянс», згідно з яким вартість майна склала суму в розмірі 451 890 грн. 00 коп.
ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржив, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційних скарг - судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Камінської М.І. - представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 16 квітня 2008 року укладено Кредитний договір № ML 700/1143/208, відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 60 700 швейцарських франків зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 5,99% річних + FIDR строком до 16 квітня 2036 року.
В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором укладено Договір іпотеки № РML 700/1143/208, предметом якого є АДРЕСА_1, належна на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 квітня 2008 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Самощенко О.А. за реєстровим № 2042. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Самощенко О.А. за реєстровим № 2047.
На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та Договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року право вимоги за вказаними договорами відступлене на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Оскільки боржник не виконав вимог договору, в зазначений строк гроші банку не повернув, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року в загальному розмірі 2 823 993 грн. 96 коп. та 3 219 грн. 00 коп. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року заочне рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року змінено. Зменшена сума заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року, що стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», з 2 823 993 грн. 96 коп. до 1 253 681 грн. 86 коп., зменшена сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і відсоткам - з 2 197 153 грн. 03 коп. до 626 840 грн. 93 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До теперішнього часу боржник не сплатив заборгованості, рішення суду не виконав.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 61 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону № 898-1У іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 898-1У за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону № 898-1У передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону № 898-1У.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту.
Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.
Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Визначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Із матеріалів справи вбачається, що сторони кредитних правовідносин змінили строк основного зобов'язання. Згідно з Досудовою вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року, направленої боржнику 04 грудня 2009 року, ОСОБА_1 повинен був протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок банку заборгованість.
В 2012 році ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ML 700/1143/20 від 16 квітня 2008 року, а заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в розмірі 1 253 681 грн. 86 коп. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту і відсоткам в 626 840 грн. 93 коп.
Отже, змінивши строк виконання основного зобов'язання, банк був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати, коли він дізнався про порушення свого права, тобто з 04 січня 2010 року - дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 11 жовтня 2017 року, яка відповідно до частини 1 статті 360-7 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) була обов'язковою для судів.
Вищенаведені обставини дають підстави суду зробить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги Камінської М.І. - представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є безпідставними з огляду на вказану правову позицію Верховного Суду України.
Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем ОСОБА_1
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для стягненню судового збору з відповідачів немає.
Судовий збір в розмірі 1 515 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 - представником ОСОБА_2 документально підтверджується квитанцією від 08 листопада 2017 року № Н715815 (а. с. 185 т. 1).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, сума в розмірі 1 515 грн. 80 коп. підлягає стягненню з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 1, п. 2, п. 5, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 задовольнити; апеляційну скаргу Камінської Марини Ігорівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 515 грн. 80 коп. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді Р.М.Піддубний
О.Ю.Тичкова
Судове рішення № 73575573, Апеляційний суд Харківської області було прийнято 24.04.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 643/10601/16-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: