Ухвала суду № 73562284, 23.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 квітня 2018 року Справа № 915/172/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.

розглянувши заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №18-01.02.01-2286 від 17.04.2018 про відвід судді у справі №915/172/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ"

(54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, буд.1/1),

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23),

про:

- зобов'язання відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 і зобов'язання здійснити складання, підписання та надання позивачу Актів наданих послуг (виконаних робіт) згідно Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013;

- зобов'язання відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 і зобов'язання забезпечити виконання господарських зобов'язань щодо оплати за сервітут шляхом дотримання порядку розрахунків, надання відповідних рахунків та належного прийняття платежів за користування сервітутом, внесених позивачем за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013;

- зобов'язання відповідача зареєструвати Податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних належними датами надання послуг за Договором про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013 за період з січня 2016 року до лютого 2018 року та в подальшому протягом строку дії Договору про встановлення сервітуту №А6-А від 10.07.2013;

- стягнення пені за порушення господарського зобов'язання у розмірі 1075481,95 грн. та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 205693,26 грн., -

в с т а н о в и в:

19.04.2018 відповідачем до суду подано письмову заяву №18-01.02.01-2286 від 17.04.2018 про відвід судді Мавродієвої М.В. на підставі п.5 ч.1 ст.35 ГПК України.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що позивач у клопотанні від 27.03.2018 №200 просив витребувати у відповідача Аудиторський звіт складений за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП "АМПУ" та ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "АМПУ" за період з 01.05.2015 по 01.12.2017. У судовому засіданні 27.03.2018 відповідач заперечував проти даного клопотання, зокрема, мотивуючи це тим, що в його розпорядженні відсутня інформація чи виготовлений аудиторський звіт за результатами ревізії. Проте ухвалою від 27.03.2018 у резолютивній частині суд не вирішив питання про витребування доказів, а ухвалив зобов'язати Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надати Господарському суду Миколаївської області в строк до 17.04.2018 належним чином завірену копію аудиторського звіту, складеного за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.05.2015 по 01.12.2017. Відповідач зазначає, що суд самостійно почав збирати докази по справі, що є грубим порушенням норм Господарського процесуального кодексу України. Позивач не витребував докази у Держаудитслужби, а суд перебрав на себе права повивача та за нього визначив у кого слід отримати відповідний доказ, при чому не переконавшись, що такий доказ взагалі існує. Крім того, позивач не обґрунтував, чому він самостійно не міг отримати відповідний доказ, якщо він був впевнений в його існуванні. Відповідач вважає, що позивач користуючись послугами адвокатів міг би отримати відповідний доказ у державного органу шляхом направлення адвокатського запиту або запиту про надання публічної інформації. Такими діями, суд порушив вищезазначені принципи господарського судочинства, діяв упереджено відносно відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 Суд наголошує, що «безсторонність» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

У справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини, стосовно суб'єктивного критерію зазначив, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Викладені у заяві представника відповідача про відвід судді обставини не є підставою для відводу судді в розумінні ст.ст.35, 36 ГПК України, а свідчить про незгоду відповідача з процесуальним рішенням суду у даній справі, що також не може бути підставою для відводу судді або викликати сумніви щодо його неупередженості.

Таким чином, суддя дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.35, 36, ч.ч.1-3 ст.39, п.5) ст.ст.229, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Передати справу №915/172/18 для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному у відповідності до порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає окремо від рішення суду..

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 23 квітня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва