Постанова № 73543858, 18.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Харків

Справа № 2033/474/2012

Провадження № 22-ц/790/632/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А,

суддів: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

позивач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»

відповідачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2012 року в складі судді Тарасенко Л.М.,

в с т а н о в и в :

23 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту ПАТ «КБ «Надра») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 31 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір «Автопакет» № 6/5/1/2008/840-А/185, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 16 752,47 доларів США строком до 20 березня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

31 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2, поручителем, укладений договір «Автопакет» № 6/5/1/2008/840-А/185, в якому остання зобов’язалася нести відповідальність як солідарний боржник за виконання ОСОБА_1 зазначеного договору.

У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором за ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед позивачем станом на 28 грудня 2012 року в розмірі 22 770,82 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 181 927,47 грн, та яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 14 008,99 доларів США (що дорівнює 111 924,83 грн); заборгованість за відсотками у розмірі 5 435,13 доларів США (що дорівнює 43 423,97 грн); заборгованість за пенею у розмірі 1 651,45 доларів США (що дорівнює 13 194,26 грн); заборгованість за штрафом у розмірі 1 675,25 доларів США (що дорівнює 13 384 грн), - яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів разом з судовими витратами на свою користь з відповідачів.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2012 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволений.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 181 927,47 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат, які стягнуті з відповідачів в рівних частках, з кожного у сумі 909,64 грн.

28 серпня 2017 року ОСОБА_2 до суду першої інстанції подана заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2017 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що судом не враховано те, що позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності.

З доданого до позовної заяви розрахунку за кредитом вбачається, що останній платіж щодо погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1 здійснено 26 грудня 2008 року, а з позовом банк звернувся 23 листопада 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, матеріали справи містять також копію вимоги банку про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором від 05 січня 2012 року за вихідним № 29, але докази направлення та вручення відповідачам зазначеної вимоги відсутні, особисто ОСОБА_2 як поручитель зазначеної вимоги не отримувала. Вважала, що строк позовної даності, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України закінчився.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від ПАТ «КБ «Надра» не надійшло.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із положень 526, 530, 549, 610-612, 624, 625, 1048-1050 ЦК України та прийшов до висновку про те, що невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов’язання стосовно повернення кредиту, а також забезпечення виконання вище вказаних зобов’язань укладеним договором поруки, позивач вправі вимагати солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, а також вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З висновком суду першої інстанції про невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором та про наявність підстав для стягнення з нього суми заборгованості, колегія суддів погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині визначення загальної суми заборгованості, солідарної відповідальності ОСОБА_2 та стягнення з неї в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Судовим розглядом та наявними у справі доказами встановлено, що відповідно до укладеного договору «Автопакет» № 6/5/1/2008/840-А/185 від 31 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 16 752,47 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,9 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком повернення кредиту до 20 березня 2013 року.

Пунктом 8.5 договору «Автопакет» від 31 березня 2008 року передбачено, що договір набуває чинності з моменті його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань.

Умовами цього ж договору «Автопакет» передбачено, що ОСОБА_2 зобов’язується перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з цього договору.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов’язань, так і при невиконанні позичальником зобов’язань в цілому.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого, як зазначає позивач, станом на 28 грудня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 22 770,82 доларів США, що дорівнює 181 927,47 грн і складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14 008,99 доларів США (що дорівнює 111 924,83 грн); заборгованість за відсотками - 5 435,13 доларів США (що дорівнює 43 423,97 грн); заборгованість за пенею - 1 651,45 доларів США (що дорівнює 13 194,26 грн); заборгованість за штрафом у розмірі 1 675,25 доларів США (що дорівнює 13 384 грн).

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за тілом кредиту ОСОБА_1 здійснений 26 грудня 2008 року, останній платіж за відсотками – 21 травня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2012 року ОСОБА_2 за вихідним номером 29 ПАТ «КБ «Надра» було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту, яка отримана останньою згідно зворотного повідомлення 12 січня 2012 року.

У січні 2012 року банк пред’явив до боржника й поручителя позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_2 про те, що вона не отримувала повідомлення від банку про виконання зобов’язань позичальника в цілому ( або в тій чи іншій його частині), є необґрунтованими та спростовуються належними доказами по справі.

Зобов’язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 20 березня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно пунктом 2.2.2 договору.

В той же час, пунктом 8.5 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з пункту 2.2 договору позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту, визначені у пунктах 2.2.1, 2.2.2 цього договору, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. Пунктом 3.2.5 договору визначено, що банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов’язання, що витікає із цього договору, при умові, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а також при умові обов’язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 18 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у разі невиконання в установлений договором строк позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, та не врахував, що банк пред’явив вимогу до поручителя поза межами шести місяців по кожному місячному платежу, а за таких обставин вважає, що порука ОСОБА_2 припинилась.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо визначення суми загальної заборгованості за договором «Автопакет», то суд апеляційної інстанції вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором протирічить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, то вимоги ПАТ «КБ «Надра» про стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 13 384 грн, що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за договором «Автопакет» в належному розмірі повернуто не було, позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягають задоволенню в сумі 168 543,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом 111 924,83 грн; заборгованість за відсотками в сумі 43 423,97 грн; заборгованість за пенею 13 194,26 грн, - у зв’язку з чим колегія суддів приходить до висновку про зменшення загальної суми заборгованості, стягнутої з відповідача судом першої інстанції.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 06718690) заборгованість за договором «Автопакет» № 6/5/1/2008/840-А/185 від 31 березня 2008 року в розмірі 168 543 (сто шістдесят вісім тисяч п’ятсот сорок три) грн 06 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 14 008,99 доларів США, що в еквіваленті складає 111 924,83 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 9 646,52 доларів США, що в еквіваленті складає 43 423,97 грн, пеня – 13 194,26 грн.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» № 6/5/1/2008/840-А/185 від 31 березня 2008 року – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 06718690) судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи у судів першої інстанції у розмірі 1 819,28 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 06718690) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 2 001 (дві тисячі одна) грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.В. Бурлака

ОСОБА_3