Постанова № 73541453, 19.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5173/17 Номер провадження 22-ц/786/610/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Гальонкіна С.А. , Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання – Колодюк О.П.,

за участю: відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 13 грудня 2017 року, ухваленого (без участі сторін) під головуванням судді Чуванової А.М.,-

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В липні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що між сторонами 05 жовтня 2007 року укладено договір б/н, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов’язання, станом на 31 травня 2017 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 41092 грн. 74 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом – 5215 грн. 45 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 30494 грн. 30 коп., 2950 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 1932 грн. 99 коп.

На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 38142,74 гривень за кредитним договором б/н від 05 жовтня 2007 року, яка складається із 5215,45 гривень заборгованості за кредитом, 30494,30 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 1932,99 гривень штрафу (процентна складова), а також повернення судового збору в розмірі 1600 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що вона при отриманні картки не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг. Суд не встановив того факту, які саме Умови в правила були опубліковані на сайті Банку станом на 05 жовтня 2007 року.

Також посилається на те, що у 2007 році їй був наданий кредит на суму 500 гривень зі строком дії картки до 2012 року. У 2012 році їй була видана інша картка на суму 5000 гривень. Вважає невірним той факт, що розрахунок заборгованості містить інформацію щодо руху коштів по двом різним карткам.

Апелянт не визнає позов і в частині нарахування відсотків, вказуючи на те, що вона неправомірно була збільшена в односторонньому порядку з 01 квітня 2015 року до 42%, як і процентну ставку з 1% до 2 % в частині нарахування процентів за прострочення сплати процентів.

Вважає, що оскільки строк дії катки закінчився у 2012 році, банк взагалі не мав права нараховувати відсотки згідно Умов та правил надання банківських послуг.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що 05 жовтня 2007 року ОСОБА_2 заповнено та підписано заяву б/н, на підставі якої в цей же день отримано платіжну карту, відкрито картковий рахунок, на який зараховано суму кредитного ліміту у розмірі 500 грн. 00 коп. з базовою відсотковою ставкою за користування кредитним лімітом 36,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку її карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і шляхом списання Банком коштів з дебетної карти.

Згідно змісту вказаної заяви ОСОБА_2 ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді, виражає згоду з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

В подальшому. В жовтні 2014 року ОСОБА_2 отримала кредитну картку класу «Gold», та з грудня 2014 року належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість .

.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що останній платіж на виконання кредитних зобов’язань здійснений відповідачем 17 листопада 2014 року, з того часу вона жодних дій з виконання зобов’язань перед банком не вчиняла.

Внаслідок цього утворилася заборгованість, розмір якої, за виключенням пені що являється за своєю правовою природою подвійною відповідальністю за одне і те ж саме порушення, підлягав стягненню з відповідача на користь банку.

Апеляційний суд, вирішуючи питання обґрунтованості доводів апелянта, виходить з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Умовами кредитування сторонами було визначено обов’язковість внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У довідці про умови кредитування сторони визначили, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% залишку заборгованості (а.с. 6).

Тобто, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

( правові позиції ВСУ у справі №6-2520цс15 від 06 квітня 2016 року, справі №6-14цс14 від 19 березня 2014 року).

З матеріалів справи встановлено, що за заявою ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» був відкритий картковий рахунок з кредитною лінією. Для його обслуговування та користування ним, відповідачу була видана кредитна карта.

23 жовтня 2014 року для користування цим же кредитним рахунком ОСОБА_2 була видана картка класу «Gold». При цьому відбувся перевипуск картки, внаслідок чого попередня була заблокована. При здійсненні такої операції у випадку, якщо на кредитному рахунку мається позитивний залишок заборгованості, він переноситься на іншу, видану клієнту карту.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що не заперечується і сторонами, що заборгованість за кредитним договором виникла з грудня 2014 року , тобто після отримання відповідачкою у справі кредитної картки к ласу «Gold» .

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Апелянтом зазначено, що до розрахунку заборгованості не можуть бути включені платежі за кредитною карткою, яка була отримана ОСОБА_2 05 жовтня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 в Пат КБ « Приватбанк» було отримано кредитну карту класу « Універсальна» 18.09.2007 року з терміном дії до 09.15 року.

Однак 23.10.2014 року вказана кредитна картка була замінена на кредитну картку класу «Gold» з терміном дії до 08.17 року.

Як зазначено вище , заборгованість за кредитом у відповідачки виникла з грудня 2014 року, в період користування нею кредитною картою класу «Gold» .

Доводи апелянта щодо включення до розміру заборгованості заборгованість по кредитній картці отриманій в 2007 році є безпідставними. Оскільки на час отримання нею кредитної картки касу «Gold» заборгованість була відсутня.

Як з’ясовано в ході апеляційного розгляду справи при отримані кредиту в 2007 році відповідачка написала заяву анкету про отримання кредиту та підписала довідку про умови кредитування , в якій зазначено умови кредитування , в тому числі розмір відсоткової ставки, штрафні санкції і т.д. ( а. с. 5,6).

Таким чином її доводи про те, що вона не ознайомлена умовами та правилами кредитування які діяли в 2007 році на висновки місцевого суду не впливають., так як під час отримання кредитної картки « класу «Gold» 23.10.2014 року. діяли умови та правила обслуговування саме такого типу кредитних карток.

Розмір заборгованості обраховувався виходячи саме з Умов та правил для даного виду карток.

При отриманні кредитної картки класу «Gold» в жовтні 2014 року, замість кредитної картки «Універсальна», ОСОБА_2 також була ознайомлена з умовами кредитування, розміром відсоткової ставки , та штрафними санкціями за вказаним типом картки ( а. с. 83 -84).

Також, згідно п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг Банку, які діяли на час отримання кредитної картки класу Gold», Банк мав право змінювати умови тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Інформація про зміну банківських тарифів є відкритою та загальнодоступною.

З поданого банком розрахунку ( а. с. 3-4), виписок з особового рахунку ОСОБА_2 (а .с. 121-128, 13 ) чітко просліджується розмір заборгованості визначений банком, який виник з грудня 2014 року .

Зокрема вбачається, що з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року розмір нарахованих відсотків за використання кредитних коштів становив 2, 7 % в місяць, а з 1.04.2015 року 3, 5 % в місяць.

Доводи апелянта про безпідставність збільшення банком розміру відсотків за користування кредитним коштами є безпідставними.

Згідно з позовної заявою банку, суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог, тобто наявність заборгованості за кредитним договором станом на 31.05.2017 року

Згідно з вимогами ст. 11, 57-66, 212 ЦПК України ( редакції на час вирішення спору місцевим судом) особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Правилами ст. 60 п.4 ЦПК України( редакції на час постановлення рішення місцевим судом) передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач була належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи, про що наявні докази в матеріалах справи.

Диспозитивно розпорядившись своїми правами належними доказами неправильність розрахунку банку не спростувала.

Не була надано таких доказів і в ході апеляційного розгляду справи.

Положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України ( редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) також передбачили аналогічну норму, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином належними та достатніми доказами апелянтом не спростовано невірність розрахунку банку що наявності заборгованості за кредитним договором.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по своєчасному погашенню кредитних зобов’язань порушуються права позивача у справі є законними та обґрунтованими.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Октябрського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 13 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення ( у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи – з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1