Постанова № 73532989, 19.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/902/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління ДФС у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Одяг" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Дорошенко Н.О. в м. Рівне), у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Одяг" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 №0001591401, №0001611401 , -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Одяг" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 20.03.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 121044,00 грн., від 20.03.2017 № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 467214,00 грн.

В обгрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 27.06.2017 (а.с.136-137 т.1), позивач посилався на помилковість висновку податкового органу про порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в розмірі 80696,00 грн., внаслідок того, що витрати по монтажу мембранного комплексу покрівлі на промтоварному складі та складі готових виробів за адресою м. Рівне, вул. Млинівська,23, понесені підприємством в третьому та четвертому кварталі 2016 року, неправомірно були віднесені до витрат періоду та зменшили фінансовий результат до оподаткування. Зазначає, що ремонт покрівлі складів був необхідним для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, відповідно до п.15 ПСБО 7. Тому звертав увагу на те, що понесені підприємством витрати на ремонт на загальну суму 1072392,00 грн. правомірно включені до витрат періоду та зменшили фінансовий результат. Позивач посилається на безпідставність застосування податковим органом до спірних правовідносин наказу від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 № 1046/9645, оскільки такий нормативний акт був прийнятий не з метою правильності оподаткування та не пов'язаний з Податковим кодексом України.

Крім того, обґрунтовуючи протиправність донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач заперечує порушення п.199.1, п.199.2, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України та вказує на необґрунтованість висновків податкового органу про завищення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 та заниження податкових зобов'язань з 01.07.2015 по 31.12.2016 внаслідок неправильного розподілу податкового кредиту, який відноситься до оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Зазначає, що порушення порядку ведення податкового обліку з боку підприємства дійсно мало місце та полягало в тому, що підстав для проведення коригування ПДВ у підприємства взагалі не було. Проте, вчинене порушення призвело не до заниження, а до завищення ПДВ, що сплачується до бюджету. Тому, відповідач при встановленні зазначеного порушення повинен був не донарахувати, а зменшити ПДВ відповідно до п.86.10 Податкового кодексу України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.03.2017 №0001611401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 467214,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 373771,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 93443,00 грн. В решті позову відмовлено.

Присуджено на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Одяг" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 7008,80 грн.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Фірма-Одяг" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови у задоволені позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позов. Позивач посилається на те, що проведені роботи щодо улаштування покрівлі з ПВХ мембрани відповідають п.п.2.6.8 Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.082004 . Звертає увагу на те, що в акті перевірки відповідач відносить улаштовану покрівлю з ПВХ мембрами до капітального ремонту (абз.2 стор.8). Разом з тим, для правильної класифікації витрат на ремонт покрівлі, які були понесені необхідно застосовувати п.15 ПСБо 7, яким передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані включаються до складу витрат. Крім того, зазначає, що відповідач помилково вважає, що понесені витрати на монтаж мембрамного комплексу покрівлі на складах призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Вказує, що суд першої інстанції не врахував п.29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 щодо виключних повноважень керівника підприємства при віднесені робіт до поліпшення чи до ремонту. Кірм того, звертає увагу на висновки експерта.

Відповідач також з рішенням суду в частині задоволення позову не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволені позову. Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи. Відповідач, зокрема, не погоджується з висновками суду першої інстанції, що операція з отримання роялті з метою, оподаткування ПДВ не може розглядатися як оподаткована чи неоподаткована операція, оскільки об'єкт оподаткування ПДВ є операції платників податків з постачання товарів/послуг, а не з отримання. Скаржник звертає увагу на те, що в даному випадку має місце не отримання роялті позивачем, а постачання, оскільки позивач для орендарів надає в користування свій торговий знак і , відповідно, отримує за це оплату.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач посилається на те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Зазначає, що судом правильно встановлено, що операції з надання права на користування знаком для товарів і послуг не відносяться до постачання товарів і послуг в контексті визначення понять постачання товарів та постачання послуг. Крім того, звертає увагу на те, що позивач подав заяву про зміну позовних вимог, де зазначав, що згідно з п.п. 196.1 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом , а оскільки позивач отримує роялті, то операції не підпадають під регулювання вказаною нормою, а тому п.п.199.1,199.2,199.4 ст.199 Податкового кодексу України не можуть поширюватися на здійснені господарські операції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, обставини, наведені у відзиві, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 01.02.2017 № 63 та направлень від 13.02.2017 № 87/17-00-14-01, № 86/17-00-14-01, № 88/17-00-14-01, № 93/17-00-14-01, № 94/17-00-14-01 уповноваженими особами ГУ ДФС у Рівненській області в період часу з 13.02.2017 по 24.02.2017 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фірма-Одяг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За наслідками перевірки складено акт від 03.03.3017 № 83/17-00-14-01/01554315 (далі - акт перевірки) (а.с.23-59 т.1).

Згідно вказаного акту , перевіркою встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік у розмірі 80696,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 624082,00 грн.;

п.199.1, п.199.2, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 373771,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2015р. - 17297,00 грн., лютий 2015р. - 14266,00 грн., березень 2015р. - 17394,00 грн., квітень 2015р. - 19849,00 грн., травень 2015р. - 21885,00 грн., червень 2016р. - 23675,00 грн., липень 2015р. - 13671,00 грн., серпень 2015р. - 14983,00 грн., вересень 2015р. - 14650,00 грн., жовтень 2015р. - 12164,00 грн., листопад 2015р. - 12417,00 грн., грудень 2015р. - 13970,00 грн., січень 2016р. - 16068,00 грн., лютий 2016р. - 13324,00 грн., березень 2016р. - 11960,00 грн., квітень 2016р. - 12954,00 грн., травень 2016р. - 12507,00 грн., червень 2016р. - 15114,00 грн., липень 2016р. - 16647,00 грн., серпень 2016р. - 16702,00 грн., вересень 2016р. - 15927,00 грн., жовтень 2016р. - 15422,00 грн., листопад 2016р. - 15607,00 грн., грудень 2016р. - 15318,00 грн.

На підставі акту перевірки від 03.03.2017 № 83/17-00-14-01/01554315 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.03.2017 №0001611401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 467214,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 373771,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 93443,00 грн.,

від 20.03.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 121044,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 80696,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 40438,00 грн. (а.с.78,79 т.1).

Вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін за наслідками адміністративного оскарження, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2017 №0001611401 прийнято з порушенням норм податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.07.2015) у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів /послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.07.2015), частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як співвідношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.07.2015) платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 01.07.2015) у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти і зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 01.07.2015) частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 01.07.2015) платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватись (введені в експлуатацію).

Згідно висновків акту перевірки, ТОВ "Фірма-Одяг" здійснює операції, що оподатковуються податком на додану вартість і операції, що не є предметом оподаткування (роялті). Придбані товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Відповідач зазначає, що позивач, здійснюючи операції, проводить розподіл податкового кредиту по послугах з вивозу сміття, пожежного спостереження, водопостачання, електроенергії, газу та охорони.

Згідно доводів податкового органу, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково- ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України., та скласти не пізніше останнього дня звітного (податково) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподаткованих операціях (п.199.1 ст.199 ПКУ).

Отже, згідно висновків відповідача, внаслідок неправильного розподілу податкового кредиту, який відноситься до оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (роялті), позивачем в перевіреному періоді занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259405,00 грн. (а.с.32 т.1) та завищено податковий кредит на суму 114366,00 грн. (а.с.36 т.1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фірма-Одяг" є власником знака "Злата Плаза" на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № 132059 від 10.12.2010 (а.с.104-113 т.1). Всі витрати, понесені позивачем на створення торгового знака в період 2009-2010рр., акумулювались на рахунку 15.4 "Придбання (створення) нематеріальних активів", відображені в картці рахунку 15.4 (а.с.123 т.1), в подальшому жодних витрат на обслуговування зареєстрованого знака підприємство не понесло.

Товариством як ліцензіаром при здійсненні господарської діяльності було укладено ряд ліцензійних договорів з іншими суб'єктами господарювання (ліцензіатами) на використання знаків для товарів і послуг "Злата Плаза", відповідно до умов яких було передбачено, що ліцензіат за користування знаками сплачує ліцензіару щомісячну фіксовану винагороду (роялті) у розмірі 3000,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.114-122 т.1). Відповідно до Реєстру діючих впродовж 2015-2016 років ліцензійних договорів кількість таких договорів складає 108 (а.с.172-174 т.1).

Таким чином, товариство в перевіреному періоді отримувало доходи у вигляді роялті по ліцензійних договорах.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.185).

Відповідно до пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Отже, податковим законодавством встановлено, що операції з виплати роялті не є об'єктом оподаткування ПДВ для емітента, який здійснює такі операції (виплату роялті).

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що операція з отримання роялті з метою оподаткування ПДВ взагалі не може розглядатися як оподатковувана чи неоподатковувана операція, оскільки об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, а не з їх отримання.

Оскільки позивач в перевіреному періоді не здійснював операцій з виплати роялті, то є помилковими висновки відповідача, що позивач здійснював операції, що оподатковуються податком на додану вартість, і операції, що не є об'єктом оподаткування (роялті).

За таких підстав, у платника податків були відсутні підстави визначати частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та здійснювати відповідний розподіл ПДВ.

Водночас, невідповідність алгоритму розподілу ПДВ приписам статті 199 Податкового кодексу України, який фактично здійснював позивач в перевіреному періоді, призвів до завищення податкових зобов'язань .

Однак, зазначені обставини не знайшли свого відображення в акті перевірки всупереч приписам п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України, яким встановлено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів порушення ТОВ "Фірма-Одяг" п.199.1, п.199.2, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України та, не обґрунтував правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2017 №0001611401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 467214,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 №0001591401 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 121044,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків акту перевірки (арк.4-6, а.с.26-28 т.1) в третьому-четвертому кварталі 2016 року ТОВ "Альфа-Регіон" надано ТОВ "Фірма-Одяг" послуги по монтажу мембранного комплексу покрівлі з ПВХ мембрани на об'єктах "Промтоварний склад" та "Склад готових виробів" за адресою м. Рівне, вул.Млинівська,23. Заборгованість по взаєморозрахунках сторін відсутня. Понесені ТОВ "Фірма-Одяг" витрати на зазначені господарські операції на загальну суму 1072392,00 грн. віднесені до витрат відповідного періоду.

Надані позивачу послуги підтверджуються: актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016р. ТОВ "Альфа-Регіон" з монтажу мембранного комплексу покрівлі з ПВХ мембрани, на загальну суму 69360,00 грн.; відомістю витрачених ресурсів витрат замовника за серпень 2016р. на суму 460351,82 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016р. монтажу мембранного комплексу покрівлі з ПВХ мембрани, на загальну суму 74420,00 грн.; відомістю витрачених ресурсів витрат замовника за жовтень 2016р. на суму 478756,5 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.10.2016 (а.с.85-88, 89-90, 91-94, 95-96, 97 т.1).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем до спірних взаємовідносин застосовано пункт 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 (зі змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509 (далі ПСБО 7), яким встановлено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Разом з тим, позивач обґрунтовуючи правомірність формування витрат перевіреного періоду, покликається на пункт 15 ПСБО 7, відповідно до якого витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно п. 14 ПСБО 7 він розкриває зміст поліпшення об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а саме: модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо.

Водночас, п. 15 ПСБО 7 розкриває зміст витрат, пов'язаних з підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, а саме: проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо.

Як вбачається з повідомленням Державного комітету України з будівництва та архітектури, викладеним в листі від 30.04.2003 N 7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Відповідно до підпунктів 1.2.6.1-1.2.6.28 підпункту 1.2.6 пункту 1.2 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства N 150 від 10.08.2004 (зі змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 за № 1046/9645 (далі - Перелік), поточний ремонт дахів та покрівель полягає в таких роботах: підсилення кроквяних ніг шляхом нашивання обрізків дощок з бокових сторін кроквяної ноги; установлення підкосів та підпірок в окремих місцях провисання даху з передачею навантаження на капітальні стіни; заміна кінців кроквяних ніг в окремих місцях протезами (пруткового та інших типів); заміна окремих ділянок підкроквяних брусів (мауерлатів); підсилення лат даху; установлення додаткових металевих скоб та болтів у місцях послаблення з'єднання кроквяних елементів; ремонт та заміна окремих дощок опалубки, лат у місцях розжолобків, карнизних спусків тощо; обробка дерев'яних конструкцій та їх деталей антисептичними та вогнезахисними сумішами; заміна окремих плиток в етернітовій, черепичній або шиферній покрівлі; часткове виправлення дранкової покрівлі в місцях протікання, ремонт тесової покрівлі та покрівлі з покрівельної стружки з частковою заміною трухлявих дощок; частковий ремонт покрівлі із рулонних матеріалів; частковий ремонт настінних жолобів, карнизних звисів та водостічних труб; ремонт покриттів навколо димових та вентиляційних труб, брандмауерів, парапетів та інших виступних частин на даху; ремонт драбин, встановлених на дахах з м'яким покриттям або таких, що мають крутий схил; вибірковий ремонт металевої покрівлі; укріплення, дрібний ремонт парапетів, сталевих ґрат, огорожі, ремонт оголовків вентиляційних шахт, газоходів, каналізаційних стояків та інших виступних частин на даху; заміна або ремонт слухових вікон або спеціальних люків (виходів на дах) з виготовленням приставних сходів, драбин тощо.

Підпунктами 2.6.1-2.6.14. підпункту 2.6 пункту 2 вказаного вище Переліку капітальний ремонт дахів та покрівель полягає у таких роботах: заміна кроквяних ніг, мауерлатів, кроквяних ферм або елементів ферм та лат під покрівлею; заміна дощок опалубки в місцях розжолобків та карнизних спусків; заміна старих конструкцій даху готовими залізобетонними елементами з покриттям толем, руберойдом та іншими покрівельними матеріалами; ремонт або заміна зношених металевих огорож на дахах; ремонт або заміна зношених пожежних сходів; улаштування нових лазів на дах, слухових вікон та перехідних містків до них; перебудова дерев'яного даху у зв'язку із заміною сталевої покрівлі іншими покрівельними матеріалами; ремонт м’якої, шиферної, металевої та інших покрівель з використанням нових матеріалів або суцільна заміна їх іншими матеріалами; перемурування димових та вентиляційних труб на даху; суцільна заміна старих настінних жолобів, спусків та покривів навколо димових труб та інших пристроїв, що виступають над покрівлею; ремонт та фарбування несучих конструкцій світлових ліхтарів; ремонт механічних та ручних пристроїв рам світлових ліхтарів; перевлаштування світлових ліхтарів з малої освітленості приміщення на велику; покриття м'якими покрівельними матеріалами сталевих покрівель аварійних будинків (без знімання листової сталі).

Відповідно до пункту 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України N 561 від 30.09.2003, зі змінами та доповненнями, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Відповідно до п. 32 наведених Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно матеріалів справи, 14.04.2016 комісійним актом огляду даху, покрівлі складських приміщень ТОВ "Фірма-Одяг" по вул.Млинівській,23 в м. Рівне було встановлено: стан руберойдного покриття: часткове руйнування м'якої покрівлі у вигляді тріщин та розривів у руберойді; здуття від основи; стан парапетів: руйнування кладки парапетів, часткова відсутність захисних фартухів парапетів; стан водоприймальних лійок: задовільний; стан примикань до парапетів: часткове протікання покрівлі у місцях примикання покрівлі до парапетів, наявність тріщин та здуття. Висновки комісії: В результаті огляду та виявлених недоліків (дефектів, пошкоджень), зокрема, тріщин, відшарувань, а також втрати своїх природних властивостей руберойду внаслідок усихання та короблення, пропонується прийняти рішення по влаштуванню нової покрівлі поверх старої. Для мінімізації додаткового навантаження на несучі конструкції та тривалої експлуатації нового покриття пропонується застосування матеріалів з ПВХ-мембрани (а.с.83 т.1).

Наказом ТОВ "Фірма-Одяг" від 12.05.2016 № 21 було вирішено провести ремонт покрівлі складських приміщень по вул.Млинівській,23 в м. Рівному без демонтажу існуючого руберойдного покриття шляхом влаштування нової покрівлі з ПВХ-мембрани поверху старої (а.с.84 т.1).

Актами приймання виконаних будівельних робіт ТОВ "Альфа-Регіон" за серпень та жовтень 2016 року підтверджується виконання робіт з монтажу мембранного комплексу покрівлі з ПВХ-мембрани на об'єктах "Промтоварний склад" та "Склад готових виробів" по вул. Млинівській,23 в м. Рівному.

Враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, виконані підрядною організацією роботи не відносяться до видів ремонту, визначених в Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства N 150 від 10.08.2004 (зі змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 за № 1046/9645.

Таким чином, суд першої інстанції надав правильну оцінку висновку експерта Рівненської торгово-промислової палати В-914 від 02.10.2017 (а.с.41-42 т.3) про те, що виконані роботи відносяться до ремонтних робіт відповідно до п.15 ПСБО 7 та обґрунтовано не прийняв його до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано монтаж мембранного комплексу покрівлі з ПВХ-мембрани, тобто змонтовано нову покрівлю поверх старої покрівлі складських приміщень (що позивачем не заперечується), чим виконано поліпшення об'єктів основних засобів шляхом їх модифікації, модернізації, з метою подовження терміну їх корисної експлуатації, у тому числі й покращення якості та умов надання позивачем послуг оренди складських приміщень іншим суб'єктам господарювання. Відтак, відповідно до п.14 ПСБО 7 витрати на такі поліпшення повинні бути віднесені платником податків на збільшення первісної вартості об'єкта.

Тому, доводи апеляційної скарги щодо проведеного ремонту покрівлі складів для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми економічних вигод не відповідають встановленим судом обставинам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів відповідача про необхідність збільшення ТОВ "Фірма-Одяг" первісної вартості основних засобів на суму витрат виконаних робіт 1072392,00 грн. з монтажу мембранного комплексу покрівлі складських приміщень, та, відповідно, про помилковість віднесення платником податків означеної суми до витрат відповідного періоду, що зменшують фінансовий результат підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 №0001591401, а тому відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Одяг" залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "20" квітня 2018 р.