Постанова № 73532986, 19.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 806/2580/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Токаревою М.С. в м.Житомирі ), у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, земель сільськогосподарського призначення, державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання про погодження даного проекту та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, земель сільськогосподарського призначення, державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області у порядку і у спосіб, передбачені статтею 186 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідач не надав ні висновків про погодження, ні відмови в такому погодженні, а лише усно повідомив про повернення проекту із землеустрою, чим допустив бездіяльність в частині щодо затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у погодженні документації із землеустрою визначений у ст. 186 Земельного кодексу України. Проте, з відповіді відповідача не можливо встановити, яким чином документація із землеустрою суперечить основним завданням землеустрою, але суд на це уваги не звернув, а тому рішення не відповідає вимогам ч.2 ст. 242 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Укр-Зем-Ресурс" був розроблений проект із землеустрою (далі - Проект) щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Коднянська сільська рада.

На клопотання ТОВ "Укр-Зем-Ресурс" від 20.07.2017 року № 28-8324/0/1-17 про проведення обов’язкової державної експертизи вказаного проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 14.08.2017 №28-6-0.331-8039/2-17 повідомило, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 1,0000 га. повертається без розгляду та видачі висновку державної експертизи землевпорядної документації у зв’язку з тим, що земельна ділянка, яка відводиться вказаним проектом землеустрою є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:002:0488 щодо якої накладено арешт шляхом заборони розглядати та приймати рішення про передачу у приватну власність так само земельних ділянок розташованих в їх межах.

Вважаючи бездіяльність відповідача шодо не затвердження проекту із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що з врахуванням обставин справи відповідач діяв у межах наданих йому повноважень.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про землеустрій" та Земельним кодексом України (далі - ЗК).

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст. 118 ЗК).

Сторонами не заперечується факт того, що земельна ділянка на яку претендує позивач є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:002:0488.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 28.07.2017 задоволено клопотання слідчого Житомирського ВП ГУНП України в Житомирській області та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером, в тому числі - 1822083500:01:002:0488, шляхом встановлення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області розглядати та приймати рішення про передачу у приватну власність так само земельних ділянок розташованих в їх межах. Вказана ухвала набрала законної сили та є обов'язковою до виконання.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Абзацом третім частини сьомої цієї статті визначено, що у випадку не надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні протягом місячного строку з дня реєстрації клопотання, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що не погоджуючи надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, Управлінням були враховані виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як підстава для прийняття рішення щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як вбачається з його змісту, слугувала необхідність уточнення інформації стосовно перебування згаданої ділянки у користуванні третіх осіб, що суперечить вимогам ст.118 Земельного кодексу України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно не погодив позивачу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "20" квітня 2018 р.