Постанова № 73518954, 18.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1113/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/851/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 26 18.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.,

суддів Іванової І.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними договорів (кредитного, поруки та іпотеки),-

встановила:

у березні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 квітня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №79/л, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США та зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки за його користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з Основного договору, 18 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки №79/Л-Р-1, відповідно до умов якого, ОСОБА_3. як поручитель поручилася за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в сумі 15 000 доларів США.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10 січня 2016 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 26 989,41 доларів США, за відсотками - 2 121,76 доларів США.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Таким чином, на даний час усі права кредитора за кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

Просило суд, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 29111,17 доларів США, з яких: 26 989,41 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 121,76 доларів США - заборгованість по відсотках.

Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 10385,57 грн.

У червні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов про визнання кредитного договору №79/Л від 15 квітня 2005 року з усіма змінами і додатками недійсними з моменту укладення та застосування наслідків недійсності цього правочину, про визнання іпотечного договору №79Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року з усіма змінами і додатками недійсним з моменту укладення та зняття заборони на відчуження майна, про визнання Договору поруки №79/Л-Р-1 від 18 травня 2012 року недійсним з моменту укладення.

Свої вимоги мотивували тим, що умови Кредитного договору з усіма Додатковими угодами є несправедливими і такими, що призводять до істотного порушення їх прав, а сам кредитний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

ОСОБА_2 не було надано детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Кредитний договір укладений з порушенням норм права, оскільки в ньому жодним чином не зазначено загальної сукупної вартості кредиту та не повідомлено про неї ОСОБА_2 в письмовому вигляді.

Також, ОСОБА_2 в момент укладання кредитного договору вважав, що положення, вказані у договорі не є завідомо невигідними йому, а також, що умови кредитного договору відповідають вимогам Законів України, оскільки ОСОБА_2 повністю довіряв первісному кредитору, як професійному надавачу певного виду споживчих послуг у сфері кредитування.

Враховуючи той факт, що з метою забезпечення виконання кредитного договору, який на думку позивачів за зустрічним позовом є недійсним, були також укладені Іпотечний договір №79/Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку двокімнатну квартиру №28, загальною площею 78,6кв.м. (житлова площа 47кв.м.), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та Договір поруки №79/Л-Р-1 від 18 травня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати, як Поручитель перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів ОСОБА_2 за кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2005 року вищевказані договори також мають бути визнані судом недійсними з моменту укладення.

Просили суд, визнати недійсним кредитний договір №79/Л, укладений 15 квітня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого стало ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 з усіма додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень до нього з моменту їх укладення.

Визнати недійсним іпотечний договір №79/Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку двокімнатну квартиру №28, загальною площею 78,6кв.м. (житлова площа 47кв.м.), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з моменту його укладення.

Зняти заборону на відчуження майна, що було передано в іпотеку на підставі іпотечного договору №79/Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року, а саме: двокімнатну квартиру №28, загальною площею 78,6кв.м. (житлова площа 47кв.м.), розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір поруки №79/Л-Р-1 від 18 травня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати як Поручитель перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів ОСОБА_2 за Кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2005 року з моменту його вчинення.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року, у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано припиненим Кредитний договір №79/Л, укладений 15 квітня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого стало ВАТ «Сведбанк», яке в подальшому було реорганізовано в ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, з усіма Додатковими угодами та Договорами про внесення змін та доповнень до нього.

Визнано припиненим Іпотечний договір №79/Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку двокімнатну квартиру №28, загальною площею 78,6кв.м (житлова площа 47кв.м), розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано припиненим Договір поруки №79/Л-Р-1 від 18 травня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати, як Поручитель, перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів ОСОБА_2 за Кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2005 року.

Знято заборону на відчуження майна, що було передано в іпотеку на підставі Іпотечного договору №79/Л-Z-3 від 18 серпня 2010 року, а саме: двокімнатну квартиру № 28, загальною площею 78,6кв.м (житлова площа 47кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що у виписці по особовому рахунку за період з 13 квітня 2005 року по 25 травня 2012 року по рахунку НОМЕР_3 зазначена сума заборгованості 33 889,18 доларів США, сума якої співпадає із сумою кредиту у розрахунку заборгованості 33 889,18 доларів США.

Крім того, заява на видачу готівки №648_1 від 27 березня 2008 року підтверджує отримання кредиту на суму 45 000 доларів США.

Відповідно п.1 до Договору про внесення змін та доповнень №6 до кредитного договору №79-Л від 18 травня 2012 року, сторони визначили розмір заборгованості 31619,18 доларів США, а також відповідно до п.1.1 розмір простроченої заборгованості по процентах 2270 доларів США, що у загальній сумі становить 33889,18 доларів США.

У договорі поруки від 18 травня 2012 року №79/Л-Р-1 поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів у сумі 33889,18 доларів США з відповідними процентними ставками.

Заборгованість за кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2015 року не погашено, та не сплачено. Зобов'язальні правовідносини за кредитним договором не припинились.

Просило, скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки припиненими - відмовити у повному обсязі.

На вищезазначену апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив, мотивуючи його тим, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів на суму, що перевищувала суму коштів, сплачену ним Банку, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Позивача.

Що стосується законності рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, то останнім були надані докази того, що за кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2015 року всього сплачено 107099 доларів США, з яких 90021 доларів США заборгованість за кредитом, 5242 доларів США - відсотки за користування кредитом та 11836 доларів США - прострочені відсотки.

Вищевказані обставини були повністю підтверджені Висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Давиденко С.В. №87/7 від 08 лютого 2017 року.

До апеляційної скарги Банком не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував висновок експерта чи міг поставити його під сумнів.

Вважають, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому відсутні будь-які підстави для його скасування.

Просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого стало ВАТ «Сведбанк», яке в подальшому було реорганізовано в ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №79/Л.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору ОСОБА_2 було надано в кредит грошові кошти у розмір 15 000 доларів США на строк до 15 квітня 2015 року.

За положеннями п.1.4 Кредитного договору, кошти призначені для споживчих цілей (споживчий кредит).

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором на підставі п. 2.1 ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок НОМЕР_4, загальною площею 141,4кв.м, розташований в с.м.т. Глеваха, Васильківського р-ну., Київської обл. та земельну ділянку за вищевказаною адресою.

18 серпня 2010 року до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду №4, відповідно до якої у п.2.1 Кредитного договору було внесено зміни в частині забезпечення зобов'язання та змінено предмет іпотеки, про що укладено Іпотечний договір №79/Л-Z-3.

Так, відповідно до п.2 Іпотечного договору на забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку двокімнатну квартиру № 28, загальною площею 78,6кв.м. (житлова площа 47кв.м.), розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 18 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк», як Банком, ОСОБА_2 як Позичальником та ОСОБА_3, як Поручителем було укладено Договір поруки №79/Л-Р-1, відповідно до п.1 якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів ОСОБА_2 за Кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2005 року.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору №79/Л від 15 квітня 2015 року, вбачається, що станом на 10 січня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 29 111,17 доларів США, з яких 26 989,41 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 121,76 доларів США - заборгованість по відсотках.

Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №87/7 від 08 лютого 2017 року, неможливо підтвердити відповідність наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед банком умовам кредитного договору; документально підтверджено факт отримання ОСОБА_2 лише 15 000 доларів США.

В описовій частині висновку експерта зазначено, що відповідно до первинних документів відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2015 року всього сплачено 107 099 доларів США, з яких 90 021 доларів США заборгованість за кредитом, 5 242 доларів США - відсотки за користування кредитом та 11 836 доларів США - прострочені відсотки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 повністю повернув всі кошти, отримані за Кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2015 року, позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами.

Оскільки ОСОБА_2 повністю виконав умови Кредитного договору №79/Л від 15 квітня 2015 року та повернув всі кошти, що ним були отримані та сплатив відповідні проценти, вищезазначений кредитний договір з усіма Додатковими угодами та Договорами про внесення змін та доповнень до нього припинив свою дію.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У виписці по особовому рахунку за період з 13 квітня 2005 року по 25 травня 2012 року по рахунку НОМЕР_3 зазначена сума заборгованості 33889,18 доларів США, сума якої співпадає із сумою кредиту у розрахунку заборгованості 33889,18 доларів США.

Крім того, заява на видачу готівки №648_1 від 27 березня 2008 року підтверджує отримання кредиту на суму 45000 доларів США.

Відповідно п.1 до Договору про внесення змін та доповнень №6 до кредитного договору №79-Л від 18 травня 2012 року, сторони визначили розмір заборгованості 31619,18 доларів США, а також відповідно до п.1.1 розмір простроченої заборгованості по процентах 2270 доларів США, що у загальній сумі становить 33889,18 доларів США.

У договорі поруки від 18 травня 2012 року №79/Л-Р-1 поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів у сумі 33889,18 доларів США з відповідними процентними ставками.

Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заборгованість за кредитним договором №79/Л від 15 квітня 2015 року не погашено, та не сплачено. Зобов'язальні правовідносини за кредитним договором не припинились.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, дав неналежну оцінку зібраним доказам, невірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є переконливими, такими що спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004) заборгованість у розмірі 29111,17 доларів США, а саме: за кредитом - 26989,41 доларів США; по відсотках - 2121,76 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004) судовий збір по 15 315,36 грн. з кожного окремо.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними договорів (кредитного, поруки та іпотеки) - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді