Постанова № 73518315, 18.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/12107/17 Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/1438/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 56 18.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.

секретар судового засідання: Тимошевська С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року у складі судді Ярмоли О.Я. у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що вона зареєстрована та проживає АДРЕСА_1. ЇЇ квартира, обладнане лише газовою плитою для приготування їжі. Вона, як споживач природного газу, споживала та вела розрахунок за спожитий газ відповідно до норм, встановлених діючим законодавством України. За січень 2017 року ТОВ «Київоблгаз Збут» почав нараховувати ціну за спожитий газ по нормам 12,16 кубічних метра на одну зареєстровану особу, а в лютому 2017 року - 18,30 кубічних метрів, що ОСОБА_2 вважає протиправним, оскільки нарахування має здійснюватися за нормою 7,1 кубічних метрів. Тому, просила суд визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» щодо нарахування граничних норм споживання природного газу на підставі додатку 10 Кодексу газорозподільних систем у розмірі 12,16 м3 на одну особу за січень 2017 року та 18,30 м3 на одну особу за лютий 2017 року; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» провести відповідних перерахунок за спожитий газ в розмірі 7,1 м3 на одну особу за січень та лютий 2017 року; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 3200,00 грн..

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ПАТ «Київоблгаз» щодо нарахування граничних норм споживання природного газу на підставі додатку 10 Кодексу газорозподільних систем у розмірі 12,16 куб.м. за січень 2017 року та 18,30 м. куб на одну особу за лютий 2017 року по особовому рахунку ОСОБА_2 мешканки квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано ТОВ «Київоблгаз збут» провести ОСОБА_2 відповідний перерахунок за спожитий газ в розмірі 7,1 м. куб. на одну особу за січень та лютий 2017 року. Стягнуто з ПАТ «Київоблгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500 грн.. Стягнуто з ПАТ «Київоблгаз» в дохід держави судовий збір 1200 грн.. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідачі ТОВ «Київоблгаз Збут» та ПАТ «Київоблгаз» просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що суд першої інстанції невірно розтлумачив ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки вказаною статтею не визначено, які саме лічильники необхідно встановлювати: індивідуальні чи загально будинкові. Вказують, що суд не надав оцінку листу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо забезпечення обліку природного газу у населення», тим самим проігнорувавши положення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Вказують, що ПАТ «Київоблгаз» є неналежним відповідачем, оскільки, встановлюючи лічильники, ПАТ «Київоблгаз» виконувало розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вказують, що судом не було встановлено у чому саме полягає моральна шкода, яку начебто отримала ОСОБА_2. Вважають, що судом невірно визначена сума судового збору, що повинна бути сплачена до державного бюджету. Вказує, що ТОВ «Київоблгаз збут» не проводить перерахунків обсягав газу, оскільки його функція - проводити нарахування вартості спожитого газу.

Позивач ОСОБА_2 надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Київоблгаз Збут» у якому зазначила, що у даному випадку має місце порушення з боку відповідачів прав споживача, які гарантовані ст.24 Конституції України та ч.1 ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів». Вказала, що суд першої інстанції вірно керувався ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки відносно цього закону є підзаконними Кодекс газорозподільних систем та Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку. Вказала, що у відповідності до ст.ст.5,6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» оператор ГРМ не вправі одноособово вирішувати питання, який саме газовий лічильних має бути встановлений для споживача - Індивідуальний чи загально будинковий. Вказала, що лист мешканців будинку від 18 січня 2017 року є вимогою установки індивідуальних газових лічильників кожному споживачу, а не засвідченням усвідомлення своїх дій та наслідків відмови від встановлення загально будинкового лічильника, як вказують відповідачі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнаня неправомірними дії ПАТ «Київоблгаз» та зобов'язаня ТОВ «Київоблгаз збут» провести перерахунок, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що розрахунок та визначення позивачу об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з 18 січня 2017 року було застосоване в зв'язку з загальною (масовою) відмовою мешканцями будинку АДРЕСА_1 від встановлення загально будинкового лічильника обліку газу. Тобто, Білоцерківська філія по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» змінила встановлений режим нарахування об'ємів розподіленого природного газу споживачам вказаного будинку, як санкцію за порушення Кодексу газорозподільних систем, що полягає у відмові в доступі до об'єкта побутових споживачів. Разом з тим, позивач не перешкоджала встановленню в її квартирі лічильника обліку газу. Отже, в даному випадку, факту відмови в доступі до об'єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання не встановлено. Натомість, встановленим є те, що позивач, як і інші мешканці багатоквартирного будинку заперечували встановлення загально будинкового лічильника, бажаючи мати індивідуальні лічильники обліку газу в своїх квартирах. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі порушили права позивача, оскільки при наданні послуги, яку позивач, як споживач могла одержати лише в одного виконавця, а виконавець при цьому нав'язував їй такі умови одержання послуги, які ставили споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, яким встановили лічильники обліку газу в їх помешканнях, тобто безпосередньо на об'єкті побутового споживача (ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Тому, дії відповідача ПАТ «Київоблгаз» щодо зміни встановленого режиму нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу та дії відповідача ТОВ «Київоблгаз збут» щодо проведення нарахування споживачу ціни за об'єм спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з 18 січня 2017 року суд першої інстанції вважав неправомірними. Відтак, похідним є задоволення позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «Київоблгаз збут» провести ОСОБА_2 відповідного перерахунку за спожитий газ по визначеним постановою КМ України №203 Нормам споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, в розмірі 7,1 м.куб. на одну особу за січень та лютий 2017 року.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу спричинена моральна шкода, оскільки остання неодноразово зверталася до відповідачів з чисельними скаргами, претензіями, а після отримання рахунків із зміненими нормами нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу, позивач подала відповідачу ПАТ «Київоблгаз» заяву про відключення її квартири від газопостачання, відповідачем порушенні прав споживача, а останній довелось витрачати час на їх поновлення, суд вважав можливим визначити розмір моральної шкоди в розмірі 500,00грн..

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до глави 7 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у таких випадках: відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції 01.10.2015) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 11 Кодексу газорозподільних систем норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.

До порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать:

1) відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) за їх наявності на об'єкті споживача;

2) відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив демонтаж лічильника газу (ЗВТ), що призвело до порушення строку проведення періодичної повірки лічильника газу (ЗВТ) та/або його ремонту, або його монтажу після проведення періодичної повірки;

3) використання газу побутовим споживачем (за відсутності лічильника) у випадках, коли споживачем протягом місяця з дати настання відповідних змін не було письмово повідомлено Оператора ГРМ про зміни, що стосуються збільшення опалюваної площі та збільшення кількості осіб, зареєстрованих на об'єкті побутового споживача;

4) пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим;

5) відмова в доступі до об'єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.

Відповідно до глави 3 розділу 11 Кодексу газорозподільних систем у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення.

Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу.

При цьому представник Оператора ГРМ в акті про порушення має попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об'ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу. У разі забезпечення споживачем протягом цього строку доступу представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу процедура нарахування за граничними об'ємами споживання природного газу населенням не застосовується.

Відповідно до ст.4 Кодексу газорозподільних систем: відмова в доступі до об'єкта споживача - вчинення споживачем (власником або наймачем об'єкта споживача) та/або власником території, де розташований/розміщений об'єкт споживача та/або комерційний вузол обліку, за яким здійснюються розрахунки споживача, дій, які перешкоджають представникам оператора газорозподільної системи виконувати функції, передбачені цим Кодексом, що засвідчується актом про порушення, складеним відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 23 березня 2016 року № 203 (у редакції від 30.04.2016 року) нарахування за спожитий газ (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача) здійснюється за нормою 7,1 м3.

Встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована, проживає за адресою: АДРЕСА_1. За даною адресою на позивача відкрито особовий рахунок абонента ОСОБА_2 на споживання природного газу.

27 липня 2012 року між позивачем та відповідачем в особі Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства (виконавець) було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання.

З копії інформаційної довідки про фінансовий стан абонента ОСОБА_2 вбачається, що з травня 2016 року об'єм спожитого газу нараховувався позивачу по нормі 7,10 м3, що споживач належно оплачувала, однак в січні 2017 року позивачу виставили граничну норму спожитого газу 12,16 м3, а в лютому - 18,30 м3, відповідно нарахування становили - 59,21 грн. та 101,47 грн. (а.с.7).

Станом на січень 2017 року позивач не мала заборгованості за спожитий газ, систематично здійснювала оплату за нормою 7,10 м3, а з січня 2017 року позивачу нарахували борг в сумі 224,31 грн. (а.с.7,8).

ПАТ «Київоблгаз» на підставі Акту про порушення від 19 грудня 2016 року та протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем від 26 грудня 2016 року в період з 18 січня 2017 року по 21 березня 2017 року усім мешканцям будинку АДРЕСА_1, у тому числі і по особовому рахунку позивача, застосував граничні об'єми споживання природного газу населення через порушення мешканцями будинку вимог Кодексу газорозподільних систем, а саме: недопущення представників філії для встановлення загальнобудинкового лічильника газу на виконання інвестиційної програми по встановленню загальнобудинкових лічильників мешканцям вказаного будинку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення Кодексу газорозподільних систем та ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що права позивача як споживача були порушені відповідачами.

Колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність з боку позивача перешкоджань для встановлення в її квартирі лічильника обліку газу. Факту відмови в доступі до об'єкта (квартири) побутового споживача, який розраховується за нормами споживання не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що позивач, як і інші мешканці багатоквартирного будинку заперечували встановлення загально будинкового лічильника, бажаючи мати індивідуальні лічильники обліку газу в своїх квартирах, що підтверджується розпискою мешканців на акті про порушення (а.с.35), заявою на відповідь від 28 грудня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що мешканці будинку неодноразово зверталися до відповідача з метою встановлення у їх квартирах індивідуальних газових лічильників.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції 01.10.2015) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

В порушення вимог вищевказаного закону, відповідачі не здійснили монтаж індивідуального газового лічильника, і на підставі відмови мешканців встановити загально будинковий лічильних здійснили підвищення тарифів вартості газу до 18,30 м3, що призвело до незаконного підвищення тарифів за споживання газу.

Так, в Законі Україні «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не визначено, які саме лічильники газу мають бути встановлені - індивідуальні чи загально будинкові.

Зобов'язанням погодитися на встановлення загально будинкового лічильника відповідачі (оператори ГРМ) фактично змусили мешканців будинків оплачувати об'єм газу спожитого багатоквартирним будинком в цілому, незалежно від фактичного споживання газу конкретним споживачем.

Однак, законом не передбачено обов'язок мешканців будинку погоджуватися на встановлення загально будинкового лічильника.

Крім того, слід зазначити, що ч.2 ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції 20.01.2018) передбачено обов'язок оснащення споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) саме індивідуальними лічильниками газу, а не загально будинковими лічильниками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для підвищення тарифів за споживання газу.

Вказаним також спростовуються доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції невірно розтлумачив ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки вказаною статтею не визначено, які саме лічильники необхідно встановлювати: індивідуальні чи загально будинкові.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 - 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем було заявлено три немайнові вимоги, за які остання мала б сплатити 1920,00 грн. (640,00 грн. - одна вимога немайнового характеру * 3 (кількість заявлених позивачем вимог = 1920,00 грн.).

Судом першої інстанції було задоволено позовну вимогу позивача щодо визнання неправомірними дій ПАТ «Київоблгаз» та частково задоволено вимогу про стягнення з ПАТ «Київоблгаз» моральної шкоди.

Таким чином, з урахуванням принципу пропорційності, стягненню з ПАТ «Київоблгаз» судового збору в дохід держави підлягає сума у розмірі 700,00 грн. (640,00 грн. + 100,00 грн.: (500,00 грн. - стягнута сума моральної шкоди * 640,00 грн. - судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди / 3200,00 грн. - сума моральної шкоди, яку позивач просила стягнути з відповідача).

Крім того, судом першої інстанції було задоволено позовну вимогу позивача щодо зобов'язання ТОВ «Київоблгаз Збут» здійснити перерахунок.

Таким чином, стягненню з ТОВ «Київоблгаз Збут» судового збору в дохід держави підлягає сума у розмірі 640,00 грн.

Відтак, доводи апеляційних скарг про те, що судом невірно визначена сума судового збору, що повинна бути сплачена до державного бюджету, колегія суддів приймає до уваги, як такі, що ґрунтуються на вимогах закону.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг про те, що суд не надав оцінку листу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо забезпечення обліку природного газу у населення», тим самим проігнорувавши положення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, сад не приймає до уваги, оскільки зазначений лист не може спростовувати положення закону визначені в ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та не звільняє відповідача від покладеного обов'язку щодо встановлення лічильників в квартирах.

Доводи апеляційних скарг про те, що ПАТ «Київоблгаз» є неналежним відповідачем, оскільки, встановлюючи лічильники, ПАТ «Київоблгаз» виконувало розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки виконання розпорядження Національної комісії, не звільняє відповідача від інших обов'язків щодо встановлення лічильників визначених Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Доводи апеляційних скарг про те, що ТОВ «Київоблгаз збут» не проводить перерахунків обсягав газу, оскільки його функція - проводити нарахування вартості спожитого газу, не ґрунтується на вимогах закону та спростовується квитанціями про отримання коштів ТОВ «Київоблгаз збут» за спожитий газ споживачем.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом не було встановлено у чому саме полягає моральна шкода, яку начебто отримала ОСОБА_2, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував положення закону, та врахував, що позивач неодноразово зверталася до відповідачів з чисельними скаргами, претензіями, а після отримання рахунків із зміненими нормами нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу, позивач подала відповідачу ПАТ «Київоблгаз» заяву про відключення її квартири від газопостачання при цьому вона витрачала свій особистий час на захист своїх прав, як споживач, які були порушені відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг частково заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення в цій частині відповідно до вимог ст.376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» та Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в дохід держави 640,00 грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в дохід держави 700,00 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «20» квітня 2018 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіН.В. Ігнатченко М.А. Яворський