Постанова № 73516510, 04.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 761/1390/15-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/821/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Лісовська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гуменюк А.І., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и в :

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 листопада 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 061-2914/840-0508 про надання кредиту в розмірі 219 000,00 доларів США, строком користування до 10 листопада 2037 року, зі сплатою 12,45% річних. Умови повернення кредиту, порядок сплати процентів за користування кредитом визначені в Кредитному договорі та додаткових угодах до Кредитного договору зі змінами та доповненнями. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 061-2914/840-0508-Р від 16 грудня 2011 року із ОСОБА_1 01 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалене рішення, яким стягнуто з відповідачів, солідарно, заборгованість за кредитним договором станом на 02.11.2012 року. Посилаючись на те, що відповідачами не виконано рішення суду, не погашено заборгованість, Банк з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за період з 02 листопада 2012 року по 13 серпня 2015 року у розмірі 97140,55 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 077 389,53 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів суму боргу у вигляді курсової різниці за кредитним договором у зв'язку із зміною курсу валют після ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 01 жовтня 2013 року у розмірі 3 253 080,11 грн. (т.1, а.с.2-4, 108-109).

В лютому 2016 року, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов про визнання поруки за договором поруки №061-2914/840-0508-Р від 16 грудня 2011 року припиненою (т.2, а.с.32-35).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнятий судом та об'єднаний із первісним позовом в одне провадження для спільного розгляду (т.2, а.с.45-46).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою залишено без розгляду (т.2, а.с.163-165).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково (т.2, а.с.175-181).

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, солідарно, на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором за період із 02 листопада 2012 року по 13 серпня 2015 року у розмірі 97 140,55 доларів США, що станом на 13 серпня 2015 року еквівалентно за курсом НБУ сумі у 2 077 389,55 грн., та судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 3 654 грн.

У задоволенні позову про стягнення боргу у вигляді курсової різниці відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ «Універсал Банк» та задовольнити її зустрічний позов, визнавши припиненою поруку за договором № 061-2914/840-0508-Р від 16 грудня 2011 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що ПАТ «Універсал Банк» порушив питання про дострокове повернення кредиту, направивши позичальнику відповідну вимогу 03 червня 2012 року, таким чином у Банку відсутні підстави для нарахування відсотків за кредитним договором після пред'явлення відповідної вимоги. Крім того, ухвалюючи рішення, суд не надав оцінки її доводам щодо ведення ПАТ «Універсал Банк» нечесної підприємницької діяльності та зловживання своїми правами як кредитора. Вказує на те, що умови договорів про розстрочення погашення заборгованості мали істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду позичальника, Банк не надав їй своєї згоди на продаж предмета іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості у визначеному розмірі. Також зазначає, що порука, за договором № 061-2914/840-0508-Р від 16 грудня 2011 року, є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України у зв'язку із пропуском банком шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до неї, як поручителя, після пред'явлення 03 червня 2012 року вимоги про дострокове виконання зобов'язань. Крім того, звертає увагу на те, що суддею було порушено таємницю нарадчої кімнати при вирішенні питання про відвід, справу суддя розглядав без мантії та нагрудного знаку, що свідчить про те, що розгляд справи здійснено неповноважним судом (т.3, а.с.59-87).

Ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року (т.3, а.с.115, 118).

В наданих запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» посилалось на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з умовами кредитного договору, укладеного з позичальником ОСОБА_2, проценти за користування кредитом сплачуються до дати повного погашення кредиту, а тому, зважаючи на ту обставину, що свої зобов'язання позичальник не виконує у Банку є підстави для нарахування відсотків за весь час користування кредитом. До укладення договору Банком було дотримано всі вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та надано відповідачу усю необхідну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, позичальник приймав на себе відповідальність за валютні ризики.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення курсової різниці у сумі 3 253 080, 11 грн. сторонами не оскаржено.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року,справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених підстав.

ОСОБА_5 в інтересах ПАТ «Універсал Банк» проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином, забезпечила явку до суду уповноваженого представника.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_2, колегія суддів виходила з наступного.

При розгляді справи у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат ОСОБА_4 (т.1, а.с.128). Подаючи скаргу на ухвалене у справі рішення, ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2, про що в суді апеляційної інстанції вказав уповноважений представник ОСОБА_4, зазначила спільну адресу проживання - АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що всі судові повідомлення про виклик до суду, направлені за зазначеною адресою відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не отримували, конверти повертались без вручення з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою кабінету міністрів від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня надходження.

Строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, якому адресоване поштове відправлення, вжити заходів для його отримання та ознайомлення з ним протягом цього строку. Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України у справі №6-3082цс16.

В той же час, не отримуючи виклики до суду, ОСОБА_1 забезпечувала явку до суду уповноважених представників, в повному обсязі використовувала надані законом процесуальні права, в тому числі і право на відвід. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2, будучи обізнаним про ухвалення у справі рішення через свого представника, його не оскаржив. Такі дії відповідача ОСОБА_2 судом розцінені як втрату ним інтересу до даної справи.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

22 листопада 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 061-2914/840-0508 про надання кредиту в розмірі 219 000,00 доларів США строком користування до 10 листопада 2037 року, зі сплатою позичальником 12,45% річних. До вказаного кредитного договору сторонами було укладено додаткові угоди.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (надалі - «Кредит» або «кредит») у сумі та на умовах, визначених у цьому Договорі, Додатку 1 та Додатку 2, а Позичальник зобов'язується погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених Договором, Додатком 1 та Додатком 2.

Відповідно до п.п. 2.4 Кредитного договору погашення основної суми Кредиту та сплата процентів здійснюються у формі щомісячних платежів.

Сума щомісячних платежів за цим Договором, що включає погашення основної суми кредиту та нарахованих процентів, зазначена у Додатку 1 до цього Договору. Графік Щомісячних Платежів визначено у Додатку 2 до цього Договору.

Позичальник зобов'язується щомісячно в Дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування включно до такої дати відповідної суми коштів на Поточний рахунок Позичальника, вказаний у п.2.1.3. даного Договору. Позичальник доручає Кредитору самостійно направляти кошти на погашення заборгованості Позичальника у порядку та черговості, визначених п. 2.8 цього Договору та іншими умовами цього Договору.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 219 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 16 грудня 2011 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 061-2914/840-0508-Р.

03 червня 2012 року ПАТ «Універсал Банк» направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту від 29 травня 2012 року. Відповідно до вимоги розмір заборгованості позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за кредитним договором становить 230 392, 67 доларів США, з яких: 5459, 58 - прострочена заборгованість за кредитом; 201762,1 - строкова сума заборгованості за кредитом; 23170,99 - проценти, нараховані за користування кредитними коштами. Банк вимагав від позичальника, з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування коштами. У випадку невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги (т.1, а.с.98).

Вказану вимогу відповідач ОСОБА_2 отримав 05 червня 2012 року (т.1, а.с.99).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору ПАТ «Універсал Банк» 19 січня 2013 року звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/1771/13- ц стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_1, солідарно, на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором №061-2914/840-0508 від 22 листопада 2007 року в розмірі: простроченої заборгованості 8105,63 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 64788,30 грн.; суми дострокового стягнення кредиту 199115,05 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1591526,59 грн.; відсотків 35684,26 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 285 224,29 грн., за період з 10 лютого 2009 року до 02 листопада 2012 року.

За вищевказаних обставин, виходячи із того, що заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду відповідачами не виконано, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за період із 02 листопада 2012 року по 13 серпня 2015 року у розмірі 97 140,55 доларів США, що станом на 13 серпня 2015 року еквівалентно за курсом НБУ сумі у 2 077 389,55 грн.

Оспорюючи такий висновок суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вказує, що суд не врахував неправомірності поведінки Банку, оскільки останній зловживав своїм правом іпотекодержателя та не надав дозволу на добровільний продаж предмету іпотеки, що призвело до його знецінення; крім того, пред'явивши вимогу про дострокове погашення суми кредиту, безпідставно продовжує нараховувати проценти; в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» застосував такий механізм реструктуризації, що привело до абсолютного дисбалансу інтересів сторін кредитного договору на користь Банку. На її думку, це є підставою для відмови у задоволені основного позову відповідно до вимог ч. 3 ст. 16 ЦК України. Також акцентує увагу на тому, що порука за укладеним нею договором припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки повідомлення про перенесення строку виконання зобов'язання нею отримано не було. Окрім зазначеного, звертає увагу на ухвалення рішення небезстороннім судом та порушення тайни нарадчої кімнати.

При перевірці вищенаведених доводів скарги судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором №061-2914/840-0508 від 22 листопада 2007 року. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за період з 10 лютого 2009 року до 02 листопада 2012 року.

Вказане рішення суду відповідачами не виконане.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що ПАТ «Універсал Банк» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а також на те, що умови договорів про розстрочення погашення заборгованості мали істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду позичальника, ПАТ «Універсал Банк» не надало їй своєї згоди на продаж предмета іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах №6-1206цс15 від 23.09.2015, №6-2631цс15 від 21.09.2016.

Таким чином, ПАТ «Універсал Банк» має право нараховувати проценти за користування кредитом до дня повернення суми кредиту в повному обсязі. Направлення ПАТ «Універсал Банк» вимоги про дострокове повернення заборгованості, так само, як і наявність судового рішення про стягнення заборгованості, не позбавляє його права на отримання процентів за весь строк користування кредитом. Умови кредитного договору та додаткових угод до нього є чинними, ОСОБА_2 не звертався до суду із вимогами про визнання їх недійсними.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обов'язком кредитора та реалізується ним на власний розсуд. Тому, не надання ПАТ «Універсал Банк» згоди на добровільну реалізацію предмета іпотеки не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань за договором.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2, як позичальник, не оскаржив рішення суду першої інстанції про стягнення з нього заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення Банком положень Закону України "Про захист прав споживачів" при проведенні реструктуризації заборгованості є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 у розумінні положень цього Закону не є споживачем і може оспорювати розмір заборгованості за договором, а не обставини його укладення.

Також, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що її порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до неї, як поручителя, після пред'явлення 03 червня 2012 року вимоги про дострокове виконання зобов'язань.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Договором поруки, укладеним із ОСОБА_1, не було визначено строку припинення поруки.

Пунктом 5.2.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди б/н до кредитного договору від 08 червня 2010 року визначено, що сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України у випадку настання будь-якої із нижченаведених обставин та направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання позичальника за цим договором з дня відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику, якщо інший термін/строк не передбачений у відповідному повідомленні/вимозі. При цьому вважається, що строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором закінчився в день відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі кредитора (т.1, а.с.64).

Як зазначалось вище, Банк скористався наданим Законом правом та 03 червня 2012 року направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту від 29 травня 2012 року та вимагав від позичальника, з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування коштами. У випадку невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги (т.1, а.с.98).

Вказану вимогу відповідач ОСОБА_2 отримав 05 червня 2012 року (т.1, а.с.99).

Отже, строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав у повному обсязі 06 серпня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19 січня 2013 року, що було установлено заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2013 року, тобто, в межах шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України (т.2, а.с.13).

Також, заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі № 761/1771/13- ц стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно, на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором №061-2914/840-0508 від 22 листопада 2007 року в розмірі: простроченої заборгованості 8105,63 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 64788,30 грн.; суми дострокового стягнення кредиту 199115,05 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1591526,59 грн.; відсотків 35684,26 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 285 224,29 грн., за період з 10 лютого 2009 року до 02 листопада 2012 року.

Вказане рішення набрало законної сили, відповідачкою ОСОБА_1 оскаржено не було.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року встановлено дійсність договору поруки, укладеного із ОСОБА_1

З огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст статей 553, 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, в якому судом розглядалося питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин. Вказана правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-2017цс15.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скарги щодо припинення поруки. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_1

В той же час, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення відсотків, тобто, щомісячних платежів.

Боржник (а отже і поручитель) за укладеним кредитним договором приймали на себе зобов'язання повертати суму кредиту з відповідними процентами до 10.11.2037 року, сплачуючи її частинами (щомісячно) згідно з графіком. Таким чином, сторони встановили не тільки строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до ст. 261 ЦК починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого ч.4 ст.559 ЦК України 6-місячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом. Тобто, Банк мав протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) пред'явити вимоги до поручителя.

У разі таких вимог більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення коштів поза межами цього строку.

Вищевикладене судом першої інстанції не враховано та помилково стягнуто з поручителя у порушення вимог ч.4 ст.559 ЦК України заборгованість за відсотками за весь заявлений період.

В ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_5 не заперечувала того факту, що вимогу до поручителя в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем Банк не направляв.

Відповідно до розрахунку заборгованість по договору станом на 13.08.2015 (курс НБУ на дату розрахунку 21,3854 грн. за 1 долар США) всього становить 97 140, 55 доларів США, в тому числі відсотки - 88 893,94 долари США, підвищені відсотки - 8 246,61 доларів США (т.1, а.с.110-111).

Виходячи із положень ч.4 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_1 припинилась щодо відсотків за період з 02.11.2012 по 10.07.2014 року включно, оскільки вимога до неї як до поручителя позивачем пред'явлена не була.

Крім того, припинилась порука ОСОБА_1 і до нарахованих відсотків за період з 10.01.2015 по 09.02.2015 року у розмірі 2 572,30 долари США та нарахованих підвищених відсотків за період з 10.01.2015 по 13.08.2015 року у розмірі 97,47 грн., зважаючи на те, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем 28.08.2015 року (т.1, а.с.108-109,111,113).

Таким чином до стягнення з ОСОБА_1 підлягає:

За відсотками: 88 893,94 (загальна сума заборгованості) - 55 203,38 (сума заборгованості за період з 02.11.2012 по 10.07.2014 року включно) - 2 572,30 (відсотки за січень 2015) = 31 118,26 доларів США;

За підвищеними відсотками: 8 246,61 (загальна сума заборгованості) - 7 153,80 (сума заборгованості за період з 02.11.2012 по 10.07.2014 року включно) - 97,47 (відсотки за січень 2015) = 995,34 доларів США;

А всього: 31 118,26 + 995,34 = 32 113,60 доларів США, що по курсу НБУ станом на 13.08.2015 року становить 686 762,18 грн.

Щодо розгляду даної цивільної справи небезстороннім судом та ухвалення відповідно незаконного рішення колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 20 ЦПК України 2004 року, який був чинним на час постановлення оскаржуваної ухвали, визначені підстави для відводу(самовідводу) судді. Суддя підлягав відводу(самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 21 ЦПК України 2004 року.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб'єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи

Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу.

Об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо; суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант; наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі, участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення тощо.

Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.

З матеріалів справи убачається, що при розгляді даної цивільної справи відвід головуючому судді Гуменюк А.І. заявлявся неодноразово. При цьому, будь-яких доказів зацікавленості судді у розгляді справи на користь сторони позивача надано не було.

Всі заяви були розглянуті судом відповідно до вимог ст. 24 ЦПК України 2004 року, будь-яких порушень при вирішенні заяв про відвід судом апеляційної інстанції не встановлено. Розгляд же справи суддею без атрибутів судової влади - мантії та нагрудного знаку судді не свідчить про незаконність постановленого судового рішення, а є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Колегія суддів розцінює таку поведінку сторони як обраний нею спосіб тиску на суд з метою отримання бажаного для себе рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по нарахованим відсоткам за кредитним договором у розмірі 97 140 доларів США 55 центів підлягає зміні, а розмір відсотків за кредитним договором № 061-2914/840-0508 від 22 листопада 2007 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 солідарно із ОСОБА_2 на користь Банку зменшенню з 97 140,55 доларів США до 32 113,60 доларів США, що станом на 13 серпня 2015 року по курсу НБУ еквівалентно 686 762,18 грн., у зв'язку з чим рішення в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, виплатити різницю іншій стороні(ч.10 ст.141 ЦПК). Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що позивачем при пред'явленні позову сплачено 3654 грн. судового збору (т.1, а.с.1). Понесені позивачем судові витрати оскаржуваним рішенням були стягнуті солідарно з відповідачів. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 606,34 грн. та 4019,41 грн. (т.3, а.с.57,58). Судовий збір у розмірі 606,34 грн. відшкодуванню не підлягає, оскільки стосується вирішенню позовних вимог про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог (30% від заявлених), суд виходив з наступного: 1339,80 грн. - сума судового збору, яка відповідає частини задоволених вимог в ході апеляційного перегляду справи; 3654:3 = 1218 грн. - сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених Банком, 2436 грн. - сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених Банком (3 654 грн. - 1 218 грн.); 1 339,80 грн. - 1 218 грн. = 121 грн.

А тому, суд стягує з ОСОБА_2 на користь Банку 2 436 грн. та відшкодовує ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 121 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості по нарахованим відсоткам за кредитним договором у розмірі 97 140 доларів США 55 центів змінити.

Зменшити розмір відсотків за кредитним договором № 061-2914/840-0508 від 22 листопада 2007 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) солідарно із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) з 97 140 доларів США 55 центів до 32 113 (тридцяти двох тисяч сто тринадцяти) доларів США 60 центів, що станом на 13 серпня 2015 року по курсу НБУ еквівалентно 686 762 грн. (шестиста восьмидесяти шести тисячам семиста шести десяти двом)18 коп.

У зв'язку з чим рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) із ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 2 436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість) на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 121 грн. (сто двадцять одну) 80 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль