Постанова № 73516495, 03.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 753/15052/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2110/2018

03 квітня 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі:

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року (суддя Колесник О.М.) в справі за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 585,79 доларів США та 5 787 267,59 грн., з яких: 43 194,32 доларів США сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 18 391,47 доларів США сума простроченої заборгованості по відсоткам, 17 794,04 грн. сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії, 5 769 473,55 грн. пеня за прострочення заборгованості за кредитним договором, судові витрати покласти на відповідача.

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 2 га., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язано ОСОБА_1 передати по акту прийому-передачі Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» на зберігання автомобіль марки «Nissan» модель «Armada», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, колір сірий, шасі НОМЕР_3, тип ТЗ легковий універсал. Реєстраційний НОМЕР_4.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Позивачем не надано доказів на підтвердження вартості земельної ділянки та транспортного засобу, яка б відповідала розміру заборгованості за кредитним договором.

При цьому, позивачем не доведено наявність кредитної заборгованості, не надано доказів на підтвердження видачі грошових коштів відповідачу.

Також посилається на те, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та позивачем укладено договір застави транспортного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснення представника позивача, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в разі задоволення позовних вимог, виконання такого рішення буде ускладненим або неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в поданій заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на земельну ділянку, площею 2 га., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 передати по акту прийому-передачі Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» на зберігання автомобіль марки «Nissan» модель «Armada», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, колір сірий, шасі НОМЕР_3, тип ТЗ легковий універсал. Реєстраційний НОМЕР_4.

Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою позивач посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору №08-397/07-А від 15.08.2007 року утворилася заборгованість у розмірі 61 585,79 доларів США та 5 787 267,59 грн.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, редакція якої діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України, редакція якої діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З позовної заяви вбачається, що предметом позову є кредитний договір №08-397/07-А від 15.08.2007 року, укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 54 350 доларів США з оплатою по процентній ставці 9,3 процентів річних.

15.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір застави автомобіля в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

З викладеного слідує, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за спірним договором сторони уклали договір застави автомобіля, на який накладено заборону на відчуження.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи, що ОСОБА_1, як власник транспортного засобу, може користуватися своїм автомобілем, що створює ризик випадкового знищення або пошкодження предмета застави, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Згідно з ч.2 ст. 152 ЦПК України, редакція якої діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору №08-397/07-А від 15.08.2007 року, кредитні ресурси, отримані позичальником за цим Договором використовуються за цільовим призначення: для придбання автомобіля марки «Nissan» модель «Armada», 2007 року випуску.

Спірні правовідносини виникли на підставі невиконання позичальником кредитного договору, який забезпечено договором застави автомобіля, який на праві власності належить відповідачу.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 передати по акту прийому-передачі позивачу на зберігання належний йому автомобіль.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30.08.2017 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 2 га., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Так, частиною 3 ст. 152 ЦПК України, редакція якої діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Доводи апеляційної скарги, що зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором застави транспортного засобу, є безпідставними, оскільки ціна позову значно перевищує вартість автомобіля, переданого відповідачем в заставу.

Відповідачем не надано належних доказів про те, що вартість земельної ділянки не відповідає розміру позовних вимог, не була спростована та обставина, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

При цьому, у позивача відсутня можливість визначення вартості земельної ділянки, яка на праві власності належить відповідачу.

Твердження апеляційної скарги, що судом першої інстанції неправомірно задоволено заяву про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено наявність кредитної заборгованості, не надано доказів на підтвердження видачі грошових коштів відповідачу, не може бути підставою для відмови у забезпеченні позову, так як суд при постановленні ухвали про забезпечення позову не перевіряє правомірність позовних вимог та їх доведеність.

Враховуючи те, що доказів існування іншого майна, яке б за своєю вартістю відповідало ціні позову, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і законних підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді