Постанова № 73515556, 18.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 752/26704/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/3441/2018Головуючий у суді першої інстанції - Чередніченко Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.

секретар Горбачова І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року за скаргою ОСОБА_3 на дії державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Відділу ДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві Проц B.C. та Бережної О.О. (а.с.1-2).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист по справі № 2-1055/11 від 30.03.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 1 483 198 грн. 98 коп.

Згідно вказаного виконавчого листа державним виконавцем Проц B.C. 04.01.2013 було відкрито виконавче провадження ВП № 35871917.

01.08.2014 державним виконавцем Бережною О.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

20.01.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення стягувачеві виконавчого листа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з підстав відсутності майна в боржника, та вказано, що повернення документу не позбавляє права стягувача пред'явити виконавчий документ для повторного його виконання у встановлений законом строк.

Зазначав, що про постанову державного виконавця про накладення арешту боржник ОСОБА_3 дізнався лише в листопаді 2017 року, коли отримано інформацію від Головного територіального управління юстиції, а тому строк оскарження даної постанови був пропущений ним з поважних причин.

Скаржник вважає, що оскільки всі постанови в рамках даного виконавчого провадження не були вручені скаржнику, тому порушено закон і дії державних виконавців мають бути визнані незаконними, а постанова про арешт підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, заявник просив поновити строк подання скарги на дії державних виконавців; визнати дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц. В.С. та Бережної О.О. протиправними та зобов'язання скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що був накладений постановою державного виконавця від 01.08.2014 у виконавчому провадження № 35871917.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2018 поновлено ОСОБА_3 строк для подання скарги на дії державних виконавців та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державних виконавців ВДС Голосіївського РУЮ в м. Києві (а.с. 34-37).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги та зобов'язання начальника відділу Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві усунути порушення, допущені у виконавчому провадженні, шляхом скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2014. Вказує на неповноту з'ясування судом обставин справи та їх недоведеність (а.с. 40-42).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Сторони в судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії державних виконавців були правомірними та вони діяли з додержанням вимог закону.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 30.03.2012 Голосіївським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист по справі № 2-1055/11 від 30.03.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 1 483 198 грн. 98 коп.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

04.01.2013 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №35871917.

01.08.2014 державним виконавцем Бережною О.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В ході здійснення виконання виконавчого провадження, державним виконавцем з'ясовано, що згідно відповіді УДАІ м. Києва транспортних засобів на праві приватної власності за боржником не зареєстровано. Розрахункові рахунки в банківських установах відсутні. Боржник на обліку в органах Пенсійного фонду не перебуває пенсію не отримує. Згідно відповіді Державної податкової служби боржник офіційно не працює. Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо реєстрації нерухомого майна відсутні. Майно, за адресою реєстрації боржника на яке можливо звернути стягнення відсутнє, що підтверджується актом державного виконавця від 13.01.2015.

Згідно вимог ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

20.01.2015 державним виконавцем Бережною О.О. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», та роз'яснено стягувачу, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання (а.с. 24).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року N 606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тобто, при винесені постанови про повернення виконавчого документа державний виконавець вправі вирішити питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника, лише у випадках його повернення до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Матеріали справи не містять доказів того, що виконавче провадження закінчене, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця та постанови про арешт майна боржника.

Твердження заявника у скарзі та в апеляційній скарзі про те, що йому не направлялася постанова про відкриття виконавчого провадження, не підтверджується належними доказами. Так, з відповіді Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 22911/2-17 від 27.11.2017 вбачається, що враховуючи закінчення строку, встановленого п. 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, зберігання реєстрів на відправлення кореспонденції, встановлення факту направлення на адресу боржника копій процесуальних документів не є можливим.

При цьому, слід наголосити, що сам по собі факт необізнаності боржника про виконавче провадження, не може бути підставою для визнання дій та рішень державних виконавців неправомірними, оскільки боржник знав про існування судового рішення про стягнення з нього боргу, проте не вчинив дій з добровільного виконання судового рішення. Винесення державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження і арешт майна боржника узгоджується з вимогами закону і такі дії державних виконавців направлені виключно на виконання судового рішення.

В силу вимог Закону, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню. В даному випадку дії та рішення державних виконавців були направленні саме на належне виконання судового рішення і такі їх дії та рішення були вчинені (прийняті) з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам викладеним у скарзі належну правову оцінку, а тому цілком правомірно постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З вищенаведених підстав, викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на законність і справедливість постановленої судом ухвали не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року за скаргою ОСОБА_3 на дії державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 19 квітня 2018 року.