Рішення № 73515231, 20.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2018 року № 826/5845/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови

ОБСТАВНИМИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови від 05.01.2017 №З-0501/1-10/10-44/0501/09/01.

В обґрунтування позову позивач вказує, що посадова особа Державної архітектурно-будівельної інспекції України безперешкодно перебувала на об'єкті перевірки (у магазині) та мала можливість ознайомитись зі всіма документами, що знаходяться у куточку споживача. Крім того позивач вказує, що відповідачем не було пред'явлено посвідчення та направлення на проведення перевірки.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у запереченнях, з яких вбачається, що оскаржувану постанову прийнято у зв'язку із не допуском позивачем посадової особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України до перевірки.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на 26.09.2017) ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 на адресу Департаменту надійшов лист Великодимирської селищної ради Броварського району Київської області від 30.11.2016 року №1171, вх. №10/10-0512/29 від 05.12.16 щодо проведення перевірки по об'єкту будівництва, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідачем 19.12.2016 видано направлення №958.16/16/03 для проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Будівництво магазину» за адресою: АДРЕСА_1.

22.12.2016 під час виїзду на об'єкт перевірки позивачем повідомлено, що документи необхідні для проведення перевірки будуть надані 23.12.2016.

23.12.2016 позивачем відмовлено у доступі на об'єкт та не надано документи необхідні для проведення перевірки.

У зв'язку з викладеним відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених функцій від 23.12.2016 (далі - акт).

Також, 23.12.2013 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.12.2016 №С-2312/6.

За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.01.2017 №З-0501/1-10/10-44/0501/09/01, якою позивача за порушення вимог п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.1 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553; позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.1 п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф.

Згідно зі п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

За змістом частини 1 статті 41 Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частині 4 цієї статті Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно зі п. 7 Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Абзацом першим пункту 9 Порядку визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

В силу приписів п. 13 Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

- вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;

- перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;

- бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

- за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;

- подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Водночас, пункт 14 Порядку визначає, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, посадова особа відповідача 22.12.2016 здійснив виїзд на об'єкт перевірки, проте позивачем повідомлено, що документи необхідні для проведення перевірки будуть надані 23.12.2016.

23.12.2016 позивачем відмовлено у доступі до об'єкту перевірки та не надано документи необхідні для проведення перевірки, у зв'язку з чим складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 23.12.2016.

Також у вказаному акті зазначено, що позивач відмовився від отримання та підпису вказаного акту,внаслідок чого, відповідач направив акт поштою.

Щодо доводів позивача, що відповідач самостійно міг ознайомитись зі всіма документами у куточку споживача на об'єкті перевірки (в магазині), суд зазначає, що допуск до перевірки в тому числі шляхом надання запитуваних документів є обов'язком позивача.

Щодо доводів позивача, що відповідачем йому показано посвідчення та не надано таке посвідчення для огляду, суд зазначає, що на фото, що долучені до матеріалів справи позивач вказує на особу перевіряючого із вказівкою його посади, прізвища, ім'я та по-батькові, отже позивач був обізнаний, що зазначена особа є посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, причиною недопуску посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки позивач зазначив, що позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил призначена на 04.02.2016 у період обмеження проведення перевірок контролюючими органами, що передбачене пунктом 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71 -VIII.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У грудні 2014 року прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання у 2015 році, а саме:

1) Закон України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон №71-VIII), пунктом 3 Прикінцевих положень якого передбачено:

Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій;

2) Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон №76-VIII), пунктом 8 Прикінцевих положень якого передбачено:

Установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Отже, на даний час мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців закінчився 01 липня 2015 року.

Аналізуючи викладені правові норми, необхідно зазначити, що норми Закону №76-VІІІ, зокрема щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються усіх контролюючих органів, водночас норми Закону №71-VІІІ є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю та контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Слід зазначити, що положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII розповсюджується тільки на здійснення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів та здійснюються Державною фіскальною службою та її територіальними органами.

Зокрема необхідно також зазначити, що й назва Закону №71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначає коло питань, які стосуються саме податкових правовідносин.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами встановлений Законом №71-VШ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Отже, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, якими передбачено обмеження щодо проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік встановлено для контролюючих органів, а саме - Державної фіскальної служби України та її територіальним органам і Державної фінансової інспекції та її територіальним органам.

Водночас, суд звертає увагу на те, що положення вказаних вище нормативних актів робить послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеженням повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

При цьому, Законом №76-VIII (пункт 8 Прикінцевих положень) встановлено обмеження на проведення перевірки за колом суб'єктів для усіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

Отже, зазначене засвідчує, що правовідносини, пов'язані зі встановленням обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, а не Законом №71-VIII і тривали протягом січня-червня 2015 року. Тобто, мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців закінчився 01 липня 2015 року.

Крім того, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадовим особам органів державного архітектурно-будівельного контролю забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, відповідачі в силу згадуваної норми Закону позбавлені можливості надати оцінку обсягам доходу суб'єктам господарювання, що також вказує на непоширення норм Закону №71-VIII на відповідачів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку проте, що на відповідачів не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, у постанові від 17 листопада 2016 року у справі К/800/20405/16, в ухвалі від 15 грудня 2016 року у справі К/800/13090/16, в ухвалі від 26 січня 2017 року у справі К/800/28961/16.

Окрім цього, офіційне роз'яснення щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, надало також Міністерство юстиції України в листі від 04.12.2015 №2112/14157-0-4-15/8.1, в якому зазначає, що вказаний Закон від 28 грудня 2014 року № 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

З огляду на викладене вище, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідачами з метою проведення перевірки необхідно було отримати дозвіл Кабінету Міністрів України, щодо застосування до правовідносин, що виникли під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю положень Закону №71 -VIII від 28.12.2014.

Крім того, слід зазначити, що відмова у допуску працівників органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва є порушенням містобудівного законодавства, за вчинення якого передбачена відповідальність. Недопущення працівників органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт перевірки є причиною для винесення припису про усунення порушень законодавства.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2016 року №21-608а16.

Отже, під час розгляду справи позивачем належним чином не спростовано висновки відповідача щодо не допуску останнього на об'єкт для проведення перевірки.

Так, відповідачем направлено поштовим відправленням позивачу акт від 23.12.2016, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.12.2016 та припис від 23.12.2016, що не заперечується останнім.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений Законом, правомірно застосував санкцію за не виконання суб'єктом містобудування вимог пункту 14 Порядку №553, який зобов'язує суб'єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Окрім цього, суд відмічає, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності, згідно зі ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 2 згаданого Закону, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова від 05.01.2017 №З-0501/1-10/10-44/0501/09/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно частини 4, 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити з задоволенні позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда