Рішення № 73508207, 19.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. № 814/389/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54025; до відповідача:Військової частини А0224, пр. Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025 про:визнання протиправними дій; стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 18065,02 грн.,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Військової частини А 0224 (надалі – відповідач) щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, розміру щомісячної додаткової грошової винагороди;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 18 065,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що, в порушення пункту 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі – ОСОБА_2 № 2011), відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди (передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», надалі – Постанова № 889), яка, на думку позивача, є складовою грошового забезпечення. Також, позивач вказала, що пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються із служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 23-27) відповідач зазначив, що при визначенні належної позивачу до виплати суми одноразової грошової допомоги він керувався положеннями затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (надалі – Інструкція № 260) та затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (надалі – Інструкція № 550). Також відповідач зазначив у відзиві, що передбачена Постановою № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу командира військової частини А 0224 (по стройовій частині) від 01.11.2017 № 156, позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров’я) та з 01.11.2017 її було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. сп. 12).

Як вказано у пункті 2 статті 15 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби, не врахував позивачу суму щомісячної додаткової грошової винагороди у сумі - 3284,55 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 889. Відповідачем, замість 48 173,40 грн. було виплачено позивачу 30 108,38 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким же чином, як у Законі № 2011, визначено складові грошового забезпечення у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі – Постанова № 1294).

ОСОБА_2, ані Постанова № 1294 (яка була чинною на час звільнення позивача зі служби), не містять визначення «місячне грошове забезпечення».

У пункті 2 Постанови № 1294 вказано, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального звя’зку та захисту інформації (далі - державні органи).

У пункті 1.2 затвердженої відповідно до Постанови № 1294 Інструкції № 260 зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

В той же час, пунктом 38.6 Інструкції № 260 визначено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 (до них належить позивач) та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Пунктами 3 і 8 Інструкції № 550 визначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов’язків за якою він допущений) та винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порівняння складових грошового забезпечення та складових місячного грошового забезпечення (відповідно до пункту 38.6 Інструкції № 260 та пунктів 3, 8 Інструкції № 550) свідчить про те, що Інструкціями № 260 і № 550 безпідставно було звужено обсяг соціальних гарантій військовослужбовців, встановлених Законом № 2011.

Пунктом 1 Постанови № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду певним категоріям військовослужбовців – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункт 5).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вказано вище, пунктом 2 Постанови № 1294 Міністерству оборони України були надані повноваження затвердити порядок виплати грошового забезпечення, а не визначати його складові.

Керуючись Інструкціями № 260 і № 550, відповідач не включив суму винагороди, виплата якої передбачена Постановою № 889, до складу одноразової грошової допомоги, виплата якої встановлена пунктом 2 статті 15 Закону № 2011.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2011, положення Інструкцій № 260 і № 550 та не відповідають нормам, що містяться у Постанові № 1294 та Постанові № 889, в зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Оскільки вказана позивачем сума різниці відповідачем не підтверджена, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 18 065,02 грн. заявлені передчасно, тому не підлягають задоволенню. На думку суду, належним способом захисту в даному випадку є зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок виплаченої суми грошової допомоги при звільненні.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54025, РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А0224 (пр. Героїв Сталінграду, 72, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 08489704) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А 0224 (пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 08489704) щодо виплати ОСОБА_1 передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011—ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги без врахування передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди.

3. Зобов’язати Військову частину А 0224 (пр. Героїв України, 72, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 08489704) провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 суми, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011—ХІІ «Про соціальний і правовий одноразової захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги, з врахуванням передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди, та виплатити ОСОБА_1 відповідну суму різниці.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна