Рішення № 73506022, 19.04.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3467/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - ОСОБА_1,

за участю секретаря - Грицай Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просе стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по кредитному договору на загальну суму 167500,20 гривень , яка складається з:

- заборгованості за кредитом 152 171,58 гривень;

- заборгованість по відсоткам за користуваня кредитом 4 659,58 гривень;

- заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту 5 092,53 гривень;

- заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків 1 901,70 гривень;

-розмір інфляційних витрат за кредитом 2724,67 гривень;

-розмір інфляційних витрат за відсотками 950,14 гривень.

та судові витрати сплачені ним у вигляді судового збору в сумі 2 512,50 гривень.

В судовому засіданні повноважний представник позивача ОСОБА_3просив, у зв*язку з прийняттям відповідних законів, позов задовольнити частково , а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом 152 171,58 гривень та заборгованість по відсоткам за користуваня кредитом 4 659,58 гривень, а також всю суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 512,50 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_4, вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в розмірі суми основного боргу в розмірі 152 171,58 гривень та заборгованості по відсоткам в розмірі 4659,58 гривень, а щодо судового збору, то він підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених вимог.

Відповідач ОСОБА_2, погодилась з думкою її представника, та визнала позов в цих розмірах, при цьому вона пояснила, що оскільки в неї викрали машину , яка була предметом договору з позивачем та в неї були змінені номери двигуна та кузова вона не могла її використовувати за призначенням і це призвело до неможливості нею своєчасно розрахуватись з позивачем за отриману суму кредиту.

Судом при досліджені письмових доказів встановлено, що представником позивача надані суду ксерокопії завірених у передбаченому законом порядку документів, в тому числі і копія кредитного договору№235АІ20140304001 від 04.03.2014 року (а.с.6-10), підписаного як відповідачем так і повноважним представником позивача, та в якому містяться умови, що відповідають умовам, передбаченим законом для кредитного договору.

Відповідно до ст.12 ЦПК України- Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В статті 82 ЦПК зазначено -

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Таким чином, з огляду на пояснення сторін, судом встановлено, що відповідач отримала у позивача кредит на умовах зазначених в договорі на отримання кредиту та на умовах зазначених в додатках до нього, оскільки з цим погодилась як відповідач так і її представник.

При досліджені письмових доказів судом встановлено.

Між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №235АІ20140304001 від 04.03.2014 року, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 312 500,00 гривень з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 04.03.2019 р.(включно) (а. с.6-10).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши позичальникові ОСОБА_2 кредит в розмірі, обумовленому сторонами. Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, не забезпечивши своєчасного повернення позивачеві запозичених коштів. Внаслідок цього станом на 06.11.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 167 500,20 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом 152 171,58 гривень; заборгованість по відсоткам за користуваня кредитом 4 659,58 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту 5 092,53 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків 1 901,70 гривень; розмір інфляційних витрат за кредитом 2724,67 гривень; розмір інфляційних витрат за відсотками 950,14 гривень ( а.с.17-20).

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, його представника та дослідивши письмові докази, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються (ст. ст. 525,526 ЦК України). В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідач не надав позивачеві грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання належним чином не виконав. Отже, у банку виникло право вимагати від ОСОБА_2 повернення суми кредиту.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 152171,58 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4659,58 гривень, а всього 156831,16 грн. суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014р. №1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч.2 ст. 11 вказаного Закону його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Частиною 5 ст. 11 цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м.Лиман (колишнє м.Красний Лиман) включено в цей перелік (підпункт 1 п.1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079 р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р, в подальшому розпорядження від 05.11.2014р. №1079-р було предметом оскарження в адміністративному суді та у задоволенні позову було відмовлено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р. на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач зареєстрована у м. Лиман (колишнє ОСОБА_5) (а.с.14-15).

Тому з огляду на викладене позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені та інфляційних витрат в сумі 10669,04 грн. не грунтуються на вимогах законодавства і задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем при зверненні до суду по сплаті судового збору в сумі 2 515,50 гривень (а.с.3), суд враховує вимоги п. 35 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати» відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Також суд враховує роз»яснення, викладені у п.36 вказаної постанови, які передбачають, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Тому позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 352,45 грн.(2512,50 x 93,63% (156831,16: (167500,20:100) xl%).

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків-2158421309 на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (юридична адреса:03150,Україна, м.Київ, вул.Ковпака,29, МФО 300023, п/р №29090150130005, ЄДРПОУ 00039019- суму заборгованості в розмірі 156831,16 (сто п*ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 16 коп., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 152171,58 грн., заборгованості за відсотками в сумі 4659,58 грн. та суму судових витрат в розмірі 2352,45 грн.

В задоволенні інших вимог ПАТ “Укрсоцбанк” відмовити у зв"язку з відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя-