Ухвала суду № 73503690, 17.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1571/17

Провадження №11-кп/772/380/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «17» квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017020200000210 від 26.07.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

народження 1992 року 07 місяця 23 дня

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1

району Вінницької області, українця,

громадянина України, раніше судимого:

-30.07.2007 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст.ст. 185ч.3, 104 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком 2 роки;

-28.05.2008 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст. ст. 185 ч.3, 186 ч.3. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

-05.10.2012 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-05.01.2016 року звільненого із Стрижавської ВК №81 по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_4

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави 495 грн. витрат за проведення експертизи.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що 25.07.2017 близько 23:00 год. ОСОБА_4, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, на ґрунті раптово виниклого умислу на крадіжку майна прийшов до домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м. Липовець, вул. Чорновола, 11, Вінницької області, у якому проживає ОСОБА_6. У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел до кінця, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, шляхом злому навісного замка вхідної брами гаражного приміщення, проник в середину, звідки здійснив крадіжку бензопили марки «Gооdluск» моделі «СL 4500С», вартість якої складає 1 213,10 грн. Заволодівши бензопилою, ОСОБА_4 з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

23.08.2017 близько 23:00 год. ОСОБА_4, маючи умисел на крадіжку майна, прийшов до домогосподарства, яке знаходиться за адресою: м. Липовець, пров. Полупанова, буд. 5, Вінницької області, власником якого являється ОСОБА_7. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 переліз через цегляний паркан та підійшов до вікна вітальної кімнати житлового будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою. У подальшому, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, шляхом зняття москітної сітки з вікна вітальної кімнати, просунув руку в середину та дістав з підвіконня внутрішньої частини будинку картонний футляр, у якому знаходився наручний годинник марки «KLEYNOD». Заволодівши вказаним годинником, вартість якого складає 2 094,6 грн., ОСОБА_4 з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

До початку судового засідання прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , відмовився від апеляційної скарги на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року щодо ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України , відповідно до ст. 403 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не оспарюючи своєї вини в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, ставить питання про зміну вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року щодо нього та просить пом’якшити йому покарання, в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Свої вимоги обвинувачений мотивував тим, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не врахував усіх пом’якшуючих його вину обставин, а саме те, що він щиро розкаявся у скоєному , вину визнав у повному обсязі , а також повне відшкодування завданих збитків потерпілим, крім того зазначає, що він одружений.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, міркування прокурора , який заперечив проти апеляційної скарги та вважає вирок суду щодо ОСОБА_4 законним та обґрунтованим доводи, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у приміщення, вчинене повторно- є обґрунтованими.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України - є правильною.

Кримінальне провадження розглядалось відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Судом першої інстанції з’ясовувалось чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 в суді першої та апеляційної інстанції свою вину в інкримінованому злочині визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.

Оскільки правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_4В районний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, та призначив покарання з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, а саме те, що останній раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, та знову вчинив злочин, що говорить про небажання обвинуваченого ОСОБА_4 ставити на шлях виправлення, тому і апеляційний суд вважає, що призначена міра покарання - є достатньою для його виправлення та перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 –залишити без задоволення.

Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 14.12.2017 року щодо ОСОБА_4 – залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: