Постанова № 73488590, 20.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/4/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бабенко В.М., Карпенко О.В.

за участю секретаря Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 акціонерне товариство «Альфа - ОСОБА_4»;

відповідач – ОСОБА_5;

представник відповідача – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2015 року, ухваленого суддею Позарецькою С.М. у залі Придніпровського районного суду м. Черкаси № 328 о 16 год. 21 хв., у справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, - :

в с т а н о в и л а :

10 березня 2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач позовні вимоги обгрунтовує тим, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ ОСОБА_4» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Отжн, відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року, який був укладений між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк».

29.07. 2008 року ВАТ (ПАТ) «Сведбанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 2301/0708/71-1061, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 40300 доларів США, а остання зобов`язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього – графіком погашення кредиту.

Банк зазначає, що в порушенні умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_5 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 27.01.2015 року має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 32673,78 доларів США, що за курсом НБУ на 27.01.15 року складає – 519499,74 грн., за відсотками - 1000,56 доларів США, що складає – 15908, 49 грн.

У зв`язку з систематичними порушеннями боржником своїх зобов`язань зі сплати кредиту, відсотків до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору, ОСОБА_5 була нарахована неустойка – пеня в розмірі 89,30 доларів США, що складає 1419 грн. 83 коп.

Згідно до умов кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених договором, в т.ч. у разі затримання сплати частин кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов`язання з повернення кредиту та кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору відповідачу ОСОБА_5 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви дана вимога не виконана. Тому банк просив суд стягнути із ОСОБА_5 на свою користь заборгованість: за кредитом – 519499,74 грн., за відсотками – 15908,49 грн., пені – 1419,83 грн., а всього – 536828,06 грн., а також судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом – 519499,74 грн., за відсотками – 15908,49 грн., пені – 1419,83 грн., а всього – 536828,06 грн.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі – 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

ОСОБА_5 вважає, що рішення суду першої інстанції винесене із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства, з необ`єктивного, неправильного і неповного дослідження судом доказів та їх оцінки, що призвело до винесення необгрунтованого та незаконного рішення суду. Також ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції керувався умовами Кредитного договору № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року та умовами, передбаченими додатковою угодою № 1 від 27.10.2009 року до данного кредитного договору, укладеними між сторонами по справі, які по суті є неналежними доказами так як копія кредитного договору та копія додаткової угоди – незавірена належним чином, а оригінал данного документу ніколи не досліджувався у суді. ОСОБА_5, також зазначає, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що отриманий нею кредит був у гривнях, так як відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2008 року, зареєстрованого за № 11737, квартира була куплена за гривні, а саме 217813,5 грн., з яких банком мало бути направлено на рахунок покупця лише 195193, 05 грн.

ОСОБА_5 просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2015 року по справі № 711/1648/15-ц за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за Кредитним договором № 2301/0708/71-1061 від 29.07. 2008 року - скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа - ОСОБА_4» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за Кредитним договором №2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року відмовити у повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд апеляційної скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та її представника, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.2.ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення суду повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є : неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог банку, посилаючись, що відповідачем порушено умови виконання кредитного договору, оскільки відповідач не в повному обсязі сплачувала грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, тому виникла заборгованість, а банк в разі порушення умов договору вимагає дострокового повернення коштів за кредитними договором, тому згідно наданого розрахунку банку кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів з висновками суду погоджується не в повній мірі, оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, має місце невідповідність висновків суду викладеним у рішенні обставинам справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не було надано належним чином завіреної копію оригіналу кредитного договору, який є предметом розгляду, оригінали документів по кредитному договору відсутні, у відповідача також відсутній оригінал кредитного договору, а без вивчення та надання оцінки оригіналів документів як належних доказів, у суду не було підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 29.07. 2008 року ВАТ (правонаступник ПАТ «Сведбанк») «Сведбанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 2301/0708/71-1061, за умовами якого банк надав відповідачеві кредит в сумі 40300 доларів США, а остання зобов`язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки з 29.07.2008 р. по 28.07.2038 р. та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього – графіком погашення кредиту (а. с.5 т. 1 копія договору).

При цьому, п.1.1 договору передбачено, що кредит у зазначеному розмірі надається позичальнику лише після: надання документу, що підтверджує здійснення оплати не менше ніж 10% вартості об`єкта нерухомості відповідно до укладеного позичальником договору купівлі-продажу, зазначеного у п.1.4 цього договору; виконання позичальником умов п.3.11 цього договору; укладення іпотечного договору про іпотеку об`єкта нерухомості, зазначеного в п.1.4 цього договору.

Кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_7 в сплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4 цього договору (п.1.2 договору).

Передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом (п.1.3 договору).

Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою придбання квартири № 58, що по вул. Г.Сталінграда, 18 в м. Черкаси (п.1.4 договору).

Договір купівлі-продажу квартири відбувся 29.07.2008 року, що посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_8 За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_5 є власником вказаної квартири. Крім того, вказане нерухоме майно є предметом іпотеки за договором іпотеки від 29.07.2008 року (іпотекодержатель ВАТ «Сведбанк»).

Умови щодо забезпечення зобов`язання визначені ст. 2 договору.

Відповідно до п.3.1 договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22331062822801 щомісяця через касу банку згідно з додатком № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення (п.3.2. договору). Проценти сплачуються відповідно до умов, визначених статтею 3 договору, в т.ч. п.3.3.

Кошти, що спрямовуються позичальником на виконання зобов`язань за цим договором, вносяться з додержанням черговості: в першу чергу на сплату процентів та комісій, потім на погашення (повернення) кредиту, потім на сплату нарахованої неустойки, потім – на відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього договору.

При наявності простроченої заборгованості за цим договором кошти, що спрямовуються позичальником на виконання зобов`язання за цим договором, зараховуються з додержанням черговості – на погашення простроченої заборгованості за процентами, на погашення простроченої заборгованості за комісіями, на погашення простроченої заборгованості за кредитом (п.3.5 договору).

Пунктом 3.9 договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов`язаний виконати зазначені зобов`язання в порядку, передбаченому цим договором. Вимога підлягає до виконання позичальником протягом 30-ти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного 30 денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто в банку (п.3.10 договору).

За перевірку документів згідно цього договору, позичальник сплачує банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ, шляхом сплати суми комісії на рахунок № 373940062822801 через касу банку або безготівковим шляхом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати (п.3.11 договору).

Статтею 5 кредитного договору визначені обов`язки позичальника, в т.ч. забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплату неустойки та відшкодування банку збитків у випадках неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п.8.1 договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році.

Крім того, за умовами п.8.4 договору, у випадках, передбачених цим договором, оплата пені та/або штрафів здійснюється в національній валюті України по встановленому НБУ офіційному курсу гривні до відповідної іноземної валюти, в якій надається кредит, на день сплати пені/штрафів.

При виконанні цього договору, разом з його умовами, сторони керуються чинним законодавством України і нормативними документами НБУ (п.10.7 договору).

Сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років (п.10.11 договору).

Підписанням цього договору, позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування (п.10.13 договору).

27.10.2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 щодо кредитного договору від 28.07.2008 року, за умовами якої викладено п.3.1 кредитного договору в такій редакції: позичальник зобов`язується здійснювати погашення за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22331062822801 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору, якщо інше не передбачено цим договором. Графік погашення викладено в редакції згідно Додатку № 2. Всі інші умови кредитного договору залишені без змін.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ ОСОБА_4» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором (а.с.24). Таким чином, відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_5 - на користь ПАТ «Альфа-Банк».

ПАТ «Альфа-Банк» зареєстроване як юридична особа 19.08.2009 року, що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію та має Статут (а.с.31-32 т. 1).

Судом першої інстанції було встановлено, що 18.02.2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» направив ОСОБА_5 за адресою, що зазначена у кредитному договорі повідомлення-вимогу щодо наявних порушень щодо виконання умов кредитного договору та необхідності у строк протягом 30 календарних днів з моменту надіслання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції. Відповідно до реєстру № 113 та списку № 629 поштове відправлення направлено відповідачеві рекомендованим листом і відповідає вище зазначеним умовам кредитного договору (а.с.38-39).

В зв`язку з тим, що вимога банку відповідачем ОСОБА_5 не була виконана, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено ст. 627 ЦК України, згідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п.3 ст. 626 ЦК України передбачено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ст.549 ч.1 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст.549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України). Крім того, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч.1 ст.624 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 625 ч.1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У п. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_5 посилається, що вона не отримувала кредит у валюті доларах США, а кошти були надані в гривнях, так як ні на рахунок, ні особисто через касу банку ОСОБА_5 долари США не отримувала, на підтвердження чого вона вказує на договір купівлі-продажу квартири від 29.07.2008 року, зареєстрований за № 11737, в якому зазначено, що квартира була придбана за 217813,50 грн., що підтверджується заявою від 29.07.2008 року за № 11741, посвідченою нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, де вказано, що продавець квартири отримав кошти у сумі 217813,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк», суд першої інстанції керувався умовами кредитного договору № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року та умовами передбаченими додатковою угодою № 1 від 27.10.2009 року до даного кредитного договору укладеними між сторонами по справі.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, взявши до уваги копію кредитного договору, як належний доказ по справі, яка належним чином не завірена, оскільки на вимогу суду першої інстанції та зобов’язання надати оригінали кредитної справи та самого кредитного договору суду апеляційної інстанції в зв’язку з призначенням експертизи у справі, оригінали вказаних документів не були надані суду, а тому суд першої інстанції , не дослідивши вказані докази, не мав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 акціонерного товариства «ПАТ «Альфа-Банк», який навіть в оригіналі не надав суду для дослідження договір купівлі – продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, надавши лише його копію, яка не відповідає вимогам закону, оскільки в даній копії є інформація, яка знищена, шляхом її повного закреслення, що не дає можливості суду ідентифікувати вказаний документ та вважати його належним та допустимим доказом у справі. Позивачем не було надано суду акту приймання – передачі кредитних файлів щодо кредитного договору № 2301 /0708 /71 -1061, укладеного між ПАТ (ВАТ ) « Сведбанк « та ОСОБА_5, що був наданий лише на вимогу суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України належними доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно до ч.5 ст. 9 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ((ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.).

Відповідно до п. 5.26 відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно - правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації.

Відповідно до п. 5.27 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Як вбачається з матеріалів справи копія кредитного договору № 2301/0708/71-1061, додаток № 1 до кредитного договору № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року, а саме графік погашення кредиту, договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року не є належним чином завірені.

Із матеріалів справи вбачається, що на поданих до суду позивачем копій кредитного договору, графіку погашення кредиту, договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 2301/0708/71-1061 від 29.07.2008 року відсутній зміст слів «Згідно з оригіналом», назва посади, особистий підпис, особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що додані до позовної заяви копії документів не відповідають вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України, згідно якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року було призначено у справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно наданого висновку експерта від 21.11. 2017 року № 1215 /16-23 за результатами проведення судово – економічної експертизи, експерт у своєму висновку зазначає, що у плані рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.07.2004 року за № 918/9517, № 919/9518 (далі – Постанова № 280) зазначено, що у класі 2 Плану рахунків на рахунку № 2233 здійснюється облік довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості, суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості.

У п 3.1 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22331062822801.

У п. 7.1.2 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346 та у п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 зазначено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства.

У Постанові № 280 зазначено, що у класі 2 Плану рахунків на рахунку № 2620 відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами – суб`єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

Умовами кредитного договору відкриття позичальнику ОСОБА_5 поточного рахунку у доларах США № 2620 не передбачено.

Згідно п.4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року № 337, та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року за № 768/8089 зазначено, що видача готівки іноземної валюти фізичним особам здійснюється з їх поточних рахунків за заявою на видачу готівки.

В матеріалах справи є копія заяви ОСОБА_5 на видачу готівки від 29.07.2008 року № 1 у якій відображено, що ОСОБА_5 банком із позичкового рахунку № 22331062822801 виданий кредит у сумі 40300,00 доларів США (еквівалент у гривнях 195193,05 грн.)

Отже, виходячи із даних заяви на видачу готівки від 29 липня 2008 року № 1, операція по видачі кредиту у сумі 40300,00 доларів США позичальникові ОСОБА_5 відображена з позичкового рахунку, а не з поточного рахунку, як того вимагали нормативні і підзаконні акти, які діяли на момент видачі готівки.

Експерт ОСОБА_9 у своєму висновку зазначає, що відповідно до Постанови № 337 затверджена форма заяви на видачу готівки, яка наведена у Додатку № 8 до названої Постанови.

У відповідності до затвердженої форми заяви на видачу готівки у ній повинна зазначатися назва валюти. Проте у заяві на видачу готівки від 29.07.2008 року не зазначено код валюти, яка видавалася позичальнику.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Альфа-Банк» не доведено того, що кредитні кошти надавалися ОСОБА_5 саме у доларах США.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.07.2008 року, зареєстрованого за № 11737, квартира була придбана за 217813,50 грн., що підтверджується заявою від 29.07.2008 року за № 11741, посвідченою нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, де вказано, що продавець квартири отримав кошти у сумі 217813,50 грн. (а.с.138 т. 1).

Відповідно пункту 3 договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2008 року зазначено, що продаж, що є дійсним наміром сторін, визначено за 217813,50 грн., що є еквівалентом 44970,26 доларів США, з яких 22620,45 грн., що є еквівалентом 4670,26 доларів США покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а решту 195193,05 грн., що є еквівалентом 40300,00 доларів США, покупець сплатить продавцю до 29 липня 2008 року, що буде підтверджуватись нотаріально посвідченою заявою.

Крім цього даний факт доведений судом першої інстанції, де в рішенні вказано, що кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору-купівлі продажу між позичальником та ОСОБА_7 з метою придбання квартири № 58, що по вул. Г. Сталінграда, 18 в м. Черкаси (п.1.4 договору).

У матеріалах справи є копія заяви ОСОБА_10 про те, що вона отримала від ОСОБА_5 кошти у сумі 217813,50 грн., що є еквівалентом 44970,26 доларів США (а.с.139 т. 1). Заява посвідчена 29.07.2008 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Згідно даних висновку судово – економічної експертизи від 21.11.2017 року № 1215/16-23 заборгованість позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 29.07.2008 року № 2301/0708/71-1061 станом на 27.01.2015 року у національній валюті (за вирахуванням переплати по процентах за користування кредитом) станом на 27.01.2015 року становила 38513,12 грн., за умови, якщо буде доведено факт отримання позичальником ОСОБА_5 кредиту у національній валюті.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Альфа-Банк» не підтверджено надання кредитних коштів ОСОБА_5 у доларах США, та відсутність у заяві на видачу готівки від 29.07.2008 року зазначеного кода валюти, яка видавалася позичальнику, який повинен бути зазначений обов`язково, беручи до уваги той факт, що позивачем надані до суду не належним чином завірені додатки до позовної заяви, з яких апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог банку за недоведеністю, а колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, неправильно оцінив докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сумі 38513, 12 грн. із відповідача на користь позивача.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» та стягнення із ОСОБА_5 на користь банку 38513,12 грн.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв‘язку із частковим задоволенням апеляційної скарги до перерозподілу судових витрат належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, стягненню із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягають судові витрати за сплату судового збору в розмірі 262 грн. 14 коп., а з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню 288,19 грн. за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – скасувати, прийняти постанову.

Позов ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 29.07.2008 року № 2301/0708/71-1061 станом на 27.01.2015 року в сумі 38513,12 грн.

Стягнути судові витрати із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» 262 грн.19 коп.

Стягнути судові витрати з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_5 288, 19 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бабенко В.М.

ОСОБА_11