Постанова № 73485397, 17.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

ОСОБА_1 документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №334/4002/17

Провадження №22-ц/778/1306/18-2

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Евальд Д.Д.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2,

відповідачі – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Позика»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Фінактив»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року в складі судді Гнатюка О.М. про передачу справи на розгляд іншому суду в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів факторингу,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» про захист прав споживачів, визнання недійсним договорів факторингу.

Позов обґрунтовано тим, що 15.06.2007 року між ПАТ «Укрсиббанк» і позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11168090000 в сумі 35600 швейцарських франків та в забезпечення виконання зобов’язання за вказаним договором - договір іпотеки земельної ділянки №11168090000/3 від 15.06.2017 р.

02.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» було укладено договір факторингу №50/1, згідно з умовами якого ПАТ «Укрсиббанк» відступає Фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив», а Фактор зобов’язується прийняти права вимоги по договору про надання споживчого кредиту №11168090000 від 15.06.2007 року.

12.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за Договорами іпотеки до Договору факторингу №50/1 від 02.12.2016 року.

12.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу №50/1-1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» відступила ТОВ «Фінансова компанія «Позика» право вимоги по договору про надання споживчого кредиту №11168090000 від 15.06.2007 року.

03.01.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено Договір про відступлення прав за Договорами іпотеки №1 до Договору факторингу №50/1-1 від 12.12.2016 року.

Позивач вважає, що договори факторингу були укладені всупереч діючому законодавству України та при укладенні вказаних договорів факторингу між відповідачами було порушено його права споживача.

Позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір факторингу №50/1 від 02.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив», договір факторингу №50/1-1 від 12.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11168090000 від 15.06.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк»; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги №1 за Договорами іпотеки від 12.12.2016 року до Договору факторингу №50/1 від 02.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив», посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за №4311, в частині передачі прав вимоги за Договором іпотеки земельної ділянки №11168090000/3 від 15.06.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого за №2113; визнати недійсним договір про відступлення прав за Договорами іпотеки №1 від 03.01.2017 року до Договору факторингу №50/1-1 від 12.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика», посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №1 в частині передачі прав вимоги за Договором іпотеки земельної ділянки №1116809000/3 від 15.06.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого за №2113.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2017 року відкрито провадження в цій справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року справу передано на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись із ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року про передачу справи на розгляд іншому суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду.

Вимоги обґрунтував тим, що оскільки передача прав вимоги до позичальника (споживача) кредитором третій особі відбувається під час виконання договору споживчого кредитування, то на ці правовідносини згідно рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року в праві № 15-рп/2011 поширюються положення пунктів 22, 23 ст. 1 , ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позов повинен розглядатися за зареєстрованим місцем проживання позивача.

ТОВ «ФК «Позика» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило прийняти постанову про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. ТОВ «ФК «Позика» не погодилось з твердженнями та посиланням апелянта на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року в справі № 15-рп/2011, зазначаючи про те, що оскільки предметом спору є визнання правочинів недійсними (Договір факторингу № 50/1, укладений 02.12.2016 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» та Договір факторингу № 50/1/1, укладений 12.12.2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» та ТОВ «ФК «Позика»), в яких ОСОБА_2 не є стороною, то справа повинна розглядатись за місцезнаходженням юридичних осіб (а.с. 90-92).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 26 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року про передачу справи на розгляд іншому суду.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 01 березня 2018 року справа призначена до розгляду на 12 березня 2018 року .

12 березня 2018 року розгляд справи було відкладено у зв’язку із неявкою позивача ОСОБА_2 на 17 квітня 2018 року.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 17 квітня 2018 року не з’явились, повідомлялись про місце та час розгляду справи, причини неявки не повідомили ( а.с.122; 126; 127;129-130; 137-138).

ОСОБА_2 повторно до суду апеляційної інстанції не з’явився.

Судові повістки направлялись за адресою, яка вказана ним у позовній заяві та в апеляційній скарзі, проте рекомендовані листи повертались до апеляційного суду із відміткою пошти причини невручення – «закінчення терміну зберігання.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Враховуючи вищеназване, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_2, та інших учасників справи, які не прибули у судове засідання.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскаржувана ухвала, постановлена за правилами ЦПК України у редакції від 18.03.2004 р., перевіряється на відповідність вимогам ЦПК України саме у вказаній редакції від 18.03.2004р., а судове рішення апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги постановляється у відповідності до положень ЦПК України у новій редакції від 15.12.2017р.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, передаючи справу на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не є стороною в оспорюваних ним договорах і не є отримувачем фінансових послуг за вказаними договорами, в зв’язку з чим не є споживачем зазначених послуг, тому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення Закону України «Про захист прав споживачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 р. позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 р. позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України в редакції від 18.03.2004 р. суд передає справу на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача АТ «УкрСиббанк» є: вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ (а.с.17, зворот), місцезнаходженням відповідача ТОВ «ФК «Фінактив» є вул. Івана Кудрі, 39, м. Київ (а.с.17, зворот), місцезнаходженням відповідача ТОВ «ФК «Позика» є вул. Якубовського маршала, 2, м. Київ (а.с. 50), тобто за межами територіальної підсудності Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Посилання апелянта на Закон України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаний Закон не може бути застосований до виниклих правовідносин.

Так, рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., № 30, ст. 379) з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Даний спір виник з приводу визнання недійсними договорів факторингу, а саме: договір факторингу №50/1 від 02.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив», договір факторингу №50/1-1 від 12.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11168090000 від 15.06.2007 року; договір про відступлення прав вимоги №1 за Договорами іпотеки від 12.12.2016 року до Договору факторингу №50/1 від 02.12.2016 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив»; договір про відступлення прав за Договорами іпотеки №1 від 03.01.2017 року до Договору факторингу №50/1-1 від 12.12.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч. 1 ст. 1079 ЦК України).

Боржник ОСОБА_2 не є стороною у названих договорах.

Отже, на договір факторингу, укладений між юридичними особами, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується.

Зважаючи на ці обставини та положення закону, суд обґрунтовано до початку судового розгляду ухвалив про передачу справи до іншого суду за зареєстрованим місцем знаходження юридичних осіб-відповідачів, правомірно виходячи з приписів ст. 109 ЦПК України щодо підсудності справи за місцем знаходження відповідачів, оскільки обставин, які свідчать про те, що позивач має право вибору іншого суду, якому належить розглядати спір, у справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги позивача про підсудність спору суду за місцем його проживання, як споживача фінансових послуг, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», не можуть бути враховані при перевірці законності ухвали, оскільки суперечать дійсним обставинам справи та вимогам процесуального закону, оскільки оспорюваний договір не є договором про надання фінансових послуг; позивач не є стороною цього договору, а порушений ним спір не стосується захисту прав споживача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2018 року .

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_6