Постанова № 73482708, 12.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4223/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича та Закритого акціонерне товариство "ОТП Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича третя особа:Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., третя особа: ПАТ «ОТП Бангк» про скасування рішення від 13.05.2016 №29593738 (номер запису про право власності 14498868).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач та третя особа, кожен окремо, звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. від 13.05.2016 №29593738 право власності на базу відпочинку «Волна» зареєстровано за ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору іпотеки PM-SME 107/078/2008 номер 1477 від 04.03.2008 та договору про відступлення парва вимоги №771 від 01.04.2016.

Не погоджуючись з вказаним податковим рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що база відпочинку «Волна» знаходиться за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт Ялта, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція. А тому зазначений об'єкт нерухомості підпадає під дію мораторію визначеного ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що вказує на протиправність оскаржуваного рішення прийнятого під час дії вказаного мораторію.

Апелянти, порушуючи питання про скасування рішення суду першої інстанції, обґрунтовують свої доводи тим, що про порушення своїх прав та про оскаржуване рішення приватного нотаріуса позивач дізнався 15.07.2016, коли отримав повний текст рішення по справі № 266/1313/15-ц за його позовом до АТ «ОТП Банк» про відшкодування завданої шкоди, яка розглядалась в Першотравневому районному суді Донецької області, однак з даним позовом позивач звернувся лише 22.03.2017, чим пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до п. 9 Порядку під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Відповідно до п. 57 Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже, іпотечний договір є підставою для реєстрації права власності за наявності копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також, судом встановлено, що заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року позовні вимоги ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1,з-я особа Незнайко Є.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено : в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед ЗАТ»ОТП Банк» в особі філії ЗАТ „ОТП Банк" в м. Донецьк по кредитному договору НОМЕР_1 від 04.03.2008 року а саме надень подання позову:- заборгованість за наданим кредитом - 595474,51 дол.США;борг за відсотками - 44868,66 дол.США;борг за нарахованою пенею - 246723,48 грн.- звернуто стягнення на предмет іпотеки - базу відпочинку „Волна". Застосовано спосіб реалізації бази відпочинку „Волна", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - шляхом продажу ЗАТ "ОТП Банк" з застосуванням процедури продажу передбаченої ст. 38 ЗУ „Про іпотеку", а саме з правом укладення від імені власника ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням ЗАТ „ОТП Банк" всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, здійснення будь-яких платежів за продавця, в т.ч. за погашенням за кредитними зобов'язаннями, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органів БТ1, органів ЖЕУ, нотаріату тощо), необхідних для здійснення такого продажу за загальними правилами, за ціною яку буде визначено проведенням справедливою експертної оцінки майна за загальним правилами для погашення суми заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 04.03.2008.

Тобто, ПАТ «ОТП Банк» дотримано вимоги норм Закону України «Про іпотеку» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку", який набув чинності 02.09.2014.

Як свідчать матеріали справи, база відпочинку «Волна» знаходиться за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт Ялта, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, зазначений об'єкт нерухомості підпадає під дію мораторію визначеного ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Що стосується строку звернення позивачем до суду, то як зазначено представником позивача під час судового засідання, за наслідками розгляду справи, що набрала законної сили (ухвала Апеляційного суду Донецької області у справі № 22-ц/775/687/2016 (м) від 11.08.2016) позивачу стало відомо , що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), ін дексний номер: 29593738 від 13.05.2016 приватним нотаріусом Незнайко Є.В. внесено відомості, що належне ОСОБА_4 на праві власності майно зареєстроване за Публічне акціо нерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166. Безпосередньо, після отримання тексту вказаної вище ухвали суду (28.09.2016) пози вач і дізнався про своє порушене право.

Також, представником позивача зазначено, що до 22.03.2017 позивач не міг звернутись до адміністративного суду з відповідним позовом, оскільки вимога про скасування запису в реєст рі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ПАО «ОТП Банк» права власності на нерухоме майно була предметом розгляду у справі Приморського районного суду м. Маріуполя № 266/3229/16-ц. І лише відмовившись 21.03.2017 від вказаної вимоги, позивач зміг заявити дану вимогу до адміністративного суду.

Колегія суддів, зважаючи на викладене, вважає, що представником позивача доведено, що ОСОБА_4 дізнався про свої порушене право 28.09.2016.

Апелянти, під час судового засідання, не спростували вказані доводи представника позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича та Закритого акціонерне товариства "ОТП Банк" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 17.04.2018.