Постанова № 73478953, 19.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/1795/17 Номер провадження 22-ц/775/386/2018

Головуючий в 1 інстанції – Гонтар А.Л. Єдиний унікальний номер 229/1795/17

Доповідач – Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/386/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

ОСОБА_1 (доповідач)

ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2017 року (суддя Гонтар А.Л.) цивільну справу №229/1795/17 за позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до УСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації, якій під час розгляду справи уточнювала. В обґрунтування вимог зазначила, що 1 березня 1994 року їй було встановлено статус інваліда війни 3 групи безстроково на підставі п. 3 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, з 17 травня 1995 року міжрайонною МСЕК № 1 м.Донецька вона визнана інвалідом 3 групи безстроково за загальним захворюванням та 29 жовтня 2012 року їй встановлено 2 групу інвалідності за цим захворюванням безстроково.

29 березня 2012 року відповідач, посилаючись на те, що причиною інвалідності є загальне захворювання, рішенням комісії (протокол № 1) від 29.03.2012р. при УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації з проведення роботи по перевірці встановлених статусів відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний статус дітей війни» безпідставно позбавив її статусу інваліда війни.

В подальшому постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2014 року такі дії відповідача та відповідне рішення комісії були визнанні протиправними; зобов'язано УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації поновити їй статус інваліда війни з правом одержання соціальних пільг з 29 березня 2012 року. На виконання постанови суду за її заявою відповідач по справі відновив її статус, видав їй посвідчення, відповідно до якого вона є інвалідом війни 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. З 20 червня 2014 року її взято на облік як інваліда 3 групи та з 04 червня 2015 року їй відновлено виплату від ПФУ надбавок та соціальних доплат до пенсії як інваліду війни.

Вважає, що саме з вини відповідача, який безпідставно зняв з неї статус інваліда війни вона у період з 01 квітня 2012 року по 04 червня 2015 року не отримала надбавки до пенсії, а саме: як інваліду війни, державну адресну допомогу інвалідам війни, підвищення неповнолітнім в’язням, підвищення інвалідам війни, щомісячна допомога на проживання інвалідам війни, передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань». Тому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі вигляді недоотриманих грошових коштів на суму 29948,25 грн., моральну шкоду у сумі 10000 грн. та витрати на юридичну допомогу 2000 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 лютого 2018 року) позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 9641,67 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року було роз’яснено, що вона може звернутися з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок неправомірного рішення УСЗН Ясинуватського району Донецької області. Суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий нею розрахунок заподіяної шкоди, не врахував розмір усіх надбавок та доплат які вона втратила внаслідок неправомірних дій відповідача і безпідставно зменшив розмір заподіяної матеріальної шкоди до 9641,67 грн. Крім того, вважає, що при визначені розміру моральної шкоди суд першої інстанції не в повному обсязі врахував ступень та глибину моральних страждань. Відповідачем були грубо порушені її права як інваліда війни. Вона досягла 83 років, має хронічні захворювання та наслідки поранень. Були порушені її нормальні життєві зв’язки, у зв’язку з позбавленням статусу інваліду війни вона зазнала багато моральних страждань та хвилювань, негативних емоцій. На протязі п’яти років вона не може захистити свої права та отримати надбавки до пенсії як інвалід війни 3 групи та неповнолітній ув’язнений концтабору.

Від УСЗН Ясинуватської райдержадміністрації до апеляційного суду надано відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно постанови Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року фінансові зобов’язання на управління не покладалися. Крім того, на УСЗН не покладено обов’язків з проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи саме серед населення та відсутня їх вина у заподіянні шкоди.

Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток. Від УСЗН Ясинуватської райдержадміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині стягнення матеріальної шкоди з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 (попереднє прізвище - Железовська) народилась 28 березня 1936 року в селі Городня Вітебської області.

У віці сім років позивач разом з родиною була примусово вивезена до ОСОБА_3. Проходила реєстрацію у таборі де примусово трималася з 26.06.1945 року по 30.07.1945 року та отримала в цей період поранення, що підтверджується довідкою № 10/29914 від 10.03.1995 року, виданою комітетом держбезпеки м.Вітебська республіки Бєларусь та архівною довідкою державного архіву Вітебської області № 06-05/Ж-37/р від 26.03.2012 року.

Відповідно до виписки з акту огляду ВО ЛТЕК серії 2-18 АЖ № 259631 від 17.05.1995 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, з основним діагнозом - віддаленні наслідки травми, отриманої у концтаборі.

Згідно відповіді обласної МСЕК від 02.03.2012 року № 26, позивач первинно оглянута 17.05.1995 року міжрайонною МСЕК № 1 м.Донецька, визнана інвалідом ІІІ групи безстроково за загальним захворюванням та в подальшому рішенням МСЕК (акт огляду серії 10 ААБ № 375504) від 29.10.2012 року їй була встановлена ІІ група інвалідності.

Згідно довідки № 903 від 01.03.1994 року на підставі п. 3 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу був встановлений статус інваліда війни з 01 березня 1994 року.

Відповідно до посвідчення серії Є № 068937, виданого 12.08.2010 року УПСЗН Ясинуватської РДА позивачці - ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 від 29.03.2012 року рішенням комісії при УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації з проведення роботи по перевірці встановлених статусів відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний статус дітей війни» за результатами перевірки справи пільговиків з ОСОБА_4 було знято статус інваліда війни.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2014 року рішення комісії (протокол № 1) від 29.03.2012 року при УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації з проведення роботи по перевірці встановлених статусів відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний статус дітей війни» визнано противоправним та скасовано. Зобов’язано УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_4 статус інваліда війни з правом одержання соціальних пільг з 29 березня 2012 року.

З наданої відповідачем інформації убачається, що довідкою №975/06 від 23.06.2014 року ОСОБА_4 було сповіщено про те, що вона узята на облік в Єдиний державний автоматизований реєстр отримувача пільг в Управлінні соціального захисту населення Ясинуватської райдержадміністрації, як інвалід війни ІІІ групи з 20.06.2014 року з моменту отримання позивачкою посвідчення №068959.

Відповідно до довідки від 23.10.2017 року № 6863/03 виданої Ясинуватським об’єднаним управлінням ПФУ Донецької області ОСОБА_4 у період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року надбавки до пенсії як інваліду війни ІІІ групи не нараховувалися та виплачувалися.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За таких обставин, вирішуючи питання по суті позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача, зокрема безпідставного позбавлення позивача статусу інваліда війни ІІІ групи, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні їй пенсії та щомісячних соціальних виплат у розмірі, меншому за той, на який вона мала право відповідно до законодавства, та на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1173 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду.

Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності позовних вимог оскільки відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2014 року, яке набрало чинності і не скасовано, встановлена противоправність дій та рішення відповідача про скасування ОСОБА_4 статусу інваліда війни і зобов'язано УПСЗН Ясинуватської районної державної адміністрації поновити їй статус інваліда війни з правом одержання соціальних пільг.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Таким чином, діями відповідача, зокрема щодо безпідставно позбавлення позивача статусу інваліда війни, ОСОБА_4Ю було завдано збитків, які полягали в не нарахуванні їй відповідних виплат на які вона мала право як інвалід війни ІІІ групи.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що сума можливої надбавки до пенсії ОСОБА_4 як інваліду війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01.07.2012 року по 04.06.2015 року згідно розрахунку наданого Ясинуватським об’єднаним управлінням ПФУ Донецької області складає 9 641 грн. 67 коп.

Проте судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_4, як інвалід війни ІІІ групи мала би право на наступні надбавки та підвищення: підвищення неповнолітнім в’язням ІІІ групи, підвищення ВВВ, щомісячну грошову допомогу на проживання інвалідам війни, державну адресну допомогу. Виплата яких була припинена після позбавлення позивача відповідного статусу, про що нею було зазначено в обґрунтування позовних вимог.

Як убачається з наданої УПФУ інформації ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2012 року по 04 червня 2015 року мала би право на наступні надбавки та підвищення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань»:

Підвищення неповнолітнім в’язням ІІІ групи за період з 29.03.2012 по 31.03.2012 у сумі 23,86 грн., з 01.04.2012 по 30.06.2012 – 251,40 грн. (щомісяця); з 01.07.2012 по 30.09.2012 – 253,20 грн. (щомісяця), з 01.10.012 по 30.11.2012 – 256,80 грн. (щомісяця), з 01.12.2012 по 31.12.2012 – 265,20 грн. (щомісяця), з 01.01.2013 по 30.11.2013 – 268,20 грн. (щомісяця), з 01.12.2013 по 31.05.2015 – 284,70 грн. (щомісяця), з 01.06.2015 по 03.06.2015 – 28,47 грн. (щомісяця);

Підвищення ВВВ за період з 29.03.2012 по 31.03.2012 у сумі 13,84 грн., з 01.04.2012 по 31.05.2015 – 143,04 грн. (щомісяця), з 01.06.2015 по 03.06.2015 - 14,30 грн.;

Щомісячна грошова допомога на прожиття інвалідам війни за період з 29.03.2012 по 31.03.2012 – 4,84 грн., з 01.04.2012 по 31.05.2015 – 50 грн. (щомісяця), з 01.06.2015 по 03.06.2015 - 5 грн.;

Державна адресна допомога за період з 29.03.2012 по 31.03.2012 – 42,49 грн., з 01.04.2012 по 30.06.2012 – 454,30 грн. (щомісяця), з 01.07.2012 по 30.09.2012 – 460 грн. (щомісяця), з 01.10.012 по 30.11.2012 – 471,40 грн. (щомісяця), з 01.12.2012 по 31.12.2012 – 498 грн. (щомісяця), з 01.01.2013 по 30.11.2013 – 507,50 грн. (щомісяця), з 01.12.2013 по 31.05.2015 – 559,75 грн. (щомісяця), з 01.06.2015 по 03.06.2015 – 55,98 грн.

Також з відповіді на запит вбачається, що у зазначений період ОСОБА_4 як інвалід війни 3 групи отримала наступні надбавки: підвищення неповнолітнім в’язням 3 групи у загальному розмірі 778,06 грн., підвищення ВВВ у загальному розмірі 525,84 грн., щомісячна грошова допомога на прожиття інвалідам війни у загальному розмірі 154,84 грн., державна адресна допомога у загальному розмірі 1236,33 грн.

Таким чином, недоплата за спірний період становить 35 038,31 грн., у тому числі: підвищення неповнолітнім в’язням 3 групи – 9641,67 грн., підвищення ВВВ – 4937,82 грн., щомісячна грошова допомога на прожиття інвалідам війни – 1754,98 грн., державна адресна допомога – 18703,84 грн.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами тому рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди яка підлягає стягненню з відповідача апеляційний суд виходить з того, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 в розрахунку своїх позовних вимог посилалась на те, що внаслідок позбавлення відповідного статусу вона не отримала надбавки до пенсії, як інвалід війни, у тому числі: державну адресну допомогу інвалідам війни, підвищення неповнолітнім в’язням, підвищення інвалідам війни, щомісячна допомога на проживання інвалідам війни, виплата яких передбачена ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З матеріалів справи убачається, що загальна сума недоотриманих позивачем виплат становить 35 038,31 грн. яку апеляційний суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача. Апеляційний суд вважає, що стягнення на користь позивача вказаної суми не буде виходом за межи позовних вимог оскільки предметом позову є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) та в уточненій позовній заяві нею наведено перелік усіх недоотриманих нею грошових сум. Проте проведений нею арифметичний розрахунок на суму 29 948 грн. 25 коп. не враховує розмір вищевказаних соціальних виплат

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди оскільки моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Задовольняючі позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції посилаючись на принципи розумності та співмірності, враховував усі обставини, які мають значення по справі, у тому числі: похилий вік, стан здоров’я, характер та тривалість порушення прав з боку відповідача. Крім того, враховуючі поведінку сторін та наявність у позивача можливості зменшення періоду порушення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цієї частині ухвалене згідно із законом.

Оскільки розглядаючи справу по суті суд першої інстанції не встановив належним чином обставин, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами тому рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 грудня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 9641 грн. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області, Державної казначейської служби про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного рішення задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 35 038 (тридцять п’ять тисяч тридцять вісім) 31 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст постанови складений 19 квітня 2018 року

ОСОБА_5 ОСОБА_1