Постанова № 73478746, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/5671/17 Номер провадження 22-ц/775/618/2018

Головуючий в 1 інстанції Черков В.Г. Єдиний унікальний номер 242/5671/17

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/618/2018

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Новосьолової Г.Г.

суддів Космачевської Т.В., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 січня 2018 року (у складі судді Черкова В.Г. повний текст рішення складений 23 січня 2018 року у приміщенні суду у м. Селидове) у цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (далі - УСЗН Селидівської міської ради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з останнього суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у сумі 4 715,14 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що з 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН Селидівської міської ради, як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При перевірці обґрунтованості виплат з'ясувалося, що відповідач має квартиру за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Енгельса, 58/6.

Позивач зазначав, що відповідно до пункту 20 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Українськ визначено як населений пункт, де здійснювалася антитерористична операція. Однак розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1276-р були затверджені переліки населених пунктів, на території яких органи державної влади не виконують свої зобов'язання та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Українськ Донецької області не зазначено.

Оскільки порядок надання щомісячної адресної допомоги виключає можливість отримання цієї допомоги особами, які мають житло в населеному пункті, на території якого держава виконує свої зобов'язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачену допомогу у період з 10 листопада 2015 року по 08 травня 2016 року та з 10 травня 2016 року по 08 листопада 2016 року в сумі 4 715,14 гривень.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має житло за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Енгельса, 58/6, тобто у місті де проводиться антитерористична операція, а тому, отримана ОСОБА_1 щомісячна адресна допомога виплачена йому обґрунтовано і підстав для стягнення цих коштів на рахунок позивача немає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», зі змінами від 02 грудня 2015 року № 1276-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (додаток 1) та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (додаток 2), в яких місто Українськ Донецької області не зазначено, а тому наявність у власності відповідача житла на території, де органи державної влади виконують всі свої зобов'язання в повному обсязі, є причиною виникнення переплати раніше виплачених сум допомоги.

Відповідачем ОСОБА_1 до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надісланий.

У судове засіданні апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку в УСЗН, що підтверджується довідкою виданою позивачем від 09 листопада 2016 року (а.с.6).

На підставі заяв відповідача ОСОБА_1 №2743 від 10 листопада 2015 року, №1029 від 10 березня 2016 року управлінням було призначено грошову допомогу на періоди:

з 10 листопада 2015 року по 08 травня 2016 року в розмірі 442 гривні щомісячно;

з 10 травня 2016 року по 08 листопада 2016 року у розмірі 442 гривні щомісячно (а.с.7-10).

Відповідач ОСОБА_1, при зверненні до позивача 10 листопада 2015 року, надав заяву, в якій зазначив, що зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 і що у нього та у членів його сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної організації немає (а.с.7-8).

Проте в ході перевірки позивачем встановлено факт наявності у володінні ОСОБА_1 квартири, що розташована за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Енгельса, 58/6, на підставі свідоцтва про право власності на житло №4268 від 29 листопада 2007 року (а.с.15-16).

Тому, позивач звертаючись до суду зазначив, що відповідач ОСОБА_1 подав недостовірну інформацію щодо наявності у неї нерухомого майна у власності, у зв`язку з чим рішенням начальника УСЗН від 21 вересня 2016 року вирішено припинити виплату з 01 жовтня 2016 року та утримати занадто отримані кошти, але добровільно відповідач повернути надміру перераховані йому кошти не бажає, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 користь УСЗН Селидівської міської ради надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 10 листопада 2015 року по 08 травня 2016 року та з 10 травня 2016 року по 08 листопада 2016 року в сумі 4 715,14 гривень (а.с.1-2).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належна ОСОБА_1 на праві власності квартира розташована у м. Українськ Донецької області, тобто на території проведення антитерористичної операції, отже підстави для стягнення з відповідача отриманої щомісячної адресної допомоги відсутні.

Висновок суду відповідає встановленим обставинам і зроблений з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (пункт 1 статті 1 цього ж Закону).

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких зазначено також і місто Українськ (Українська міська рада).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 5 Порядку № 505 визначено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку. У даній заяві уповноважений представник сім'ї зазначає, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Абзацем 2 пункту 6 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення

Отже, судом першої інстанції установлено, що адресна матеріальна допомога нараховувалась відповідачу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, у періоди з 10 листопада 2015 року по 08 травня 2016 року та з 10 травня 2016 року по 08 листопада 2016 року.

Місто Українськ, на території якого розташована належна ОСОБА_1 квартира, не було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин суд першої інстпнції, відмовляючи у задоволенні позову та застосувавши положення статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», пунктів 2, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, правильно виходив із недоведеності факту подачі відповідачем документів з недостовірними відомостями щодо відсутності у неї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку, що призначена УСЗН Селидівської міської ради матеріальна допомога сплачувалась ОСОБА_1 правомірно.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві, суд першої інстанції дав належну та відповідну оцінку доказам наданим позивачем, а тому вони не спростовують висновків суду першої інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені статтями 389, 390 ЦПК України.

Головуючий Г.Г. Новосьолова

Судді Т.В. Космачевська

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлений 18 квітня 2018 року.