Постанова № 73478738, 19.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/1930/16-ц Номер провадження 22-ц/775/442/2018

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку.

В обгрунтуванн6я позову посилався на те, що він з 26.07.2005 року по 03.08.2012 року працював у відповідача у якості електрослюсаря підземного 4 розряду підготовчої дільниці з повним робочим днем під землею, звільнений за переведенням до ВП ШУ «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». За час роботи у відповідача він мав щорічну відпустку у кількості 66 календарних днів, яка складалася із основної відпустки 28 календарних днів, додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці 14 календарних днів, додаткової відпустки за особливий характер роботи ( в підземних умовах) 24 календарні дні, згідно умов Колективного договору ТДВ «Шахта «Білозерська». Дні щорічних відпусток були використані ним не в повному обсязі, у зв’язку з чим він при звільненні подав заяву про виплату належної йому суми компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, але повний розрахунок з ним проведено не було.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 2005 по 2012 роки в розмірі 11 896,71 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення, на його думку, не ґрунтується на вимогах закону. Висновок суду про не зарахування до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки часу основної та додаткових відпусток, не відповідає вимогам чинного законодавства. За сім років роботи він мав право на 462 дні відпустки, а фактично використав 380 днів та за 35 днів отримав компенсацію, тобто залишилось 49 днів невикористаної відпустки; розмір компенсації, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» становить 11 896,71 грн.

Позивач просить апеляційний суд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з’явився, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з наданими відповідачем довідками, позивач використав щорічні відпустки тривалістю: за період 2005 - 2006 роки 61 день, за 2006 - 2007 роки 56 днів, за 2007 - 2008 роки - 59 днів, за 2008 - 2009 роки 55 днів, за 2009 - 2010 роки 63 дні, за 2010 -2011 роки 56 днів, за 2011- 2012 роки - 31 день. За невикористані 35 днів йому нарахована та виплачена компенсація. Додаткові відпустки надаються пропорційно фактично відпрацьованому часу, згідно з пунктами 9,10 «Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16. Тривалість додаткових відпусток позивачу була розрахована саме з урахуванням часу його фактичної роботи у шкідливих і важких умовах праці.

З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується виходячи із наступного.

Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно з пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», установлюються такі види відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Як вбачається із частини 3 статті 6 вказаного вище Закону, працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів – 24 дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.

Відповідно до статті 7 зазначеного закону, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, по’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Статтею 8 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно Додатку №1 до Колективної угоди між адміністрацією і профспілковим комітетом ОП «Шахта «Білозерська» тривалість основної відпустки для електрослюсаря підземного дільниці підготовчих робіт складає 28 днів, тривалість додаткової відпустки за особливий характер роботи 24 дні, за шкідливі і важкі умови праці 14 днів (а.с. 12-14).

Частиною 2 статті 9 вказаного вище Закону та ст. 82 Кодексу законів про працю України передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з роз’ясненням Державної інспекції України з питань праці від 26.03.2012 року № 531/41/01-12, тривалість відпустки працівника, який весь робочий час працював в умовах, що надають право на відпустки більшої тривалості та на додаткові відпустки, з урахуванням часу перебування у щорічних відпустках, буде становити кількість днів, передбачену колективним договором (66 календарних днів). Час знаходження у щорічних відпустках також дає право на одержання відпустки збільшеної тривалості (а.с. 137-138).

Як вбачається із довідки № 162 від 26.02.2016 року, наданою Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», позивачу були надані відпустки за період роботи позивача з 2005 по 2006 р.р. – 61 день, невикористана частина додаткової відпустки становить 5 днів; за період роботи позивача з 2006 по 2007 р.р. – 56 днів, невикористана частина додаткової відпустки становить 10 днів;

за період роботи позивача з 2007 по 2008 р.р. – 59 днів, невикористана частина додаткової відпустки становить 7 днів; за період роботи позивача з 2008 по 2009 р.р. – 55 днів, невикористана частина додаткової відпустки становить 11 днів; за період роботи позивача з 2009 по 2010 р.р. – 63 дня, невикористана частина додаткової відпустки становить 3 дня; за період роботи позивача з 2010 по 2011 р.р. – 56 днів, невикористана частина додаткової відпустки становить 10 днів (а.с. 10).

03.08.2012 року ОСОБА_3 був звільнений з підприємства згідно з наказом № 118 вк від 09.08.2012 року за п. 5 ст. 36 КЗпПУ і за цей рій використав відпустку тривалістю 30 днів.

Отже враховуючи викладене вище, невикористана додаткова відпустка позивачем складає: 5+ 10 + 7 + 11 + 3 + 10 = 46 днів.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає за необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу позивача і стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період з 2005 по 2012 роки в розмірі 8235 грн. 38 коп., виходячи з розрахунку:

63732,98 грн. : (366-10) = 179,03 грн.;

179,03 грн. х 46 дн. = 8235,38 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 1157,52 грн. (551,20 грн. за подання позовної заяви + 606,32 грн. за подання апеляційної скарги).

В іншій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 2005 по 2012 роки в розмірі 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п’ять) грн. 38 коп., на користь держави судовий збір в розмірі 1157 (одну тисячу сто п’ятдесят сім) грн. 52 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Судді:

Повний текст постанови складений 19 квітня 2018 року

Суддя О.Д.Канурна