Ухвала суду № 73469835, 13.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1931/18

Провадження №11-кп/772/468/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Нагорняка Є.П., Рупака А.А.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення ,

за участю сторін провадження :

прокурора : Ведешина О.О.

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

До Вінницького районного суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_2В в інтересах засудженого ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2018 року повністю та ухвалити нову ухвалу, в якій застосувати ст. 81 КК України та звільнити ОСОБА_3 умовно-достроково, засуджений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2018 року та просив застосувати до нього ст. 81 КК України.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 мотивована тим, що ухвала винесена незаконно, необгрунтовано з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції не було ретельно з’ясовано ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму та інше. Засуджений ОСОБА_3 одружений, підтримує тісні соціально-корисні зв’язки із сім’єю, працевлаштований, поставлені завдання виконує вчасно, дбайливо поводиться з обладнанням, дотримується санітарно-гігієнічних норм, має ряд заохочень тому своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення та має право на застосування до нього ст. 81 КК України і може бути звільнений умовно-достроково.

Апеляційна скарга засудженого ОСОБА_3 мотивована тим, що він працевлаштований в установі, має більше заохочень, ніж стягнень, за час відбування покарання у ЛВК № 39 зарекомендував себе з позитивної сторони, за що був переведений до Вінницької ВК (№86) для подальшого відбування покарання, у 2016 році одружився з жінкою, яка має чотирьох неповнолітніх дітей, батьки пенсіонери, тому просить скасувати ухвалу суду від 16.02.2018 року та застосувати до нього ст. 81 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Ведешина О.О., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, оскільки вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника та засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Стаття 81 КК України передбачає виключний перелік підстав для умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання

Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Слід зазначити, що сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму утримання, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установ виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.

Апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції встановлено, що судове рішення, яке оскаржується, в повному обсязі відповідає вищенаведеним вимогам закону.

З характеристики начальника ВСПС СВК від 02.02.2018 року, яка долучена до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, раніше неодноразово судимий 19.11.1991 року Замостянським районним судом м.Вінниці за ст. 81, ч.3, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 12.11.1996 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 215-3 ч.1, 46-1 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 14.08.1997 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. ст. 140 ч.3, 43 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ленінським районним судом м.Вінниці за ст.191 ч.1, 194 ч.1, 194 ч.2, ст. 42, ч.3 КК України позбавлення волі. Звільнився 13.03.2001 року умовно-достроково на 11 місяців 1 день; 10.11.2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. 309 ч.1, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

По даній справі ОСОБА_3 засуджений 13.06.2008 року Апеляційним судом Вінницької області за ст. ст. 185 ч.3, 187 ч.4, 289 ч.3, 115 ч.2 п.6, 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 05.10.2007 року по 02.10.2008 року з розрахунку один день попереднього ув”язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку засудженому ОСОБА_3 рахується з 05.10.2007 року, кінець строку – 08.10.2021 року.

Згідно характеристики від 02.02.2018 року засуджений ОСОБА_3 у Вінницьку ВК (№86) прибув 16.06.2015 року із ЛВК-39, де за сумлінну поведінку та ставлення до праці чотири рази заохочувався адміністрацією установи, за час відбування покарання в даній установі засуджений до дисциплінарної відповідальності притягувався тричі за порушення режиму відбування покарання та постановою начальника установи від 01.12.2016 року був переведений до дільниці соціальної реабілітації, де за час перебування шість разів заохочувався адміністрацією установи. На виробництві установи працевлаштований в якості різноробочого. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи, має охайний зовнішній вигляд.

Дбайливо ставиться до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушення вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Засуджений ОСОБА_3 залучений до програми диференційованого виховного впливу «Освіта» та «Підготовка до звільнення». Соціально - корисні зв'язки збережені, підтримує стосунки з рідним шляхом листування та телефонних переговорів.

Під дію ст.81 КК України підпадав по відбуттю 2/3 призначеного покарання 08.01.2018 року, рішенням комісії установи засудженому відмовлено в умовно-достроковому звільненні, протокол № 2 від 16.01.2018 року так як особа не довела свого виправлення. На профілактичному обліку не перебуває.

Судом першої інстанції враховано, що за час відбування покарання в Вінницькій ВК № 86 ОСОБА_3 має позитивну характеристику за місцем відбування покарання, наявність заохочень, також ту обставину, що ОСОБА_3 за період відбування покарання мав три стягнення за порушення режиму відбування покарання. Постановою начальника Вінницької ВК № 86 від 08 лютого 2018 року, на засудженого ОСОБА_3 накладено стягнення у вигляді догани за порушення режиму відбування покарання. Також судом взято до уваги, що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення умисних злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково.

Суд першої інстанції належним чином перевірив наявність формально-юридичних, оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, з’ясував чи дотримується засуджений правил внутрішнього розпорядку, чи вчиняв протягом останніх кількох місяців порушення режиму відбування покарання, який вплив він справляє на інших засуджених, його ставлення до праці.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення були враховані обставини, на які посилається захисник та засуджений.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не встановлено таких даних про поведінку засудженого ОСОБА_3 та його особу, які свідчать, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_3 призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції, яка є законною та обгрунтованою.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про умовно –дострокове звільнення від відбування покарання залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 3-х місяців до Верховного Суду з дня проголошення, засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя: