Ухвала суду № 73469827, 12.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/1698/17

Провадження №11-кп/772/570/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі

Головуючого : Мішеніної С.В.,

суддів: Ващук В.П, ОСОБА_2

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000309 від 05.08.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Миколайчука Д.М.

захисника: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

В с т а н о в и в:

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року та просив змінити вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, просив суд врахувати всі пом’якшуючі обставини та визначити термін покарання менший ніж призначив Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнано винним та призначено йому покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на дев'ять років.

Строк відбування покарання відраховувати ОСОБА_4 з часу його затримання, тобто з 04.08.2017 року, зарахувавши відповідний термін його попереднього ув'язнення з розрахунку, що один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов’язані із залученням експерта, в сумі 8923 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 20 копійок.

Долю речових доказів вирішено.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Близько 19 години 15 хвилин 04.08.2017 року ОСОБА_4, знаходячись у житловій кімнаті будинку №2 по вул. Б.Хмельницького в смт.Тиврів Тиврівського району Вінницької області, де під час словесного побутового конфлікту між ним та його співмешканкою ОСОБА_5В, який супроводжувався нецензурними висловлюваннями з боку останньої та на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вирішив заподіяти смерть ОСОБА_5 Реалізуючи цей намір, ОСОБА_4, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, наслідки у вигляді смерті потерпілої та бажаючи їх настання, прикладаючи значну фізичну силу наніс ОСОБА_5 чотири удари саморобним кухонним ножем в ділянку розташування життєво важливих органів – грудну клітину, чим заподіяв останній несумісні з життям тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_5 померла на місці події. У подальшому ОСОБА_4 закопав на незначній глибині труп ОСОБА_5 на присадибній ділянці вказаного домогосподарства.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №72 від 05.09.2017 року у ОСОБА_5 виявлено небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у вигляді чотирьох проникаючих колото-різаних поранень передньої поверхні грудної клітини з пошкодженням висхідної частини дуги аорти та легень, що ускладнилось гострою масивною крововтратою: гемоторакс лівосторонній 2000 мл, крововиливів у м’які тканини грудної клітини та під серозні оболонки органів середостіння, а також синці на обличчі та лівій руці, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_5 настала від гострої масивної крововтрати, що виникла як наслідок вищеописаних колото-різаних поранень грудей.

Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 мотивовано тим, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України визнав повністю, давав чіткі, правдиві покази, чим сприяв розкриттю злочину.

Вважає, що суд першої інстанції мав визнати, обставини, які пом”якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, окрім пункту 1, також п. 5 ч.1 вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, важкий матеріальний стан ОСОБА_4, відсутність гарного заробітку, тяжку хворобу батька, проживання у будинку покійної ОСОБА_5, яка систематично пиячила, вела аморальний спосіб життя, відсутність бажання працювати і заробляти на життя, а звідси і використання нею обвинуваченого, як спосіб отримання блага, подружні зради.

Негативні події та обставини, в свою чергу негативно впливали на психіку обвинуваченого, викликали страждання, надмірну дратівливість, гарячковість, п.7 ч.1 вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями або аморальними діями потерпілого.

Стосовно особи обвинуваченого, то за місцем проживання характеризується задовільно, раніше несудимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.

Захисник просить суд, у відповідності до ч.2 ст. 66 КК України визнати пом’якшуючу обставину, що як наслідок сильного душевного хвилювання за скоєне вбивство, ОСОБА_4 захворів на цукровий діабет, тип 2, вперше виявлений, середнього ступеня тяжкості. Хронічний рецидивуючий панкреатит, фаза неповної ремісії.

Обвинувачений ОСОБА_4 утримується з 04.08.2017 року під вартою, тому просить суд, застосувавши ч. 5 ст. 72 КК України, врахувати строк попереднього ув”язнення та пом”якшити покарання, призначивши 7 років позбавлення волі.

Вимоги, апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, мотивовано тим, що покарання призначене судом першої інстанції є занадто суворим, не враховано, те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся у вчиненому, оскільки скоїв злочин під впливом сильного душевного хвилювання, внаслідок негативної поведінки потерпілої, яка протягом 6 років не працювала, створювала конфліктні ситуації, зловживала спиртними напоями, має батьків похилого віку, яким допомагає, має хронічні хвороби, як рецидивуючий панкреатит та цукровий діабет 2 типу, просить застосувати до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.М., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, які підтримали вимоги апеляційних скарг з підстав наведених у них, просили задоволити, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у апеляційних скаргах не оспорюються.

Відповідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 65 КК України, керуючись роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, врахував з’явлення із зізнанням, те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, наявність на утриманні непрацездатного батька.

Доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_3В та обвинуваченого ОСОБА_4 є безпідставними, належним чином необгрунтованими.

Як убачається з вироку, викладаючи мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції проаналізував обставини, на які посилаються захисник та обвинувачений, як на такі, що пом”якшують покарання та дійшов обгрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для врахування як пом’якшуючих обставин, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілої, оскільки під час судового розгляду не було встановлено наявність вищевказаних обставин.

Також судом першої інстанції вмотивовано належним чином рішення щодо відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України.

З зазначеними висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення покарання обвинуваченому ОСОБА_4, покарання призначене судом першої інстанції в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України відповідає принципам законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, є достатнім та необхідним для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України питання, щодо зарахування строку попереднього ув”язнення до строку відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_4 вирішено судом першої інстанції при постановленні вироку.

Підстави для скасування чи зміни вироку суду передбачені ст. 409 КПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,-

П о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2018 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115 КК України залишити без змін.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді:

С.В. ОСОБА_6ОСОБА_7 ОСОБА_2

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: