Ухвала суду № 73469865, 11.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3158/17

Провадження №11-кп/772/128/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Мішеніної С.В.,

суддів: Бурденюка С.І., Кривошеї А.І.

зі секретарем : Міхневич І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № за № 12016020010008154 від 10.10.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_2 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, апеляційними скаргами зі змінами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора : Миколайчука Д.Г

захисників : ОСОБА_5, ОСОБА_4

обвинуваченого : ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до задоволеного позову 1730,48 грн. судового збору на користь держави.

Адвокат ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_2 просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року скасувати та постановити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_2 залежно від виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого, за ст.122, ст. 125 КК України.

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу зі змінами просив, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України скасувати. Постановити новий вирок, кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України, призначити покарання в межах санкції та на підставі ст. 75 КК України звільнити від покарання з іспитовим строком 1 рік.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу зі змінами просив, вирок відносно нього Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року скасувати та ухвалити новий вирок кваліфікувати його дії за ч.1 ст. 122 КК України призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, запобіжний захід скасувати.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Цивільній позов представника позивача ОСОБА_6 діючого на підставі договору про надання правової допомоги ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої злочином, а саме: майнової шкоди, моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_6 майнову шкоду у сумі 15365 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят п’ять) гривні 36 копійок;

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 100.000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 841 від 07.02.2017 у сумі 9923 (дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять три) гривні 25 копійок.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2017 на сокиру з деревяною рукояттю - скасовано.

Долю речових доказів вирішено.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

09.10.2016 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи на подвір’ї будинку №194/3 по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, на ґрунті неприязних відносин вчинив словесну сварку з власником вищевказаного будинку ОСОБА_6 Після того, як ОСОБА_6 не бажаючи продовжувати їхню розмову, повернувся до свого будинку, у ОСОБА_2 виник умисел на позбавлення життя останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 взяв зі свого будинку належну йому сокиру та направився до будинку ОСОБА_6 Перебуваючи перед вхідними дверима до будинку №194/3 по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, ОСОБА_2 постукав у двері. Дочекавшись коли двері відчинились та ОСОБА_6 вийшов з будинку, ОСОБА_2 раптово наніс удар сокирою в область голови ОСОБА_6, який встиг відхилитись. Вказаний удар сокирою влучив ОСОБА_6 у підборіддя, від чого останній впав на спину і втратив свідомість. Після цього ОСОБА_2 продовжив свій злочинний умисел, та не надаючи ОСОБА_6 будь-якої першої медичної допомоги, тією ж сокирою наніс два удари в шию лежачого ОСОБА_6, вчинивши таким чином усі дії, які вважав необхідними для заподіяння ОСОБА_6 смерті. Однак, у зв’язку із надання в подальшому ОСОБА_6 належної медичної допомоги, останній залишився живим і злочинний умисел ОСОБА_2 не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Згідно з висновком експерта ВОБ СМЕ №1832/1952 від 30.12.2016 року у потерпілого ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження: відкритий багатоуламковий перелом нижньої щелепи та альвеолярного паростка верхньої щелепи зліва, наскрізна рублена рана нижньої губи з переходом на підборіддя і підборідну ділянку справа, перелом коронок 2-го зліва на верхній щелепі і 5-го зуба зліва на нижній щелепі, багатоуламкові переломи коренів і коронок 1-го зуба зліва, 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го зубів справа на нижній щелепі, дві колото-різані рани шиї. Названі вище тілесні ушкодження утворились від дії предмету, що має рублячі та колюче-ріжучі властивості. Характер, кількість, локалізація, та морфологічні особливості вищезазначених тілесних ушкоджень свідчать про не менш ніж три травматичні дії (одна- в ділянку щелеп; дві - в ділянку передньої поверхні шиї зліва) за будь-якої послідовності.За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження поділяються на наступі: відкритий багатоуламковий перелом нижньої щелепи та верхньої щелепи зліва, переломи коронок 2-го зліва на верхній щелепі і 5-го зуба зліва на нижній щелепі, багатоуламкові переломи коренів і коронок 1-го зуба зліва, 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го зубів справа на нижній щелепі - до середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров’я; дві колото-різані рани шиї - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров’я. На місці загоєння вищевказаних ран обличчя і передньої поверхні шиї у ОСОБА_6 наявні рубці, які являються невиправними, оскільки, з часом, без хірургічного втручання вираженість їх значно не зменшиться.

Вимоги апеляційної скарги з доповненнями прокурора Таранюк Л.В. мотивовано тим, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м’якості.

Судом не дотримано вимог ст. 65 КК України в результаті чого ОСОБА_2 призначено покарання яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м’якості.

ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп”яніння , не визнав своєї вини в інкримінованому злочині, ні цивільний позов, ні завдану шкоду потерпілому не відшкодував, надав суду принципово суперечливі показання у справі, з метою уникнення відповідальності перед законом, у вчиненому не розкаявся, вибачення у потерпілого ОСОБА_6 не просив, тому вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є таким, що суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст.50 КК України та роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання».

Відповідно ст. 374 КПК України суд, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, ухвалює рішення про цивільний позов, інші майнові стягнення і підстави цих рішень та про відшкодування процесуальних витрат. В кримінальному провадженні заявлено цивільний позов потерпілим ОСОБА_6, який задоволений частково на суму 115 365,00 грн., відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви, іншої заяви, передбачено процесуальним законодавством стягнення судового збору, у даному випадку судовий збір має бути стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави при ухваленні вироку, що не було зроблено Вінницьким міським судом Вінницької області при постановленні вироку.

Непогодившись з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та базується лише на показах самого потерпілого ОСОБА_6 та його дружини, яка вважає себе очевидцем події. Вінницьким міським судом Вінницької області не взято до уваги, той факт, що показання ОСОБА_9 неможливо покласти в основу обвинувального вироку, через їх недопустимість у зв’язку із наявністю у неї хронічного психічного захворювання, яке не дає можливості правильно сприймати навколишні обставини у стресовому стані, про що подавалося відповідне клопотання стороною захисту.

Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 суперечать фактам, встановленим протоколом огляду місця події, а саме щодо обставин та місця нанесення тілесних ушкоджень, такі як слідова база, закріплена у фототаблиці, спростовує версію потерпілого та свідка про нанесення удару сокирою потерпілому на порозі будинку, а не у дворі, як стверджував ОСОБА_2

Крім того, показання, які давали інші учасники судового процесу не підтверджують обставин описаних у вироку, свідок ОСОБА_10 вказала, що свідомість потерпілий не втрачав, але суд встановив, що ОСОБА_6 втрачав свідомість, свідок ОСОБА_11, вказав, що по приїзду на місце події по вулиці Д.Нечая, 194, він застав потерпілого, який стояв біля будинку у свідомості, обвинувачений ОСОБА_2 стверджував, що потерпілий свідомості не втрачав, а ходив по подвір’ю, виражався нецензурно.

Висновок СМЕ №1832/1952 від 30.12.2016 року спростовує кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України. Експертом чітко встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 нанесено середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, які не являлися небезпечними для життя.

Згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_6, тілесні ушкодження без надання медичної допомоги, за звичайним перебігом не могли б закінчитися смертю.

Враховуючи характер ран потерпілого, експерт прийшов висновку, що тілесні ушкодження утворилися від дії предмету (предметів), оскільки сокира за своїми фізичними властивостями не може нанести колото-різану рану, яка описана в історії хвороби. Локалізація тілесного ушкодження у потерпілого, його тяжкість та відсутність небезпеки для життя у момент заподіяння та відсутністю загрозливих явищ для життя потерпілого за наслідками тілесного ушкодження, як це встановлено висновком судово-медичної експертизи, поведінка підсудного після нанесення тілесного ушкодження не може свідчити про наявність умислу на позбавлення життя, при умові що заподіяному тілесному ушкодженню або умисному вбивству передував напад з боку потерпілого.

Вимоги апеляційної скарги зі змінами адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 мотивовано тим, що судом порушено вимоги ст.368, ст.370 КПК України, зокрема не враховано, що докази вини ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.15,ч.1 ст.115 КК України відсутні, натомість тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, нанесені ОСОБА_6 ОСОБА_2, останній не заперечує. Оскільки потерпілий його побив, а потім знущався, хотів застрелити, продовжував наносити тілесні ушкодження і саме тому, обвинувачений хотів захиститися і взяв до рук сокиру.

ОСОБА_2 вказує, що він діяв в межах необхідної оборони, оскільки потерпілий продовжував його бити.

Дії ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_2 сприймав, як реальну загрозу, оскільки знав, що потерпілий є спортсменом, тому суд першої інстанції помилково зазначив, що обвинувачений вчинив усі дії, які вважав за необхідне виконати для вбивства потерпілого, але смерть його не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки останньому своєчасно було надано медичну допомогу. Таке твердження суду спростовується експертизою, в якій вказано про відсутність загрози життю потерпілого та обставинами справи.

Факт боротьби між ОСОБА_2 та ОСОБА_6доводиться висновком експертизи № 841 від 07.02.2017 року.

Крім цього, ОСОБА_2 вказує, що у нього не було ніякого наміру на позбавлення життя ОСОБА_6

На думку, захисника ОСОБА_5М, судом порушено вимоги ст.86, ст. 89 КПК України щодо допустимості доказів, зокрема свідка ОСОБА_9, оскільки вона має певній діагноз та перебуває на диспансерному обліку.

Суд першої інстанції не звернув увагу на висновок експерта про послідовність нанесення тілесних ушкоджень, з огляду на показання ОСОБА_2 про необхідність захиститися від посягання ОСОБА_6 Обвинувачений ОСОБА_2 мав можливість вчинити будь які дії, однак після нанесених ушкоджень він позвав на допомогу жінку потерпілого та хотів викликати швидку допомогу, діяв в межах необхідної оборони.

Судом неправильно застосовано норму кримінального права, оскільки суд повинен був кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України.

Апеляційна скарга зі змінами обвинуваченого ОСОБА_2 мотивована тим, що судом під час постановлення вироку у кримінальному провадженні судом першої інстанції неправильно надано правову оцінку тому факту, що під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було умислу на вбивство потерпілого або замаху на вбивство. Всі його дії були пов’язанні з самозахистом.

Тому суд, першої інстанції не застосував норми матеріального права щодо кваліфікації його дій за ч.1 ст. 122 КК України, що потягло за собою грубе та істотне порушення норм матеріального та процесуального права під час постановлення вироку і перешкодило ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

В нього не було ніякого наміру на вбивство ОСОБА_6, а лише припинення протиправних дій з боку потерпілого.

Суд не дослідив докази та обставини кримінального правопорушення, всебічно, повно та неупереджено, тому ухвалив незаконний, невмотивований, несправедливий вирок.

Тому просив, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2018 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України скасувати. Постановити новий вирок, кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України, призначити покарання в межах санкції та на підставі ст. 75 КК України звільнити від покарання з іспитовим строком 1 рік.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.М., який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, при цьому зазначив на ряд порушень кримінального процесуального закону, зокрема суперечності, які містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, наявність підстав вважати, що розгляд кримінального провадження здійснено незаконним складом суду, щодо відсутності технічного запису оголошення вироку суду, враховуючи які, якщо суд прийде до висновку що вони є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, то просив задоволити апеляційну скаргу з доповненнями частково, захисника ОСОБА_4, яка просила задоволити апеляційну скаргу, підтримала викладені в ній доводи, захисника ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу зі змінами, просив задоволити, при цьому підтримав думку прокурора, щодо наявності порушень кримінального процесуального закону, обвинуваченого ОСОБА_2,який підтримав апеляційну скаргу зі змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора з доповненнями, апеляційної скарги захисника ОСОБА_4, апеляційної скарги зі змінами захисника ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвалений у справі вирок має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 374 КПК України.

Мотивувальна частина вироку повинна відповідати вимогам, викладеним у п.2 ч.3 ст. 374 КПК України та в положеннях постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом, доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

Якщо обвинувачений визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця.

Спосіб вчинення кримінального правопорушення повинен бути описаний таким чином, щоб можна було зробити певний висновок про те, які конкретно дії (бездіяльність) і як саме були вчинені обвинуваченим.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження вирок суду першої інстанції в порушення вимог ст. 374 КПК України в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, містить суперечності та не конкретизовано.

Формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, суд зазначає, що ОСОБА_2 продовжив свій злочинний умисел, та не надаючи ОСОБА_6 будь-якої першої медичної допомоги, тією ж сокирою наніс два удари в шию лежачого ОСОБА_6, вчинивши таким чином усі дії, які вважав необхідними для заподіяння ОСОБА_6 смерті.

При цьому суд вказує, що однак, у зв’язку із наданням в подальшому ОСОБА_6 належної медичної допомоги, останній залишився живим і злочинний умисел ОСОБА_2 не було закінчено з причин, що не залежали від його волі та посилається на висновок судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Таким чином, у обвинуваченні, визнаному судом доведеним чітко не зазначено причини, з яких злочин не доведено до кінця.

Недотримання судом вимог ст. 374 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки вони не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції, так як апеляційний суд не має права перебирати на себе функції суду першої інстанції, тобто підміняти суд першої інстанції.

Зазначені порушення перешкодили постановити законне та обгрунтоване рішення.

Виходячи з загальних засад кримінального провадження, згідно вимог п.2, п.10 ст. 7 КПК та ст.9, ст. 17 КПК України суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування вироку.

Крім того, в матеріалах наявний протокол автоматизованого розподілу судової справи від 14.02.2017 року, згідно якого визначено склад колегії суддів Старинщук О.В., Бар`яка А.С., ОСОБА_13

В апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіальним судом у складі трьох суддів.

За таких обставин, при автоматизованому розподілі справи слід було врахувати вищезазначені норми.

Також, незважаючи на те, що було визначено суд у складі трьох суддів, рішення про призначення кримінального провадження до підготовчого судового засідання приймалось суддею Старинщук О.В. одноособово ( а.с.44 т.1), рішення про залучення захисника до участі у проведенні окремої процесуальної дії при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 приймалось суддею Старинщук О.В. також одноособово 19.05.2017 року, 24.05.2017 року ( т.1 а.с.103, 112).

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.

Під час апеляційного розгляду встановлено відсутність фіксування на технічному носії інформації проголошення вироку у даному кримінальному провадженні, що вказує на порушення ст. 107 КПК України.

Зазначене є порушенням відповідно п.2 , п.7 ч.2 ст.412 КПК України.

Відповідно ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п.2,7 частини 2 ст.412 цього Кодексу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути допущені судом істотні порушення та вжити всіх заходів для виконання вимог ст. 370, ст.374 КПК України.

Згідно зі ч.2 ст.415 КПК України призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в дотримання ч.2 ст. 415 КПК України оцінки доводам, викладеним у поданих апеляційних скаргах з доповненнями та зі змінами не дає.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 запобіжний захід було змінено з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою з залу суду, суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи те, що вирок суду скасовано, кримінальне провадження призначено до нового судового розгляду, наявні підстави для зміни запобіжного заходу тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 415, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Таранюк Л.Ю. задоволити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, апеляційні скарги зі змінами захисника ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2017 року щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону .

Призначити новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України в суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Виконання запобіжного заходу доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, поклавши обов’язок доставити ОСОБА_2 до місця проживання і звільнити з - під варти.

Строк тримання обвинуваченому ОСОБА_2 під домашнім арештом визначити з 12.04.2018 року по 09.06.2018 року.

Судді:

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: