Ухвала суду № 73465427, 16.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2717/18

Номер справи місцевого суду: 523/10447/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.04.2018 року м. Одеса

Суддя-доповідач апеляційного суду Одеської області Сегеда С.М., розглянувши апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 240185 грн. і моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в результаті неправомірних дій вчинених посадовими особами та встановлених рішеннями Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2005 року та 26.05.2016 року було порушено його цивільне право на розпорядження власністю. Порушення ґрунтується на невиконанні рішення Суворовського районного суду м. Одеси 28.02.2003р., яке набрало законної сили 30.03.2003 року, та яким було зобов'язано боржника не чинити йому перешкоди в приватизації квартири АДРЕСА_1, видати розпорядження на приватизацію та свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру. Незважаючи на відкрите Другим Суворовським відділом ДВС виконавче провадження з примусового виконання рішення, незаконність дій виконавців, а також бездіяльність призводили до зволікання і невиконання рішення всупереч його законним інтересам. Він змушений був звернутися до Європейського Суду, за рішенням якого 11.04.2013р. його було визнано постраждалим за порушення державою п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і постановлено, що держава - відповідач має виконати рішення національного суду, яке залишається невиконаним.

Посилаючись на заначені обставини, просив його вимоги задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу у якій, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 було відкрито та справа призначена до розгляду на 23 січня 2018 року на 16 год. 00 хв. (а.с. 127-128).

До початку розгляду справи у суді апеляційної інстанції 23 січня 2018 року від Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України також надійшли апеляційні скарги на зазначене судове рішення суду першої інстанції із заявами про поновлення строку на апеляційне оскарження та із заявами про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді-доповідача апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 29 січня 2018 року вказані апеляційні скарги були залишені без руху через їх недоліки, а саме: через несплату судового збору за апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції у сумі 960 грн. (а.с. 166-167).

Згідно розписки, яка мається в матеріалах справи, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України отримали зазначену вище ухвалу суду 12 лютого 2018 року та 19 лютого 2018 року, відповідно, однак до теперішнього часу недоліки вказані в ухвалі суду не усунуті (а.с. 171-172).

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений законодавством строк, вона підлягає поверненню апелянту.

З огляду на викладене, та враховуючи, що апелянтами на протязі значного часу за подання апеляційної скарги не був сплачений судовий збір у сумі 960 грн., апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України слід вважати неподаними та повернути апелянтам через неусунення їх недоліків.

При цьому, вважаю за необхідне роз'яснити, що повернення апеляційних скарг не перешкоджає повторному зверненню із ними до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційних скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст. 356; ч. 2 ст. 357 ЦПК України, суддя-доповідач

ухвалив:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року вважати неподаними та повернути скаржникам.

Ухвалу разом із апеляційною скаргою надіслати заявникам апеляційнх скарг.

Роз`яснити заявникам апеляційних скарг, що повернення апеляційних скарг не перешкоджає повторному зверненню зі скаргами до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційних скарг.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Суддя апеляційного суду

Одеської області С.М. Сегеда