Рішення № 73461323, 05.04.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(загальний порядок)

Справа № 695/3698/15-ц

номер провадження 2/695/24/18

05 квітня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Райффазен Банк Аваль», ПАТ «Кристалбанк», треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради, приватний нотаріус Золотоніського міськрайонного нотаріального округу Сахно В.І. про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Райффазен Банк Аваль», треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради, приватний нотаріус Золотоніського міськрайонного нотаріального округу Сахно В.І. про визнання недійсним договору іпотеки.

Свою заяву позивач пояснює тим, що 03.09.2007р. між ПАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/02-31/1230-07, на підставі якого їй було надано кредит в сумі 60000,00 доларів США, строком до 02.09.2012р. та з ставкою 14,5% річних. 04.09.2007р. між ПАТ «Райфазен Банк Аваль» та батьком позивача ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №014/02-31-1230-07і, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №014/02-31/1230-07 від 03.09.2007р., ОСОБА_2 передав в іпотеку належну йому однокімнатну квартиру, загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 З 2000 року і по даний час позивач ОСОБА_1 постійно та безперервно проживає в квартирі АДРЕСА_1.

На момент укладення іпотечного договору №014/02-31-1230-07і, від 04.09.2007р. право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 належало позивачу - малолітній доньці ОСОБА_2, попередня згода відповідного органу опіки та піклування на укладення зазначеного договору одержана не була., у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним іпотечний договір №014/02-31-1230-07і, від 04.09.2007р., укладений між ПАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_2, скасувати іпотеку, рішення про державну реєстрацію іпотеки та виключити записи про державну реєстрацію іпотеки з Державного реєстру іпотек за договором іпотеки № №014/02-31-1230-07і, від 04.09.2007р. скасувати заборону відчуження, рішення про державну реєстрацію заборони відчуження та виключити записи про реєстрацію заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за договором іпотеки №014/02-31-1230-07і, від 04.09.2007р.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року було залучено в якості співвідповідача ПАТ «Кристалбанк».

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась але в матеріалах справи мається клопотання про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, з невідомих для суду причин, хоча про день та час розгляду справи судом повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про день та час розгляду справи судом повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ПАТ «Крісталбанк» у судове засідання не з'явився, але скерував до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що оскільки є чинним рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2014р. у справі №695/1160/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким встановлено законність передачі нерухомого майна в іпотеку і яке підлягає до безумовного виконання, підстави для визнання договору іпотеки №014/02-31-1230-07і, від 04.09.2007р., укладеного між ВАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_2, недійсним, відсутні. Крім того, вважає безпідставним посилання позивача як на безпосередню підставу для визнання Іпотечного договору недійсним, на відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на його укладання, оскільки згідно з пунктом к) 5.1 Іпотечного договору Іпотекодавець ОСОБА_2 свідчить, зокрема про те, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки. Крім викладеного просив застосувати строки позовної давності у даній справі, оскільки перебіг позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права розпочався 04.09.2007р. та закінчився 04.09.2010р.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Золотоніської міської ради Ізгагіна І.С. у судове засідання не з'явилась, але скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. у судове засідання не з'явилась, але скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2007 року між ВАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/02-31/1230-07, згідно якого останній був наданий кредит у сумі 60000,00 дол. США зі сплатою 14,5 % річних з терміном погашення до 02.09.2012 року.

04.09.2007р. між ВАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 014/02-31/1230-07і, згідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить іпотекодацю на праві власності на підставі договору дарування квартири, серії АВО №349147 від 13.12.2000 року, виданого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори, Зареєстрованого в Золотоніському виробничому підрозділі ЧООБТІ в електронному реєстрі за №19495977.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2014 у справі №695/1160/13-ц, із змінами, внесеними рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2014 (справа №22-ц/793/2478/14) позовні вимоги ВАТ «Райффазен Банк Аваль» в частині звернення стягнення на Предмет іпотеки задоволено. Заначені рішення судів набрали законної сили 17.11.2014.

Відповідно до частини четвертої статті 85 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки є чинне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2014 у справі №695/1160/13-ц про звернення стягнення на Предмет іпотеки, яким встановлено законність передачі нерухомого майна ОСОБА_2 в іпотеку і яке підлягає до безумовного виконання, підстави для визнання договору іпотеки №014/02-31/1230-07і від 04.09.2007, укладеного між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, недійсним, відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2007р. при укладенні договору іпотеки нотаріусу було надано довідку №1445, видану ВАТ «Янтарь», про те, що малолітні та неповнолітні за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку:

1)перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2)враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3)з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Судом встановлено, що іпотекодавець - ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 є її батьком. Передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за її позовом є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Підставою позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним позивач зазначила факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, проте не посилалася на факти порушення її майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору.

Іпотекодавець відповідно до п. к) 5.1 Іпотечного договору стверджує, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, при посвідченні правочину нотаріус перевіряє цивільну дієздатність сторін правочину. Так, при укладенні Іпотечного договору приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. було перевірено дієздатність сторін, а також було встановлено, що відсутні обставини, які унеможливлюють вчинення правочину (порушення прав неповнолітніх, вчинення правочину без згоди одного з подружжя тощо).

З урахуванням наведеного підстави для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору відсутні, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права позивача на користування житлом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 141, 263-265, 284 ЦПК України, ст.ст. 29, 267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Райффазен Банк Аваль», ПАТ «Кристалбанк» треті особи служба у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради, приватний нотаріус Золотоніського міськрайонного нотаріального округу Сахно В.І. про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до відповідного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя: М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 13 квітня 2018 року.