Постанова № 73453526, 12.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №323/2730/17 Головуючий у 1 інстанції Смокович М.В.

Провадження № 22-ц/778/1549/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 27.07.2017 по справі 323/1474/17 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто у умисному легкому тілесному ушкодженні. Даним злочином позивачеві було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях,яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, від злочину. Фізичний біль полягає у тому болі, який він відчув після того, як кинутий відповідачем камінь влучив у його лівий ліктьовий суглоб, спричинивши крововилив з садном лівого ліктьового суглобу, а також болі, яку він відчував ще декілька днів після спричиненого тілесного ушкодження. Страждання полягає у тому, що він з моменту отримання тілесного ушкодження до цього часу відчуває внутрішні неприємні переживання, а саме: з приводу фізичного болю; з приводу абсолютно безпідставних неправомірних дій відповідача; з приводу поведінки відповідача після вчинення цих неправомірних дій, яка полягає у тому, що відповідач вперто продовжує демонструвати своє цинічне відношення до вчиненого ним злочину та наслідків вчиненого злочину у вигляді спричинення йому тілесного ушкодження; з приводу того, що через неправомірну поведінку відповідача, він змушений звертатися до правоохоронних органів та в суд, витрачати свій особистий час для лікування, для звернення до судово-медичного експерта, для участі у слідчих діях та спілкуванні з прокурором, чекати та приймати участь у судовому розгляді, що є негативними, небажаними змінами його звичного способу життя. Моральну шкоду оцінює у 20000 грн. і просить стягнути її з відповідача.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 200 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що позивачем жодним доказом не підтверджено в чому полягає для нього моральна шкода саме в розмірі 20 000 грн.

ОСОБА_4 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та недоведеною, просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі саме 5000 грн., у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок вчиненого відповідачем злочину позивачеві завдано моральні страждання, які виразились у тому, що у зв'язку з отриманими травмами він відчував душевний біль, тривогу, внаслідок скоєного відповідачем злочину порушився звичний спосіб життя позивача, він був вимушений проходити лікування у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди та стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 грн.

Встановлено, що 29.03.2017 року близько 19 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин з громадянином ОСОБА_4, під час сварки з останнім з приводу недотримання правил добросусідства при користування суміжних земельних ділянок, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не бажаючи при цьому настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, але свідомо допускаючи це, кинув декілька каменів в напрямку ОСОБА_4, який в цей час знаходився на своїй земельній ділянці та висловлював ОСОБА_3 своє невдоволення його поведінкою. Один з кинутих ОСОБА_3 каменів влучив ОСОБА_4 у лівий ліктів суглоб, спричинивши потерпілому крововилив із садном, тобто легке тілесне ушкодження.

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 27.07.2017 року по справі 323/1474/17 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні. Позивача ОСОБА_4 визнано потерпілим.

Згідно ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно положень викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року, «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обовязкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Враховуючи викладене, суд першої інтонації дійшов вірного висновку, що заподіяння шкоди позивачу протиправними діями відповідача підтверджено вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 27.07.2017 року.

Відповідно до ст. 23 ЦК України на яку послався суд, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях , які фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях , які фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

З аналізу цивільної справи, заявленого позову можна зробити висновок, що судом не зазначено та не надано обґрунтування завдання такої шкоди саме в розмірі 5000 грн.

Колегія вважає, що позивачу дійсно протиправними діями відповідача заподіяна моральна шкода яка з урахуванням ступені і тривалості негативних наслідків, порушення нормального укладу життя у зв'язку з проходженням лікування та наданих доказів повинна становити в розмірі 1 700 грн. В іншій частині позивачем не надано доказів і не доведено в суді.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, які мають бути присуджені скаржнику з боку позивача.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 714 грн. 40 коп. (а.с. 43), тому вся ця сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України рішення районного суду змінює.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року у цій справі змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши його з 5 000 грн. до 1 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору у розмірі 714 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 квітня 018 року.

Головуючий:

Судді: